Вакансія на вбивцю - Наталія Паняєва

Його думки знову повернулися до Маргарита.

Зв’язок з нею тішив марнославство Гаранджи. Кілька років тому Маргарита була високооплачуваною повією, обслуговувала багатих бізнесменів і чиновницьку еліту. З того часу у неї залишилися зв’язки на всіх рівнях влади, хоча тепер дівчина належала лише Віталію. Вона була старшою за нього на вісім років, висока, струнка і дуже вродлива — смаглява, з великими чорними очима. Ці очі часто допитливо дивилися на Гаранджу, і тоді йому здавалося, що вона намагається зазирнути йому просто в душу, прочитати його думки. Але Віталій не соромився цього, вірячи, що вони однодумці. Маргарита була єдиною людиною на світі, кому він повністю довірився, незмінно зберігала рівний і м’який тон у розмові, ніколи не пропускала нагоди познайомити Гаранджу з потрібними людьми, вміло вела переговори на його користь, бо сам він цього терпіти не міг. Вважав, досить і того, що він дозволяє цим плебеям оплачувати свої творчі забаганки. А що два його фільми таки мали успіх, то Віталій лише зміцнів у цій думці.

Гаранджа жив у цьому готелі вже три дні. Далі він планував вирушити до Норвегії, подивитися на фіорди, бо гадав, що це знадобиться йому для роботи над наступним фільмом. Теперішній його фільм повинен був демонструватися в останній день фестивалю, і Віталій не сумнівався, що отримає першу премію. А сам він на перегляди ходив дуже рідко, заявивши Маргариті, що йому набагато приємніше валятися у шезлонзі на балконі, ніж сидіти в задушливому залі.

Гаранджа спустився вниз і вийшов з готелю. Тепер він зблизька спостерігав за роботою фоторепортерів. Один із них озирнувся, упізнав Віталія і підійшов ближче.

— Доброго ранку, пане Гаранджа, — привітався він. — Що, зараз немає цікавого фільму?

Віталія зачепила така фамільярність. Від фотографа тхнуло пивом, пожмакана несвіжа сорочка і затаскані старі джинси викликали огиду. Але Гаранджа узяв собі за правило бути ввічливим з кожним, з ким він розмовляє. Тож просто посміхнувся репортеру.

— Навряд чи комусь захочеться за такої чудової погоди сидіти в задушливому залі.

— Але там повно народу, — заперечив фотограф. — Крім того, працюють кондиціонери.

Репортер підійшов ще ближче, так що Віталію довелося відступити на крок. Він кивнув на Жанну:

— Що, знімаєте майбутню зірку?

Фотограф серйозно підтакнув.

— Вона просто чарівна. Зараз знімається в епізодах, проте, я вважаю, за пару років буде вже на вершині, бо має великий талант.

— Не буду з вами сперечатися, — погодився Гаранджа, повернувся і рушив уздовж клумби на вулицю.

А репортер деякий час вивчав його спину, а потім, наче наважившись, наздогнав Віталія.

— Послухайте, пане Гаранджа, чи не буде ваша ласка, дати мені інтерв’ю? Я хотів довідатися вашу думку про майбутнє українського кінематографа і, звичайно, зробити кілька знімків. Мене звуть Геннадій Калач.

Посміхнувшись, Віталій похитав головою:

— Давайте дочекаємося перегляду мого фільму, добре? А то, можливо, вам не захочеться робити зі мною інтерв’ю.

— Дякую і на тому. То я можу нагадати вам про домовленість згодом?

— Так.

Фотограф відійшов.

А Гаранджа знову подивився на дівчину. Фотографи вже відійшли, зашаріла, вона збирала свої речі з трави.

* * *

По обіді Жанна зайшла до холу на першому поверсі готелю й рушила просто до бару. Дівчина сіла за столик неподалік від того місця, де розташувався Гаранджа, переглядаючи свіжі газети. До неї відразу підійшов високий чоловік зі скуйовдженим волоссям і блідим, видовженим обличчям.

— Ти добре попрацювала, — похвалив він. — А тепер які маєш плани? Я збираюся піти подивитися фільм. Можливо, ще встигну на початок. Складеш мені компанію?

Дівчина заперечливо похитала головою.

— Я хочу трохи перепочити. Посиджу тут.

— Добре. Але не ховайся у готелі. Нехай люди тебе побачать. Я чекатиму тут, у барі о восьмій.

Гаранджа чув цю розмову. Сховавши погляд за зеленавими скельцями окулярів, він спостерігав за акторкою. Помітив, як та розкрила сумочку й витягла пудреницю. «Жанна дуже вродлива», — мимохіть відзначив він подумки.

«А чому б не зараз? — спитав його внутрішній голос. — Адже ця думка не дає тобі спокою. Давай. Не відкладай на турецький Великдень. Що з її краси? Вона відшила тебе привселюдно. Вона зухвала і зла, нічого доброго з неї не вийде. Ти маєш кілька годин. Цілком досить, щоб підготуватися».

Віталій озирнувся довкола. У барі було всього кілька чоловік. У цей час люди зазвичай дивилися фільми. Ніхто не звертав уваги ні на нього, ні на дівчину.

І тоді він наважився, склав газету, підвівся. Його серце калатало, але не набагато швидше, ніж зазвичай. А щодо решти, то, на свій подив, Гаранджа почувався цілком спокійно і впевнено. Дівчина у цей час підфарбовувала губи.

— Жанно, — сказав він, підходячи до столика, де сиділа дівчина, — я мушу перепросити за вчорашній день. Сталося непорозуміння.

— Он як? — ледь чутно мовила дівчина. — І що?

— На щастя, цей епізод не минув марно для мене. Я побачив, яка чудова ви характерна актриса. Я винен перед вами, тож волію загладити свою вину.

— Яким чином? — так само холодно спитала актриса.

«Ах ти ж, суко, — в душі спалахнув Віталій, — кому-кому, але не тобі корчити з себе велику пані. Не тобі вдавати ображену, це ти мене виставила на посміховисько! І обов’язково заплатиш за це!»

А вголос додав:

— Думаю, ви могли б отримати роль у моєму наступному фільмі.

— Що за фільм? — уже не так холодно поцікавилася Жанна.

«Ага, клюнула!»

— Можливо, про це варто балакати не тут.

— Мабуть, у вашому номері, — уїдливо кинула дівчина.

Гаранджа вдав, що не помітив глузування.

— А чому б ні? Чи ви боїтеся мене?

— Я нікого не боюся, — пирхнула акторка.

— От і добре. Якщо ви не маєте нагальних справ, можемо піднятися до мене в номер просто зараз. Я живу в цьому готелі.

— Це я вже знаю, — не втрималася Жанна від шпильки.

— Не будемо згадувати, — покірливо попрохав Віталій.

Раптом Жанну охопив неспокій, їй хотілося зазирнути за зелені скельця. Проте Гаранджа не дав Жанні такої нагоди. Наче відчувши таке її бажання, відсунувся і повернув голову так, що скельця його окулярів відбили яскраве електричне світло, яке горіло у барі, незважаючи на ясний день.

«І все ж якщо він запропонує мені роль, то мою роботу на цьому фестивалі буде виконано», — подумала дівчина. Її друг і порадник Євген Гиренко — той самий високий чоловік, який щойно був з нею у барі, —