Невермур. Випробування Морріґан Кроу - Джессіка Таунсенд

Морріґан саме відкусила великий смачнющий шматок, коли якийсь молодий чоловік у кашкеті водія та формі вилетів із дверей ліфта. У нього були темно-коричнева шкіра й широко розплющені стривожені очі.

— Капітане Норт! — кричав він, біжучи коридором.

Морріґан застигла на місці. Одним із побічних ефектів її прокляття була здатність завжди термосив, що зараз будуть погані новини.

— Мене надіслав Кеджері, сер. Також з’явився ще один посланець із Управління транспорту. Обидва хочуть вас бачити. — Водій зняв кашкет і нервово термосив його пальцями.

Марта залишила візок і стурбовано кинулася до них.

— Це часом не ще один нещасний випадок у Дивополітені?

— Ще один… — почав Юпітер, хитаючи головою. — Що ти маєш на увазі — «ще один нещасний випадок»?

— Сьогодні вранці про це розповідали в новинах, — відповіла Марта. — Поїзд зійшов з рейок на лінії Пора-Спати незабаром після світанку і врізався в стіну тунелю.

— Де? — допитувався Юпітер.

— Десь між станціями «Блексток» і «Лисяча вулиця». Кажуть, близько десятка осіб травмовані. — Марта стояла, виструнчившись і тримаючи себе за горло. Вона додала сти-ха: — На щастя, обійшлося без смертей.

Морріґан відчула, як у неї всередині щось обірвалося. Ось і катастрофа, на яку вона чекала. «Привіт, Невермуре, — подумала дівчинка, кусаючи губи. — Морріґан Кроу прибула». Вона спостерігала за Юпітером, чекаючи, коли він повернеться до неї й висловить свої підозри й звинувачення.

Але її наставник лише насупився:

— Дивополітен не сходить із рейок. Цього ніколи не траплялося.

— Марта каже правду, сер, — сказав водій. — Це скрізь — у газетах, на радіо. Дехто каже… вони кажуть, це може бути справа рук… — Він зупинився і, ковтнувши повітря, стишив голос до шепоту: — Дивосміта, але… але це…

— Безглуздя.

— Я так і сказав, сер, але… це такий жахливий інцидент, люди схиляються до думки…

— Хіба це справді міг бути Дивосміт? — перебила його Марта, збліднувши.

Юпітер глузливо усміхнувся.

— Враховуючи те, що він зник понад сто років тому, Марто, я припускаю, що ні. Не дозволяй панікерам заразити тебе.

— Що за Дивосміт? — спитала Морріґан. Хтось, крім неї, міг бути винуватцем того, що сталося? Від цієї думки вона відчула таке полегшення, що їй стало соромно.

— Казочка і забобон, — твердо відповів Юпітер і знову повернувся до водія. — Чарлі, Дивополітен є самодостатнім, самопідтримувальним. Ним керує дивія, заради всіх святих, з дивією не трапляється нещасних випадків.

Чарлі також мав спантеличений вигляд. Він підняв одне плече.

— Я знаю. Управління транспорту не повідомило, навіщо викликало вас, але я підготував карету і заправив її пальним. Можемо вирушати через чотири хвилини.

Юпітер виглядав стривоженим.

— Що ж, дуже добре. — Він повернувся до Морріґан, коли Чарлі побіг уперед. — Вибач за це, Моґ. Ми нічого не встигли. Я навіть не показав тобі ставок із качками і Кімнату з речами в глечиках.

— Що таке «Кімната з речами в глечиках»?

— Там я тримаю всі свої речі у глечиках.

— Ви збиралися розповісти мені про Товариство Дивообраних…

— Я знаю і розповім, але доведеться зачекати. Марто, — він жестом підкликав покоївку, — ти не могла би провести Морріґан невелику екскурсію? Тільки основні моменти.

Марта засяяла.

— Звичайно, сер. Я познайомлю її з Дамою Чандою Калі, вона репетирує в Музичному салоні. — Покоївка поклала руку на плечі Морріґан, приятельськи обійнявши її. — А потім ми підемо до стайні і подивимось на поні, як вам така ідея?

— Чудово! — захоплено відповів Юпітер, поспішаючи до ліфта, двері якого тримав Чарлі. — Марто, ти справжній скарб. Моґ, до зустрічі.

Двері зачинились, і він зник.

Морріґан з першого разу впізнала Даму Чанду Калі. Не через потужне сопрано, яке лунало під кроквами Музичного салону, коли вони з Мартою туди прийшли. І не через темний червонувато-коричневий колір її шкіри або блискуче чорне волосся, яке спадало по її спині густими хвилями зі срібними цятками. Вона впізнала вбрання Дами — довгу сукню з яскравого рожевого й оранжевого шовку, повністю вишиту крихітним блискучим бісером. Це був стиль тієї жінки у фіолетовій сукні, яка була на вечірці на даху. Дама Чанда, здогадалась Морріґан, і була нею, тією сміливицею, яка перша стрибнула з балюстради.

Зараз вона стояла в центрі Музичного салону і виконувала арію несподіваній публіці: двом десяткам метушливих синиць, лисиці з двома дітьми і декільком білкам з пухнастими хвостами. Всі вони, здається, забрели сюди крізь широко розчинені вікна і дивилися на співачку з глибоким зачаруванням.

— Дама Чанда — Найславетніше Високе Сопрано та Командорка Ордену Лісових Заклиначів, — голосно прошепотіла Марта до Морріґан крізь музику і пташиний спів. Серед бісеру на сукні Дами Морріґан помітила золотий значок із літерою Д, такий самий, як у Юпітера. — Вона є членкинею Товариства Дивообраних, але живе тут, у «Девкаліоні». Виступала в усіх операх Вільної Держави. Хоча деяких із них це не дуже радує — вони завжди створюють жахливий безлад, — Марта вказала на лісових створінь, які були цілком поглинуті звуком голосу Дами Чанди.

Музика закінчилась, і Морріґан з Мартою вибухнули оплесками. Дама Чанда вклонилась і тепло всміхнулась, а потім розігнала тваринок, і вони вискочили крізь вікно.

— Марто, мій ангеле, я повинна виконувати тобі всі мої інтродукції. Ти робиш це так чарівно.

Покоївка зашарілася.

— Дамо Чандо, це Морріґан Кроу. Вона…

— Кандидатка Юпітера, так, я чула, — сказала Дама, звернувши свій сліпучий погляд на Морріґан. Це було схоже на відчуття, коли тебе ловить промінь маяка. Коли ти розмовляєш із королівською особою. — У «Девкаліоні» новини поширюються швидко. Усі про тебе розмовляють, міс Кроу. Так це правда, люба? Ти приймаєш випробування?

Морріґан кивнула, нервово обсмикуючи сукню. Поряд із цією видатною жінкою вона почувалася вуличним дівчиськом.

«Отак виглядають члени Товариства Дивообраних», — подумала вона. Вони прекрасні й величні, як Дама Чанда. Вони неординарні, і ними всі захоплюються, як Юпітером. Цікаво, що ж вони подумають про неї — Марта, Дама Чанда, Фенестра, Френк? Вони вже шепочуться між собою про жахливий вибір Юпітера?

— Як це надзвичайно, — продовжувала співачка. — Наш Юпітер нарешті є наставником! Я щаслива з тобою познайомитися, міс Морріґан, ти, напевне, чудова людина. Ти з нетерпінням чекаєш свого першого випробування, дорогенька?

— М-м… так, — не дуже переконливо збрехала Морріґан.

— Звісно, спочатку в тебе буде Прийом Дивообраних. Юпітер уже призначив час примірки?

Морріґан тупо дивилася на неї. Що за Прийом Дивообраних?

— Час… примірки?

— З його швачкою? Тобі потрібна нова сукня, люба. Перші враження дуже важливі. — Вона зробила паузу. — Думаю, я попрошу свого костюмера зайнятися цим.

Марта променисто всміхнулася Морріґан, широко розплющивши очі, ніби це була найбільша честь, яку могла зробити Дама