Повернути себе. Том 1 - Олександр Шаравар

         - Що робити? - запитав Терн у Маста, активувавши перед цим промінь зв'язку і спрямувавши у бік Маста, який визирнув із козирка, що вкриває його.

         - Вижити,- промовив Маст,- Увімкни сканер дальнього виявлення, спрямуй угору над собою, встанови мінімальний кут сканування і постав сьомий, сорок третій і сто десятий фільтр. Це дасть змогу пробитися крізь перешкоди й побачити, що на орбіті коїться. Попереджаю одразу, там жопа. 

         - Це - це - це - це не наліт, виходить? - заїкаючись запитав Терн, глянувши на результат сканування. Виходило, що на орбіті точаться жорстокі бої і до поверхні планети кинулися тисячі, десятки тисяч десантних капсул.

- Так, це вторгнення,- вимовив Маст,- Я до сім'ї в сховище,- продовжив він,- Раджу тобі також вирушити до сім'ї, якщо я правильно оцінюю ситуацію, то твій захист знадобитися твоїй сім'ї,- після цього він відключив лазерний зв'язок, і розвернувшись, знову зник на даху.

Судячи з його слів, Маст вирушив до своєї сім'ї в сховище. З огляду на те, що його батько помічник капітана флагмана десантного флоту, а мати володіє мережею медичних клінік, то грошей у них було багато і сховище, найімовірніше, було чудове.

              Терн би і сам радий з ним вирушити, але його там не чекали, та й це виходило дезертирство. А тому, замість цього, він вирішив вирушити до епіцентру подій на стадіон. Там він хотів дістатися до командування, яке точно вижило, оскільки було на трибуні.

           Варто було Терну відійти на кілька метрів, як його ледь не вирвало. Усюди були трупи, величезна кількість трупів.  Він проходив психпідготовку під час навчання, але вона не сильно зараз йому допомагала, він уперше бачив трупи, сотні трупів. 

         Щоб не розгубити бойовий настрій, Пашу активував в аптечці стимулятор. На наступні кілька годин він стане виродком, якому плювати на все навколо.  Головне - не втратити при цьому адекватність.

         Зараз навколо було затишшя, лише звуки металу, що деформується від температури в пожежах, стогони поранених, яким Терн ніяк не міг допомогти, та вибухи боєкомплектів збитих безпілотників, що детонували, коли до них добиралося полум'я.

         Крім людських трупів навколо було безліч трупів зіургів. Пашу дуже не пощастило, що під час свого падіння з вежі він опинився поруч із десантною капсулою, в інших місцях десантники, зігнані на захід, і тисячі безпілотників впоралися з противниками. 

         Солдати стягували поранених під захист двох обладунків "Фортеця 7", під їхніми розгорнутими щитами організували польовий медичний центр. Там же поруч Терн і помітив сержанта "Мовчуна" з їхнього корабля, саме він зараз командував усіма.

         Ось до нього Терн і попрямував, бо до стадіону лізти різко перехотів, звідти досі чулися вибухи і постріли. Тож якщо він знайшов і так своє начальство, то навіщо туди лізти й ризикувати.

         - Рядовий Терн, третій взвод,- представився перед сержантом Пашу.

                - У мене інформація про двох вцілілих зі взводу, де другий? - запитав хрипким свистячим голосом через зовнішній динамік скафандра сержант.

          - Він вирушив до рідних,- промовив Пашу і скинув запис розмови з Мастом.

         - Дезертир, значить,- виголосив сержант Адламс,- Добре, ми зараз збираємо групу для прориву до трибуни, там наш капітан і майор.  Ти як, цією штукою добре володієш? - запитав сержант у Терна, кивнувши на гвинтівку.

- Залишилося лише шість, коригуючих дронів, але й без них зможу непогано стріляти. Але лише десять снарядів. Решта на кораблі.

        - Немає корабля більше, пацан, немає,- промовив насупившись Адламс,- Потрапив під постріл носія зіургів, один постріл - і від корабля не залишилося ні атома. Вважай, що нам дуже пощастило, що ми тут, унизу. П'ять хвилин до виходу, твоя точка ось на цій височині. Через десять хвилин варто чекати масового десантування противника. Твоє завдання збити по максимуму десантні капсули. Переведи одразу снаряди в режим ядерного вибуху, інакше не проб'єш їхній кінетичний щит.

           - Ядерного вибуху? - у шоці перепитав Пашу.

           - Ромі тобі не сказав усі секрети гвинтівки, так, - усміхнувся Адламс, - Снаряди можна використовувати, як тактичні ядерні заряди. Максимальна потужність кожного - дві кілотонни, але, гадаю, дві це надто багато буде для міста, більше половини кілотонни не став.

           - Прийняв,- відповів Пашу і підключився нейромережею до гвинтівки. Як виявилося, після того, як сержант відправив свій ідентифікатор у неї, то в ній з'явилося кілька нових пунктів.  Зокрема й переведення снаряда в ядерний тактичний заряд.

            Від усвідомлення того, що він весь час носив у себе за спиною ядерну бомбу, та не одну, у Пашу пронісся холодок по спині. Залишалося сподіватися, що вони самі по собі не детонують.

            Відійшовши вбік, рядовий Терн почав діагностику обладунку. Виявилося, що за час бою частину емітерів щита було знищено і на повну потужність щита можна було не розраховувати.

          А значить і підставлятися під постріли важкої зброї не варто. Через п'ять хвилин лазерним зв'язком йому надійшов наказ вирушити на вогневу точку і приготуватися до десанту.

          Адламс переслав останні дані з резервного радара, розташованого в поліцейській дільниці за кілометр від стадіону.  На стадіон націлилося чотирнадцять десантних капсул, випущених малим носієм зіургів. 

          Але найгірше, що радар показав загибель орбітальних фортець над планетою і знищення майже всього угруповання супутників протикосмічної оборони. 

         Кораблі, здебільшого, встигли відійти, бо все одно нічим не могли допомогти. Скільки кораблів вижило в усьому флоті зрозуміло не було, бо радар охоплював лише тридцять тисяч кілометрів над собою в радіусі двох тисяч кілометрів. 

            І за його даними зараз на орбіті була повна перевага супротивників. В атмосфері ситуація була трохи інша.  Велика кількість безпілотників змогли ледь не повністю знищити перші дві хвилі десанту зіургів.