Лялька, або Бухгалтер на вимогу - Анна Пахомова

Співбесіда набирала якісь неправильні оберти. Якби на місці Артура був незнайомий чоловік, я б вже заліпила йому ляпас, і плювати на цю роботу. Я бухгалтер, а не хвойда. Але це ж моє перше кохання. Здавалось я потрапила в тенета власних фантазій, і не могла звільнитись. Щоб опиратись тому, що коїться.

Мої нечіткі рухи призвели тільки до того, що Артур сам смикнув мене за руку, підштовхнув до столу, змушуючи опиратись об нього руками, щоб втримати рівновагу.  Перед очима мерехтіли якісь папери і моє резюме.

А шеф притиснув до мене свої стегна. Відчула як напружився його член. Явно не маленький, і приведений в бойову готовність. Від його розпусного жесту по тілу прокотилась вогняна хвиля. Хіба я не мріяла колись про таке, лежачи в своєму порожньому ліжку? Поштовх через тканину, і відчуваю як мокро і гаряче стає в моїй розкішниці, твердіють соски…

В Артура озвався телефон.

- Хочу тебе спробувати всю, - повільно нахилившись до моєї шиї повідомив Артур, і лизнув шкіру за вушком. І раптом відпустив. – Але зараз будуть переговори з партнером, тому вибач, не встигаю. Проте, не відмовлюсь від мінету в процесі. На перший раз.

- Що? ЩО? – в мені все палало.

 Яке нахабство. Як все неправильно. Як все брудно. І як добре, що він так мене і не впізнав, Менше сорому буде перед спільними знайомими. Треба тікати звідси, ця робота мені не підходить. Відчувала себе так, ніби мене виваляли в грязюці. Облили помиями. І я сама була цьому рада. Якби не проклятий дзвінок, я б віддалась йому прямо на робочому столі, з незамкненими дверима, в кабінеті куди в будь-який момент може хтось зайти. Стидобище.

Осмикнула спідницю, тремтячими руками поправила блузку.

- Мені не підходить ця робота, до побачення! – гордо задерла підборіддя, і маленькими кроками пішла на вихід.

- Стояти! – Артур гаркнув так, що я встала як укопана. Повернула до нього голову, дивуючись що йому ще треба. – Підеш до Аріни Львовни в бухгалтерію, я потім з тобою розберусь. І не смій втекти, тобі ж гірше буде. Де ти живеш я знаю, - і шеф потрусив перед мною лиском з моїм резюме.

Вітаю всіх. Ми починаємо нову історію. Як завжди розраховую на вашу підтримку. Зірочки та  коментарі вітаються. Історія буде з перчинкою, кому цікаво - додавайте в біблотеку, щоб не пропустити оновлення. І головне - ніяких підписок і передплат. Повністю безкоштовна книжка.