Повернути себе. Том 1 - Олександр Шаравар

            Офіційно гвинтівка проходила як сьоме покоління, але зрозуміти, що це не так міг будь-хто, хто хоч трохи розбирався у зброї.  Уже нагорі освітлювальної вежі Пашу зайняв позицію і почав через неї спостерігати за своєю зоною відповідальності через спеціальні дрони, що йшли в комплекті до гвинтівки, саме вони і робили її настільки небезпечною зброєю.

           Завдяки дронам, гвинтівка налаштовувалася так, щоб пострілу не можна було перешкодити. Попереду стоїть бронетранспортер, і ціль знаходиться за ним? Не страшно, снаряд заздалегідь скоригує свій політ так, щоб обійти перешкоду.

          Також гвинтівка отримує інформацію про всі загороджувальні та захисні системи на шляху до цілі і знову скоригує курс, щоб уникнути протидій.

          По суті Пашу був просто придатком до гвинтівки, лише закон, що вимагає того, щоб за кожною зброєю перебував розумний і давав команду на відкриття вогню, був тим самим, через що гвинтівка потребувала оператора. 

          Інакше гвинтівку можна було обладнати антигравітаційними подушками та штуіном, який би справлявся набагато краще. Але через цей закон навіть за бойовими дроїдами перебуває людина-оператор, яка дозволяє дроїдам вбивати розумних, без прямої команди вони цього зробити не можуть.

            Так, принаймні, все звучить офіційно, неофіційно, наскільки знав Пашу, були винятки.  Він сам чув про загін на службі Мінмітара, що складався з штуінів на портативних платформах. 

            Наступні п'ять годин Пашу тільки й робив, що чекав, чекав, коли ця вся тяганина закінчиться, і вони вирушать назад на борт корабля. Губернатор виявився дуже гарним оратором, і він упевнений, що всі ті сто п'ятдесят тисяч людей, що зібралися на стадіоні, на наступних виборах проголосують саме за нього. 

          - Терне, у тебе працює зв'язок із кораблем? - раптово зв'язався з ним Аарк.

          - Ні, є тільки зв'язок взводу,- насторожився Пашу.

          - Будь обережний, щось відбувається,- виголосив Аарк,- Усім приготуватися до неприємностей. Терне, тримай на прицілі трибуну.

              Наступної секунди все почалося. Серед глядацьких місць на стадіоні пролунало кілька сотень невеликих вибухів. А до трибуни кинувся десяток ракет, випущених немов із нізвідки.

             Усі ракети були зупинені щитом, що спалахнув навколо трибуни. Тоді як усе навколо на сотню метрів зникло у спалаху полум'я. І саме полум'я дало змогу побачити просторові спотворення в трьох точках.

           Пашу, немов робот, ні про що не думаючи, навів на це спотворення гвинтівку, і отримавши точний розрахунок пострілу, натиснув на пуск.  За соту секунди гвинтівка злегка смикнулася в руках, але вже за мить у точці, яку він позначив ціллю, пішли брижі, а ще за мить на всі боки розлетілися шматки плоті.

         Але Пашу цього вже не бачив, він позначив ціллю нове спотворення і знову шматки плоті розлетілися на всі боки. Так би все й продовжилося, але раптово освітлювальна вежа, на якій він перебував, почала хилитися.

          У цю секунду до Терна дійшло - якщо він хоче вижити, треба діяти. Падіння з двохсот метрів не було проблемою, проблемою була конструкція вежі, яка його при цьому завалить. 

          А тому, закріпивши в одну мить гвинтівку на спину, Терн стрибнув, напружуючи сервоприводи обладунку по максимуму. Уже в повітрі він активував реактивні двигуни в ногах і за секунду був за кілька сотень метрів від вежі, що впала на житловий комплекс поруч.

           Наступної миті сканер заволав про небезпеку. Виявилося, що по Пашу відкрили вогонь із чергового невидимки, що висить на кілька сотень метрів вище за нього.   Розуміння того, що в повітрі йому не сховатися, змусило Терна прискорити падіння до землі і здійснити протизенітний маневр. 

         За три метри від поверхні пластобетону, Терн розвернувся і загальмував своє падіння. Наступної секунди йому вже було не до літаючої невидимки. На нього кинулися зіург. 

          Звідки тут узявся зіург, Терн не замислювався. Йому насилу вдалося ухилитися від удару кігтя зіурга, він пам'ятав   з класифікатора, що бойова особина зіурга може пробити трисантиметрову броню своїм кігтем, на кінчику якого якась псіонічна погань. 

          Також він пам'ятав і про кислотні постріли, а тому, розірвавши відстань між ним і зіургом, Пашу активував енергетичний щит. Виявилося вчасно, бо він був з двох боків облитий кислотою.

         Але це було відволікання уваги. Наступної миті Терн оглух і осліп на кілька секунд, поки аптечка не відновила його органи чуття. Коли він прийшов до тями, то щит тримався вже на останніх відсотках.

        Це була якась нова зброя, про яку не було жодної інформації і це було погано, дуже погано. Навколо Терна пластобетон був розчинений на кілька десятків сантиметрів у глибину. 

          Стояти на місці було смерті подібно, а тому він стрибнув у бік найближчого зіурга, активувавши обидві плазмові турелі і запустивши всі десять міні-ракет по решті зіургам навколо нього.

           Ледве полум'я вибухів розсіялося, і Пашу зміг озирнутися. Поруч із ним на землі стояла десантна капсула зіургів і, судячи з усього, Терн примудрився знищити все відділення, щоправда, він при цьому залишився практично без зброї. Лише його гвинтівка з десятком снарядів і плазмові турелі, але тим потрібно було перезарядити конденсатори, що і почав робити Терн.

          - Пашу Терн, третій взвод "Перк Перший", викликаю командування, - активував зв'язок хлопець, але у відповідь лише шипіння, - Повторюю, Пашу Терн, третій взвод "Перк Перший", сталося зіткнення з бойовою групою зіургів. Знищено, запитую подальші вказівки.

         - Можеш не намагатися, а краще взагалі вимкни передавач, по ньому можна навестися, я тебе так і знайшов. - почув Терн голос Маста, він, як і Терн, був в одному відділенні. -  Зіурги глушать зв'язок, спілкування можливе лише оптичними каналами зв'язку. - лише зараз Терн помітив, що до нього йде лазерний промінь із даху будівлі поруч. І приймач на обладунку зчитує інформацію, яку несе на собі промінь.