Інспектор і ніч. Бразільська мелодія - Богоміл Райнов

— Якщо моя відповідь вас не задовольняє, пошукайте іншого пояснення.

— Я вже маю пояснення. Просто хотілося почути його від вас.

— Навіщо ж обтяжуватись повторами?

— Свого часу ви вимагали від Дори братовий паспорт під приводом того, що хочете щось купити в магазині «Балкантурист». Довідка свідчить, що ви нічого не купували на той паспорт ні там, ні в іншому місці…

— Для купівлі мало паспорта — треба ще й долари. А доларів я не міг знайти.

— Коли б у вас не було доларів, ви б не шукали й паспорта. Ви намагаєтесь міркувати логічно, Манев, але складається таке враження, ніби ви навіть не припускаєте, що інші також не позбавлені цієї елементарної здатності.

Він слухає, ніяк не реагуючи.

— Вам був потрібний паспорт, щоб виготовити точну копію сухої печатки на фотознімку, а потім підробити так; саму печатку на своєму фотознімку, щоб у слушний момент можна було замінити братів фотознімок на свій і забезпечити собі виїзд.

— Як бачите, я нічого подібного не зробив.

— Так, бо підробити суху печатку для вас виявилося нелегкою справою або ж ваша підробка була надто грубою взагалі ви зрозуміли, що фокус із заміною фотознімків не пройде. Приблизно тоді ви й відростили бороду…

— Можливо. Я не записав тієї дати.

— Дата не має значення. Важлива сама причина. Ви встановили, що ваше обличчя досить схоже із братовим на фотознімку в паспорті, оскільки знімок зроблено кілька років тому й дуже заретушовано. Тому ви вирішили, що з тим знімком дуже легко пройдете паспортний контроль, тим паче, що ваш імпозантний вигляд викликає довіру…

— Дякую.

— Нема за що. Імпозантний вигляд, що викликає довіру, Манев, це перша зброя всіх шахраїв і здирників. Це, так би мовити, частина їхнього робочого реквізиту. Але повернімося до фактів. Ви вирішили, що в інтересах запланованої операції було б добре, щоб люди звикли бачити вас з бородою, щоб про вас склалося враження як про людину з бородою, аби зменшити ризик під час вашого від'їзду, бо раптом хтось зупинить вас саме тоді, коли ви цього не бажаєте, й скаже: «Добридень, Філіпе». Тому на такий випадок ви уже мали бути без бороди. Власне, так воно й сталося.

— Цікавий хід думки. Хоч і дещо складний.

— Авжеж. Бо проект — ваш власний. Ви завжди дуже педантично все обмірковуєте, ретельно опрацьовуєте свої проекти. Ця ретельність помітна й у підготовці та здійсненні вбивства Асенова. Це ваш почерк, Манев.

— Мій почерк справді вишуканий і педантичний, — нахабно посміхається Філіп. — Не забувайте, що я малюю літери й етикетки. Але цим і вичерпується мій почерк.

— Взагалі ви — те, що зветься «розумна й холоднокровна людина», — веду далі я, пропускаючи повз вуха його пояснення. — Але людський розум — не механічна сума інтелектуальних якостей, він — органічне ціле і діє. тільки як єдине ціле, цим пояснюються такі його особливості, як совість, людяність і таке інше, одне слово, те, що вам зовсім не притаманне.

Гашу сигарету й після короткочасного вагання беру нову. Ці сигарети дуже короткі. Треба переходити на «фільтр».

— Ще одна якість, що, незважаючи на вашу високу зарозумілість, також зовсім не притаманна вам, — це загальний погляд на речі, велика логіка, а не логічні вправи. Коли б у вас було хоч якесь уявлення про ту велику логіку, Манев, ви б взагалі не зважилися на такий фатальний крок. Ви хотіли здійснити «зразкове» вбивство, вчинити ідеальний злочин, тобто злочин, який не можна було б розкрити, а отже, й покарати за нього. Та якщо б у вас був загальний погляд на речі, ви мали б зрозуміти, що не існує й не може існувати злочину, який не можна розкрити, тому що будь-який злочин, крім усього іншого, це ще фізичний акт, отже, як і кожна фізична дія, він залишає сліди, відбувається в матеріальному середовищі, пояснюється фізичними законами. А крім того, це ще й людський акт, викликаний певними психологічними мотивами, тобто повністю пояснимий і з цього боку.

— Цікавий погляд на філософію злочину, — киває співчутливо Філіп. — Визнаю, що такого роду проблеми зовсім нові для мене.

— Можливо. Ваша діяльність — переважно діяльність практика. І оскільки ви згадали слово «філософія», ви, Манев, — жертва повзучого емпіризму, як казала колись моя викладачка філософії. При цьому, незважаючи на вишуканість вашого почерку, ви припустилися істотних огріхів і саме в практичному виконанні. Наприклад, ваше алібі.

— О, виходить, що викликає сумнів навіть моє алібі? Ви починаєте вагатися навіть у тому, чи справді мене було затримано?

— Зовсім ні. Та коли б ваша логіка була трохи вищого гатунку, нам треба було б зметикувати, що сама «залізна» непохитність вашого алібі здатна викликати підозру. Таке справді «залізне» алібі потребує тільки та людина, якій це конче необхідно.

— Тут нема чого метикувати, оскільки моє алібі створено не мною, а випадком.

— Помиляєтесь. І це, власне, ваша друга помилка. Ви сфабрикували собі алібі вчинком, що різко дисгармонує як з вашим характером, так і з реальною ситуацією в даному випадку. Ви не з тих людей, що вчиняють публічні скандали. Ви створюєте скандали підступними доносами, а не публічними вчинками. З іншого боку, у вас не було й натяку на якийсь серйозний інтерес до Магди, що мотивував би вашу поведінку в «Балкані». Та жінка була для вас не більш як випадковою розвагою, при чому розвагою, яка вам уже давно набридла. Після того, як розладналися заручини між нею й Асеновим, Магда стала для вас просто нулем без палички. А така, як ви, людина, Манев, не зчиняє публічних скандалів заради якогось нуля.

— Ви все перебільшуєте для того, щоб виправдати свою версію, — спокійно заперечує Філіп. — По-перше, Магда, не була для мене нулем. Я не кажу, що мав до неї бозна-які почуття, але