Порожнеча любові - Ярослав Вічний
- Катерино, я... Я хотів би поговорити з вами про дещо важливе, - почав він, намагаючись приховати тремтіння в голосі.
Катерина посміхнулася і сіла навпроти нього.
- Звичайно, Романе. Я весь час тебе слухаю.
Роман зібрався з думками і почав обережно розповідати про свої успіхи в терапії та групових заняттях.
- Я... Я працюю над собою, Катерино, - сказав він, уникаючи погляду дівчини. - Мій терапевт допомагає мені досліджувати корені моєї соціопатії, і я беру участь у групових сеансах.
Катерина уважно слухала, її очі сповнені співчуття.
- Романе, я рада чути, що ви активно працюєте над собою, - сказала вона, обережно торкаючись його руки. - Це дуже важливо, і я пишаюся вашою сміливістю.
Роман відчув, як всередині нього народжується хвилювання. Він не очікував такої підтримки від Катерини.
- Але ж ви бачите, який я насправді, - тихо промовив він, опустивши погляд. - Я... Я боюся, що моя емоційна відчуженість може завдати вам болю.
Катерина обережно взяла його за руку.
- Романе, я знаю, що вам нелегко відкриватися. Але я готова пройти цей шлях разом з вами, крок за кроком. Я бачу, який ви є, і я хочу допомогти вам знайти себе.
Роман відчув, як його серце стрибнуло. Він не очікував такої підтримки від Катерини.
- Я... Я не знаю, що й сказати, - промовив він, дивлячись їй в очі. - Ви справді розумієте мене краще, ніж будь-хто інший.
Катерина посміхнулася.
- Романе, я хочу, щоб ви знали - я готова чекати і підтримувати вас, скільки потрібно. Ваше щастя важливе для мене.
Роман відчув, як всередині нього народжується надія. Можливо, з Катериною на його боці, він зможе подолати свої страхи та знайти те, чого йому так бракувало.
Вони продовжили розмову, обговорюючи плани Романа щодо терапії та його побоювання щодо їхніх стосунків. Катерина була терплячою і розуміючою, запевняючи Романа, що вона готова пройти цей шлях разом з ним.
Коли вони попрощалися, Роман повернувся додому, все ще відчуваючи тепло її слів. Він знав, що його шлях до самопізнання та побудови здорових стосунків буде нелегким, але тепер у нього з'явилася мета, яка надавала йому сили.
Наступного дня Роман знову зустрівся зі своїм терапевтом, готовий продовжити інтенсивну роботу над собою. Він розумів, що повинен бути відвертим і готовим до змін, якщо хоче зберегти свої стосунки з Катериною.
Під час сеансу терапевт детально розпитував Романа про його досягнення та нові відкриття.
- Романе, я бачу, що ви справді працюєте над собою, - сказав терапевт, посміхаючись. - Ваша відвертість та прагнення до змін надихають мене.
Роман кивнув, відчуваючи, як всередині нього народжується гордість.
- Я... Я хочу стати кращою версією себе, доктор, - тихо промовив він. - Я не хочу, щоб моя соціопатія зашкодила Катерині.
Терапевт кивнув.
- Ваша мотивація - це ключ до успіху, Романе. Ми продовжимо працювати над розумінням ваших емоцій та встановленням здорових зв'язків, - сказав він, занотовуючи щось у своєму блокноті. - Я впевнений, що ви зможете подолати ці труднощі.
Роман відчув, як всередині нього народжується рішучість. Він знав, що попереду ще багато роботи, але тепер відчував, що не самотній у цьому.
Протягом наступних тижнів Роман продовжував регулярно відвідувати терапевта та групові заняття. Він ділився своїми переживаннями, намагаючись знайти шляхи до самопізнання та емоційного зростання.
Одного дня, після особливо емоційного сеансу, Роман зустрівся з Катериною в їхній улюбленій кав'ярні. Він знав, що повинен бути відвертим з нею, навіть якщо це означає ризикувати їхніми стосунками.
Коли Катерина підійшла до столика, Роман відчув, як всередині нього народжується хвилювання.
- Катерино, я... Я хотів би поговорити з вами про дещо важливе, - почав він, намагаючись приховати тремтіння в голосі.
Катерина посміхнулася і сіла навпроти нього.
- Звичайно, Романе. Я весь час тебе слухаю.
Роман зібрався з думками і почав обережно розповідати про свої успіхи в терапії та групових заняттях.
- Я... Я працюю над собою, Катерино, - сказав він, уникаючи погляду дівчини. - Мій терапевт допомагає мені досліджувати корені моєї соціопатії, і я беру участь у групових сеансах.
Катерина уважно слухала, її очі сповнені співчуття.
- Романе, я рада чути, що ви активно працюєте над собою, - сказала вона, обережно торкаючись його руки. - Це дуже важливо, і я пишаюся вашою сміливістю.
Роман відчув, як всередині нього народжується хвилювання. Він не очікував такої підтримки від Катерини.
- Але ж ви бачите, який я насправді, - тихо промовив він, опустивши погляд. - Я... Я боюся, що моя емоційна відчуженість може завдати вам болю.
Катерина обережно взяла його за руку.
- Романе, я знаю, що вам нелегко відкриватися. Але я готова пройти цей шлях разом з вами, крок за кроком. Я бачу, який ви є, і я хочу допомогти вам знайти себе.
Роман відчув, як його серце стрибнуло. Він не очікував такої підтримки від Катерини.
- Я... Я не знаю, що й сказати, - промовив він, дивлячись їй в очі. - Ви справді розумієте мене краще, ніж будь-хто інший.
Катерина посміхнулася.
- Романе, я хочу, щоб ви знали - я готова чекати і підтримувати вас, скільки потрібно. Ваше щастя важливе для мене.
Роман відчув, як всередині нього народжується надія. Можливо, з Катериною на його боці, він зможе подолати свої страхи та знайти те, чого йому так бракувало.
Вони продовжили розмову, обговорюючи плани Романа щодо терапії та його побоювання щодо їхніх стосунків. Катерина була терплячою і розуміючою, запевняючи Романа, що вона готова пройти цей шлях разом з ним.
Коли вони попрощалися, Роман повернувся додому, все ще відчуваючи тепло її слів. Він знав, що його шлях до самопізнання та побудови здорових стосунків буде нелегким, але тепер у нього з'явилася мета, яка надавала йому сили.
