Паморочливий запах джунглів - Юрій Володимирович Покальчук
– Ти мені подобаєшся! Не такий, як оті пихаті грінго чи припизджені совєтікос, – сказав Рауль. – Хочеш ще більше гріха скоштувати? Ходи зі мною, я тобі щось таке покажу, що ти ніде не побачиш…
– Поведеш його до Карліто? – спитав Хосе.
– Певно що! Вони з Марією там заведуть цього твого поляка так, що він ще й дрочити почне, не витримає, поки йому вже трахатись дадуть.
Я знову попередив, що не надто грошовитий.
– Добре! Та я вже знаю, що тут не заробляєш багато, – сказав Рауль. – Не хвилюйся, за ті самі бабки, що звичайно, побачиш шоу і візьмеш у ньому участь. Як захочеш!
Вони полізли знову в якісь глибини дерев'яних побудов і прийшли до якоїсь іншої фанерної коробки.
– Це я, – сказав Рауль голосно, ще не заходячи, – з клієнтом.
Потім він зайшов досередини. Я чекав зовні. За хвилину Рауль вийшов.
– Ходімо! Щось цікаве побачиш!
Картина була звична. Але не зовсім.
Як і скрізь у таких місцях, а я на той час вже їх бачив кілька, більшу частину халабуди займав дерев'яний тапчан з матрацом. Тільки на ньому зараз лежала гарна молода дівчина, зовсім гола, і також зовсім голий смаглявий хлопчак – на вигляд років не більше п'ятнадцяти-шістнадцяти, але хто тут їх розбере, скільки йому насправді. Дівчина тримала його за стрижень, який у напівстоячому стані виглядав доволі солідно як на його хлопчакувату поставу. Більше того, коли Марія відпустила стрижень пацана і лягла на живіт, вона виглядала привабливо, а от хлопець зі своїм стоячим хріном справляв на мене якесь кумедне враження. Той стрижень ніби псував своїм химерно-потворним виглядом гарне обличчя і тіло юнака, ніби потворив красу, нагадував про простіше і примітивніше в людині, ніби брутально свідчачи про каральне, тілесне, хиже.
Я запитально і дещо розгублено подивився на Рауля.
– Все гаразд, – сказав той. – Це Карліто, а це Марія. Вони дещо нам покажуть.
Вони таки дещо показали. Йшлося не просто про кількість різних поз, в яких вони трахались, але й про красу їхніх тіл, про якусь акробатичну гнучкість, про м'якість рухів і доторків. Це справді було сексуальне шоу, а не просто трахання молодого пацана з дівкою, і мені здавалося, що я справді от-от сам кінчу, коли дивився на витівки цієї молодої пари.
Врешті пацан кінчив разом з нею, правдиво чи ні, але з висками, стогонами і крутими вигинаннями тіл.
– Ну як? – спитав Рауль. – Можеш не відповідати, я дивився на тебе. Завели тебе, як підлітка. Я знав, що тобі для компанії потрібен хлопчик, а не дядько. Бо ти сам такий дядькуватий, трохи мачо. А є такі тонконервові, що їм треба бика показати, який трахається, тоді вони балдіють. А у нас тут все є, на всі смаки. Аби гроші платили. Добре! Я йду геть, – врешті зітхнув Рауль. – Можеш потрахатись. Чи сам чи з ними, як хочеш. Гроші заплачено, твоя воля.
Я не знав, як себе поводити, що робити далі. Ті двоє лежали, відсапуючись ще на дивані.
– Гей ти, – сказав пацан. – Не соромся, роздягайся і йди сюди до нас. Тут всі свої. Нудно не буде, а час твій пішов…
Мені було ніяково, я роздягався, але якось невпевнено.
– О'кей! – сказав малий. – Я відвернусь до стінки, а там буде видно. А ти залазь сюди до неї.
Я роздягся догола і поліз на тапчан. Цей лежак був багато ширший ніж той, що в дівчат, коли вони віддавалися самі.
Карліто лежав обличчям до стіни.
Марія одразу схопила мене за кінець.
– О-о! Ти такий собі нічого!
Вона вигнулась і взяла мій кінець у рот. За мить я готовий був вже її трахнути. Вона це відчула і випустила мене з рота.
– Не поспішай! – Вона стала переді мною на четвереньки і в цю мить Карліто розвернувся і ковзнув під неї і виперся їй своїм вже доволі дебелим стрижнем, який так само був виструнчений, просто Марії в писок.
– Хі-хі! – тихенько пискнула Марія. – Я так і знала! Ну, давайте обоє зразу.
Вона схопила кінець Карліта в рот, і в цю мить я, вже не в силах більше терпіти, застромив їй свого стрижня ззаду.
Далі все тривало, як у калейдоскопі.
Я кінчив, і ледь виліз із вагіни Марії, як Карліто перескочив туди і засадив їй теж, а Марія перехопила в рот ще гарячий мій кінець.
Я тремтів як в лихоманці, бо бажання ще раз трахатись народжувалось дуже швидко знову, я вже не тільки не соромився Карліто, а дивився на нього і його рухи, як в гарячці, заводячись ще більше.
У другому колі вже все перепліталося, чиї руки були де, хто чого торкався, хто був на кому і з ким, вже було важко розрізнити, всі були зі всіма разом, і врешті я знову трахав Марію ззаду і вона смоктала у Карліто, який лежав головою саме під моїми яйцями, коли я трахав Марію, і я відчував руки пацана у себе на усіх місцях, і врешті його язик у себе на яйцях, і скінчив так, що, здавалося,
