Макбет - Ю. Несбе

— Сьогодні поліція здійснила дві збройні операції проти тих, хто стояв за останніми вбивствами наших співробітників, серед яких був і старший комісар Дункан. Я радий повідомити, що перша операція, з огляду на обставини, виявилася на сто відсотків успішною. Банда злочинців, відома під назвою «вершники-вікінги», припинила своє існування.

Хтось один вигукнув: «Ура!», — але решта мовчали.

— Це була запланована акція, здійснена на підставі нової інформації, отриманої після звільнення декого з «вершників». Обставини склалися так, що «вершники» першими почали стріляти у спецназівців, і ми не мали іншого вибору, крім як завдати потужного удару у відповідь.

— А Свено теж убили? — долинув вигук із дальньої частини зали.

— Так, — відповів Макбет. — Його труп — серед тих тіл, які не піддаються ідентифікації через численні поранення, але, гадаю, що кожен із вас упізнає ось це…

І з цими словами Макбет підняв догори блискучу шаблю. Цього разу захоплених вигуків було вже більше, і до спонтанних аплодисментів приєдналися навіть аплодисменти кількох досвідчених журналістів.

— Зі смертю Свено завершується ціла епоха. На щастя, — продовжив Макбет.

— Ширяться чутки, що серед загиблих є жінки та діти.

— І так, і ні, — відповів Макбет. — Дорослі жінки, які зробили свій вибір, пов’язавши себе з клубом, — так, вони загинули. Багато з них мали, так би мовити, заплямовану репутацію, і жодна не зробила нічого, щоб завадити «вершникам» стріляти в нас. Щодо дітей, то це суцільна нісенітниця. Безневинних жертв там не було.

— Ви згадали також і про якусь іншу операцію. Що це була за операція?

— Вона була здійснена у Файфі, відразу ж після першої, в її ході ми намагалися заарештувати людину, яка, за нашою інформацією, вже деякий час співпрацювала з «вершниками». Звісно, дуже прикро, що в наших рядах знайшлася така особа, але це доводить, що старший комісар Дункан припустився помилки, призначивши очільником антинаркотичного відділу, а згодом — і відділу розслідування убивств цього чоловіка — інспектора Даффа. Але ми також припустилися помилки. Бо, коли ми прибули, співробітник поліції Сейтон, командир спецназу, підійшов до будинку і наказав Даффу вийти одному і здатися. Але Дафф у відповідь вистрелив у Сейтона.

Макбет кивнув убік Сейтона, який стояв під лампою біля дверей у ближній частині зали, щоб усім було видно, що його рука — на перев’язі.

— На щастя, постріл виявився несмертельним. Співробітник Сейтон невдовзі отримав необхідну медичну допомогу, і є всі підстави сподіватися, що він уникне каліцтва. Проте, незважаючи на серйозну рану, Сейтон повів спецназ у наступ. На жаль, Дафф, злякавшись і впавши у відчай, вирішив скористатися власною сім’єю як живим щитом, і в результаті члени сім’ї трагічно загинули, а Даффу вдалося вискочити через тильний бік будинку і втекти у своєму авто. Його оголошено в розшук, який ми вже розпочали. Я, стоячи тут, перед вами, обіцяю, що ми неодмінно знайдемо Даффа і покараємо його. До речі, дозвольте мені скористатися з нагоди й оголосити, що невдовзі ви матимете змогу, звертаючись до співробітника поліції Сейтона, говорити «інспекторе Сейтоне».

Цього разу аплодувало вже більше людей. Але, коли аплодисменти вщухли, почувся кашель, а потім хтось гаркаво спитав:

— Усе це дуже добре, Макбете, але де докази, — це слово було вимовлене повільно й по складах, наче іноземне, — проти людей, яких ви скосили своїми кулями?

— Що стосується «вершників», то ми маємо свідків, які показали, що бачили, як вони стріляли в машину Банко, ми знайшли також відбитки пальців як зовні, так і всередині автомобіля, які збігаються з відбитками декого з тих, хто був застрелений сьогодні в клубі. Експерти-криміналісти можуть також підтвердити, що відбитки пальців, знайдені на внутрішньому боці лобового скла зі сторони водія, збігаються з відбитками пальців, — Макбет зробив театральну паузу, — інспектора Даффа.

Залою прокотився гул здивування.

— Тут я мушу похвалити наших криміналістів. Дафф з’явився на місці злочину відразу ж після вбивства. Це було дивно, бо нікому з працівників відділу розслідування вбивств не вдалося додзвонитися до Даффа і поінформувати його про вбивство. Вочевидь, він з’явився там для того, щоб стерти відбитки своїх пальців та інші залишені сліди. Але криміналісти не дозволили нікому, абсолютно нікому, підійти до тіла і спотворити докази. Від себе особисто можу додати, що мої підозри щодо співпраці Даффа з «вершниками» виникли ще під час облави в контейнерній гавані. І відділ наркотиків, і ми у спецназі отримали таку чітку наводку, що Дафф не зміг би її проігнорувати, не викликавши при цьому підозри в тому, що він їх покриває. Дафф хитромудро влаштував облаву так, що вона була приречена на провал, бо залучив до неї незначну кількість недосвідчених працівників свого відділу, не запросивши при цьому до співучасті спецназ, що є звичною в таких випадках практикою. На щастя, ми зацікавилися цією облавою і вирішили діяти самостійно. Гадаю, що маю підстави без фальшивої скромності сказати, що наша участь у тій операції стала початком кінця як «вершників», так і Даффа. «Вершники» та інспектор Дафф самі вирили собі могили, помстившись за втрату партії наркотиків убивством спочатку Дункана, а потім — Банко та його сина. Між іншим, я зараз востаннє назвав Даффа у відповідності до його рангу; таке у нас, в поліції, вважається честю незалежно від того, яке звання має працівник — низьке чи високе.

Макбет на своє превелике здивування помітив, що тремтливе обурення, яке звучало в його голосі, було щирим, абсолютно щирим.

— Невже ви, Макбете, хочете сказати, що…

— Спершу підніміть руку… — почав був Леннокс, але Макбет виставив вперед долоні й кивнув Кайту — мовляв, можете продовжувати. Він був готовий дати відсіч цьому нахабному і сварливому вилупку.

— Невже ви хочете сказати, Макбете, що вас, тобто поліцію, не можна критикувати за жоден з аспектів цих двох операцій? Протягом одного лише дня вбито сімох людей, яких ви за годину до того звільнили з тюрми, дев’ятьох інших членів банди, більшість із яких не мали кримінального минулого, а також шість жінок, які, наскільки нам відомо, не мали жодного стосунку до жодного зі злочинів, скоєних «вершниками». А потім ви розповідаєте нам про сім’ю у Файфі, члени якої, за вашими ж словами, є безневинними жертвами. І при цьому вважаєте, що не зробили жодної помилки?

Макбет уважно придивлявся до Кайта. Цей радіорепортер мав темне волосся довкола лисої маківки, а також вуса, які утворювали над його ротом лінію з сумно опущеними краями. Для таких,