Троянської війни не буде - Жироду Жан

Вони кричать "Хай буде безсмертна краса"

К а с с а н д р а. Я згодна з ними. Їм тільки й кричати про безсмертя, адже скоро подихати.

Г о л о с и: "Хай живе Венера!"

Г е к т о р. А зараз?

К а с с а н д р а. "Хай живе Венера!" Їм слід було б кричати слова де немає літери "р", вони ж беззубі, а самі тільки й кричать "Краса!", "Венера!" і уявляють,що їх крики звучать потужно. Насправді вони лише старанно шамкають.

Г е к т о р. А при чому тут Венера?

К а с с а н д р а. Вони уявили, що Олену їм піднесла Венера в нагороду Парису, що присудив їй з першого погляду яблуко ...

Г е к т о р. В той день ти теж зробив непогану справу.

П а р и с. Але ти ж мій старший брат.

Сцена п'ята.

Ті ж і д в а с т а р ц я.

П е р ш и й с т а р е ц ь. Знизу ми роздивились її краще.

Д р у г и й с т а р е ц ь. Ми її відмінно бачили.

П е р ш и й с т а р е ц ь. Але звідси вона нас краще чує. Ану давай! Раз два три!

О б о є. Хай живе Олена!

Д р у г и й с т а р е ц ь. У нашому віці досить утомливо бігати вниз і вгору по цим жахливим сходам, щоб поглянути на неї.

П е р ш и й с т а р е ц ь. А хочеш, ми будемо по черзі – один день тільки кричати їй "ура", а інший день дивитися на неї?

Д р у г и й с т а р е ц ь. Ти з глузду з'їхав. Хіба можна прожити хоча б один день, не бачачи Олени! Згадай тільки, що нам вдалося побачити сьогодні! Раз два три!

О б о є. Хай живе Олена!

П е р ш и й с т а р е ц ь. А тепер вниз!..

Вони побігли.

К а с с а н д р а. Бачиш, Гекторе. Питається, як тільки можуть витримати все це натруджені легені?

Г е к т о р. Наш батько не може бути таким ...

П а р и с. Скажи будь ласка, Гекторе, до розмови з батьком ти не поглянеш на Олену.

Г е к т о р. А мені немає діла до Олени ... Але ось батько! Вітаю тебе!

Сцена шоста.

Г е к а б а, А н д р о м а х а, К а с с а н д р а, Г е к т о р,

П а р и с, Д е м о к о с, М а л е н ь к а П о л і к с е н а, Г е о м е т р.

П р і а м. Ти щось сказав.

Г е к т о р. Я сказав, батьку, що ми повинні поспішити закрити ворота війни, замкнути їх на засуви, на замки, щоб ні одна комашка не могла проникнути через них.

П р і а м. А мені здалося, що ти сказав щось коротше.

Д е м о к о с. Він сказав, що йому немає діла до Олени.

П р і а м. Нахилися ...

Гектор кориться.

Ти її бачиш.

Г е к а б а. Звичайно, він її бачить. Я питаю, чи є хоч одна людина, яка не змогла б її побачити? Вона крокує по всьому місту.

Д е м о к о с. Це хода краси.

П р і а м. Ти її бачиш?

Г е к т о р. Та й що?

Д е м о к о с. Пріам запитує, що ти бачиш!

Г е к т о р. Я бачу молоду жінку, яка зав'язує сандалію.

К а с с а н д р а. Вона робить це не поспішаючи.

П а р и с. Я вивіз її голою, без всякого одягу. Це твої сандалі. Вони їй трохи великі.

К а с с а н д р а. Маленьким жінкам все велике.

Г е к т о р. Я бачу чарівні стегна.

Г е к а б а. Він бачить те, що ви всі бачите.

П р і а м. Моє бідне дитя!

Г е к т о р. Що?

Д е м о к о с. Пріам тобі сказав "бідне дитя".

П р і а м. Я не знав, що троянська молодь дійшла до цього.

Г е к т о р. До чого?

П р і а м. До не бачення краси.

Д е м о к о с. А тому і любові. Інакше кажучи, ви дійшли до реалізму! Ми, поети, називаємо це реалізмом.

Г е к т о р. А троянські старі розуміють і красу і любов?

Г е к а б а. Це звичайна річ. Любов осягають зовсім не ті, хто любить і хто красивий.

Г е к т о р. Любов звичайне явище. Я не натякаю на Олену, але красу зустрічаєш на кожному розі.

П р і а м. Гекторе, не покриви душею. Хіба тобі не траплялося, що, поглянувши на жінку, ти раптом відчуєш, що вона зовсім не така, якою здається, що вона блискуче уособлення думки і почуття.

Д е м о к о с. Так рубін уособлює кров.

Г е к т о р. Але не для тих, хто бачив справжню кров. А я тільки що надивився.

Д е м о к о с. Це символ. Хоча ти і воїн, може бути, ти чув про символи. Чи зустрічав ти жінок, які навіть здалеку здавалися тобі персоніфікацією розуму, гармонії, ніжності?

Г е к т о р. Так, я бачив таких.

Д е м о к о с. І що ти робив тоді?

Г е к т о р. Я наближався до них ... і все розсіювалося. А ця що ж уособлює?

Д е м о к о с. Тобі ж твердять — красу.

Г е к а б а. В такому випадку поверніть її скоріше грекам, якщо хочете, щоб вона уособлювала цю красу довго. Вона блондинка.

Д е м о к о с. Несила говорити з цими жінками.

Г е к а б а. Тоді і не говорите про жінок. У всякому разі, ви і нечемні і не патріот. Кожен народ втілює свій символ у своїй жінці, будь вона кирпата або губата. Тільки ви один шукаєте цей символ в іншому.

Г е к т о р. Батько, мої товариші і я повернулися втомленими. Ми відновили на нашій землі мир на вічні часи, ми хочемо, щоб наші дружини любили нас без тривоги, хочемо, щоб народжувалися діти.

Д е м о к о с. Мудрі принципи, але війна ніколи не заважала мати дітей.

Г е к т о р. Скажи, будь ласка, чому ми знайшли наше місто переінакшене від однієї-єдиної присутності Олени? Скажи що вона нам принесла, через що нам варто було зчепитися з греками?

Г е о м е т р. Всі знають це. І я можу тобі це сказати.

Г е к а б а. Ось і Геометр.

Г е о м е т р. Так, ось і Геометр! І не думайте, що Геометри не можуть цікавитися жінками! Вони вимірюють не тільки земну поверхню, але і поверхню вашого тіла. Я не стану тобі розповідати, що вони страждають від того, що ваша шкіра надто товста або на вашій шиї складки ... Так ось, до цього дня Геометри були не задоволені видом земель, що оточують Трою. Лінія, що зв'язує долину з пагорбами здавалася їм занадто м'якою, а лінія, що з'єднує пагорби і гори, зроблена була начебто з дроту. Але з того часу, як тут Олена, пейзаж отримав і свій сенс і свою визначеність. І що особливо важливо для справжніх геометрів, для простору і для обсягу існує відтепер тільки одна загальна міра — Олена. Віднині покінчено з усіма тими інструментами, які винайшли люди і які тільки подрібнюють світ.

Більше не потрібні ні метри, ні грами, ані милі. Існують тільки кроки Олени, лікоть Олени, сила погляду і голосу Олени. Її ходою ми вимірюємо силу вітру. Вона наш барометр, наш анемометр! Ось що кажуть Геометри.

Г е к а б а. Цей ідіот плаче.

П р і а м. Мій дорогий син, подивися тільки на цих людей похилого віку, і ти зрозумієш, що таке Олена. Вона свого роду виправдання для них. Вона доводить усім цим старцям, що розташувалися зі своїми білими бородами на фронтоні кріпосних стін, тим, хто крав, хто торгував жінками, чиє життя не вдалася – що в глибині душі у кожного з них весь час присутнє таємне схиляння перед красою.

Якби краса була поруч з ними завжди, як тепер Олена, вони не грабували б своїх друзів, не продавали б своїх дочок та не пропивали б їхнього спадку. Олена їх прощення, їх помста і їх майбутнє.

Г е к т о р. Майбутнє старих мене не цікавить.

Д е м о к о с. Гекторе, я поет і суджу як поет. Допусти, що наш словник не знає слова "краса". Припустимо, що слово "захоплення" не існує!

Г е к т о р. Ми обійдемося без нього. Я вже обходжуся без нього. Я вимовляю слово "захоплення" тільки по примусу.

Д е м о к о с. Так, звичайно, ти обійдешся і без слова "хтивість"?

Г е к т о р. Якщо це слово можна придбати тільки ціною війни, я легко обійдуся і без нього.

Д е м о к о с. Але ж ціною війни ти знайшов таке прекрасне слово, як хоробрість.

Г е к т о р. За нього добре заплачено.

Г е к а б а. Слово боягузтво має бути придбано точно таким же шляхом.

П р і а м. Чому, син мій, ти так вперто не хочеш нас зрозуміти?

Г е к т о р. Я вас розумію дуже добре. За допомогою всяких квіпрокво ви, змушуючи нас начебто битися за красу, змушуєте битися за жінку.

П р і а м. А ти що, не став би битися за одну жінку?

Г е к т о р. Звичайно, ні!

Г е к а б а. І був би безумовно правий!

К а с с а н д р а. Якби за одну! Але їх набагато більше.

Д е м о к о с. Хіба ти не боровся б, щоб повернути собі Андромаху?

Г е к т о р. Ми вже домовилися з Андромахою, яким таємним шляхом уникнути полону і з'єднатися.

Д е м о к о с. Навіть якщо немає ніякої надії?

А н д р о м а х а. Навіть і в цьому випадку.

Г е к а б а. Добре, що ти зірвав з них маску, Гекторе. Вони хочуть битися з-за жінки. Це вираз любові безсилих.

Д е м о к о с. Ти вважаєш, що це занадто дорога ціна?

Г е к а б а. Звісно.

Д е м о к о с. Дозволь мені не погодитися з тобою. Я поважаю стать, якій зобов'язаний своєю матір'ю, я поважаю її навіть в особі самих негідних її представниць.

Г е к а б а. Ми це знаємо. Ти поважав їх неабияк.

Служниці, що збіглися на шум суперечки,

вибухнули сміхом.

П р і а м. Гекабо! Дочки мої! Що означає цей бунт в гінекеї? Бабський заколот? Адже на карту через одну з вас поставлене ціле місто. І хіба це вас принижує?

А н д р о м а х а. Лише одне може принизити жінку — несправедливість.

Д е м о к о с. До чого ж прикро переконуватися в тому, що жінки менше всіх розуміють, що таке жінка.

М о л о д а с л у ж н и ц я (проходячи). О-ла-ла.

Г е к а б а. Вони це знають чудово. Я вам скажу, що таке жінка.

Д е м о к о с. Не дозволяй їм говорити, Пріам. Ніколи не знаєш, що вони можуть сказати.

Г е к а б а. Вони можуть сказати правду.

П р і а м. Варто мені тільки подумати про одну з вас, щоб дізнатися, що таке жінка.

Д е м о к о с. Перше. Вона — джерело нашої сили. Ти добре знаєш це, Гектор. Воїн, який не носить з собою портрета жінки, нічого не вартий.

К а с с а н д р а. Джерело вашої гордості, так.

Г е к а б а. Ваших вад.

А н д р о м а х а. Жінка — це нещасне втілення мінливості, загорьоване уособлення боягузтва, яка ненавидить все важке і обожнює все вульгарне і легке.

Г е к т о р. Дорога Андромахо!

Г е к а б а. Все це дуже просто. Я вже п'ятдесят років жінка — і до сих пір не знаю по-справжньому, яка я.

Д е м о к о с. Друге. Хоче цього жінка чи ні, вона єдина нагорода за хоробрість. Запитайте будь-якого солдата. Вбити людину — це значить заслужити жінку.

А н д р о м а х а. Жінка любить боягузів, розпусників. Якщо б Гектор був боягузом або розпусником, я б його любила також, може навіть більше.

П р і а м. Схаменися, Андромахо. Ти можеш довести протилежне тому, що хочеш.

М а л е н ь к а П о л і к с е н а. Вона ласунка. Вона обманює.

Д е м о к о с. А про те, що вони в житті людини представляють вірність, чистоту — про це ми не будемо говорити?

С л у ж н и ц я. О-ла-ла.

Д е м о к о с. Що ти там говориш?

С л у ж н и ц я.