Інспектор і ніч. Бразільська мелодія - Богоміл Райнов

— Щедрий хлопець.

— Він і справді не скнара. Тільки робить це не від щедрості, а для того, щоб напустити туману на себе. У цьому весь Філіп: похизуватися, справити враження, щоб усі впали перед ним на коліна… Отакий він. Можливо, таке прагнення до зовнішнього ефекту викликане тим, що Марин завжди затінював його, можливо, це такий характер, але Філіпу потрібно тільки одне — когось вразити, особливо друзів.

— І він таки вразив?

— Вразив, а сам… Марин уперше втратив рівновагу й, повернувшись з-за кордону, суворо попередив брата — якщо той негайно не віддасть йому долари, він звернеться в міліцію. Адже, крім усього іншого, частина цих грошей призначалася для службового використання — треба було придбати якісь матеріали, а що Марин їх не придбав, складалося враження, ніби він розтринькав долари на власні потреби. Взагалі виникла дуже складна ситуація. Марин так лютував, що Філіп уперше в житті не на жарт перелякався.

Дора замовкає, виймає з сумочки пачку сигарет із фільтром, і я з приниженням усвідомлюю, що вона закурила моє «Сонце» тільки з люб'язності. Вона клацає запальничкою й двічі глибоко затягується сигаретою, немов набирається сміливості.

— І що ж потім?

— Потім… — Жінка втупляє очі в підлогу. — Потім Філіп підсунув Маринові мене…

Дора замовкає. Я теж мовчу.

— Він прийшов на обід… Тоді ми вже ходили в «Бразілію»… Він уперше був у поганому настрої і почав говорити, що треба знайти спосіб повернути долари, бо, мовляв, усі ми замішані в цій справі — адже разом витрачали гроші, і лише тоді пояснив, звідки в нього взялися долари, а ми, звичайно ж, прикусили язики… Тоді Спас і каже: «Нехай, мовляв, Магда заб'є йому баки…» А Філіп відповідає: «Ти ж зовсім не знаєш, що то за людина, — краще якщо за це візьметься Дора: в неї більше здібностей…». Я спочатку думала, що це лише розмови, а коли збагнула, що вони не жартують, — мене мов окропом ошпарили. Адже ми з Філіпом зустрічалися серйозно, я була певна, що він мене кохає… І тоді я йому при всіх сказала: «А чому б і не піти — піду, мені ж теж перепала з тих грошей вовняна кофтина, отже, треба йти…» Гадала, що це його образить, а він, навпаки, зрадів, і я собі подумала: все одно не можна вирватися з цього багниська, то чому б і не піти, інші ж ходять…

Жінка знову замовкає, все ще дивлячись собі під ноги, ковтає слину й бере сигарету.

— Одне слово, я пішла. Мовляв, Філіпова знайома, яка турбується про нього, боїться, щоб він не наклав на себе руки. Я трималась як слід. Зіграла роль так, як мене навчили. Казала, що у Філіпа погане оточення, але зараз у нього такий шок, що коли йому пробачити, він неодмінно виправиться й таке інше. І Марин, добра душа, забув про ті долари, заходився турбуватися про Філіпа, сказав, що справу з грошима він якось залагодить, а поки що важливо застерегти Філіпа від нових дурниць.

Вона замовкає й нарешті дивиться на мене похмурим, немов згаслим, поглядом.

— Оце й усе. Інше, гадаю, вас не цікавить.

— Звичайно, ні. Я хочу з'ясувати лише останню деталь.

— Яку саме?

— Про зв'язки Філіпа й компанії з іноземцями, такими, як Асенов…

— Мені невідомо, які є у вас дані, але, наскільки я знаю Філіпа, він, попри весь його цинізм, не з тих мерзотників, які за долари пропонують жінок.

— Можливо. Однак він підтримував контакти з іноземцями саме на грунті спільних з ними розваг.

— Мені особисто відомо тільки два таких контакти.

— А саме?

— Перший — з Асеновим. Але майте на увазі, що Філіп не заради жарту вирішив одружити Асенова з Магдою.

— З якого ж метою?

— Хіба можна знати Філіпові наміри? Щоб здихатись Магди. Або забезпечити собі запрошення до Мюнхена. Або живитися з багатства Асенова. Звідки мені знати!

— А другий контакт?

— Другий, а точніше перший, був з австрійцем Кнаусом. Той, здається, також залицявся до Магди, але не закохався в неї, тому зв'язки Філіпа з Кнаусом були переважно на грунті гульні — бари, ресторан «Плиска» тощо. Австрійцеві подобався Філіп, бо Філіп з тих людей, котрі знають, як триматися в будь-якій компанії. Кнаус запрошував його до себе в гості у Відень, і Філіп якийсь час таки сподівався одержати закордонний паспорт…

— Він для цього щось робив чи тільки «сподівався»?

— Він хотів, щоб брат забезпечив його паспортом, але. цього разу Марин чомусь не пішов у нього на поводі. Власне, саме це найбільше й озлобило Філіпа, і він украв долари одразу ж після історії з паспортом.

— А чому він сам не подав заяви про паспорт?

— Бо саме тоді на цьому ж погорів Спас. Спас спробував був одержати паспорт для поїздки в Югославію.

Мабуть, його підбив на це Філіп, щоб подивитися, чи вийде щось із його витівки. Але Спасові відмовили, і Філіп відклав свій задум до кращих часів.

— Зрозуміло, — кажу я. — Спасибі вам за відвертість. І вибачайте, якщо я вас утомив.

Вона встає, мне в попільниці недокурок, який і так уже погас, втомлено киває головою й, не глянувши на мене, виходить.

Та-ак. Усі ці історії — багатющий матеріал для пізнання характерів, але для слідства вони не дуже цінні. Надто, коли мати на увазі, що мені