Біблія - Невідомий Автор

Коли ж чоловіком я став, то відкинув дитяче.

12 Отож, тепер бачимо ми ніби в дзеркалі, не чіткі обриси, але потім чітке обличчя, тепер знаю частково, а потім знатиму напевне, як і напевне знаний буду.

13 А тепер залишаються віра, сподівання й любов, оці три. А найбільша між ними любов!

1 до коринтян 14

1 Дбайте про любов і про духовне пильнуйте, а найбільше щоб пророкувати.

2 Як промовляє хто чужою мовою, той не до людей промовляє, а до Богога, бо ніхто його не розуміє і він духом промовляє таємне.

3 А хто пророкує, той людям промовляє, щоб зміцнити, підбадьорити та розрадити.

4 Як промовляє хто чужою мовою, той будує тільки самого себе, а хто пророкує, той церкву будує.

5 Я ж хочу, щоб мовами промовляли всі, а краще щоб пророкували: більший бо той, хто пророкує, аніж той, хто промовляє мовами, хіба що пепекладає, щоб будувалася церква.

6 А тепер, як прийду я до вас, брати, і до вас промовлятиму чужою мовою, то який вам пожиток зроблю, коли не розтлумачу вам ні об'явленням, ні знанням, ні пророцтвом, ні наукою?

7 Бо навіть і речі бездушні, що звук видають, як сопілка чи лютня, коли б не видавали вони різних звуків, як дізналися б тоді, що бринить або грає?

8 Бо коли сурма звук невиразний дає, хто до бою готуватися буде?

9 Так і ви, коли мовою не подасте зрозумілого слова, як зрозуміти, що кажете? Ви промовлятимете на вітер!

10 Як багато, наприклад, різних мов є на світі і жодна з них не без значення!

11 І коли я не знатиму значення слів, то я буду чужинцем промовцеві, і промовець чужинцем мені.

12 Так і ви, що пильнуєте про духовні дари, дбайте, щоб збагачуватися через них на зміцнення церкви!

13 Ось тому, хто промовляє чужою мовою, хай молиться, щоб умів перекласти.

14 Бо коли я молюся чужою мовою, то молиться дух мій, а мій розум без плоду!

15 Ну, то що ж? Буду молитися духом, і буду молитися й розумом, співатиму духом, і співатиму й розумом.

16 Бо коли благословлятимеш духом, то як проста людина скаже на подяку твою: Амінь? Не знаючи, що ти кажеш.

17 Ти дякуєш добре, але не будується інший.

18 Дякую Богові моєму, розмовляю я мовами більше всіх вас.

19 Але в церкві волію п'ять слів зрозумілих сказати, щоб і інших навчити, аніж десять тисяч слів чужою мовою!

20 Брати, не будьте дітьми своїм розумом, будьте в лихому дітьми, а в розумі досконалими будьте!

21 У Законі написано: Іншими мовами й іншими вустами я промовлятиму людям оцим, та мене вони й так не послухають, — каже Господь.

22 Отож, мови існують на знак не для віруючих, а для невіруючих, а пророцтво для віруючих, а не для невіруючих.

23 А як зійдеться зібрання все разом, і всі промовлятимуть різними мовами, і ввійдуть туди й сторонні чи невіруючі, чи ж не скажуть вони, що біснуваті ви?

24 Коли ж усі пророкують, а ввійде якийсь невіруючий чи сторонній, то всі докоряють йому, усі судять його,

25 і так таємниці серця його виявляються, і так він падає ницьма, і вклоняється Богові, й каже: Бог справді між вами!

26 То що ж, брати? Коли сходитеся ви, то кожен з вас псалом має, має науку, має мову, об'явлення має, має тлумачення, хай буде все це на зміцнення!

27 Як промовляє хто чужою мовою, промовляйте по два, чи радше по три, і то за чергою, а один хай перекладає!

28 А коли нема перекладача, то хай він у церкві мовчить, а промовляє хай собі й Богові!

29 А пророки хай промовляють по два чи по три, а інші хай намагаються зрозуміти суть.

30 Коли ж об'явлення буде іншому з тих, хто сидить, хай перший замовкне!

31 Бо можете пророкувати ви всі по одному, щоб навчалися всі й усі тішилися!

32 І коряться духи пророчі пророкам,

33 бо Бог не є Богом безладу, а порядку. Як по всіх церквах у святих,

34 Хай у церкві мовчать жінки ваші! Бо їм промовляти не дозволено, тільки коритися, як каже й Закон.

35 Коли ж вони бажають навчитися чогось, хай вдома розпитають своїх чоловіків, непристойно бо жінці промовляти в церкві!

36 Хіба вийшло від вас слово Боже? Чи прийшло воно тільки до вас?

37 Коли хто вважає себе за пророка або за духовного, хай розуміє, що я пишу вам, бо це заповідь Панова!

38 Коли ж хто не зрозумів, хай і не розуміє!

39 Отож, брати мої, майте ревність пророкувати, та не бороніть промовляти й мовами!

40 Але все хай буде пристойно й статечно!

1 до коринтян 15

1 Нагадую ж вам, брати, добру новину, яку я вам проповідував, і яку прийняли ви, в якій і стоїте,

2 Якою й врятуєтеся, коли ви будете триматиматися слова, що я проповідував вам, а як ні, то повірили ви даремно.

3 Бо найперше я передав вам , що й прийняв, що Христос був помер заради наших гріхів за Писанням,

4 і що він був похований, і що третього дня він воскрес за Писанням,

5 і що з'явився він Кифі, потім дванадцятьом.

6 А потім з'явився нараз більше як п'ятистам братам, що більшість з них живе й досі, а дехто й спочили.

7 Потому з'явився він Якову, опісля всім апостолам.

8 А по всіх він з'явився й мені, мов якому виродкові.

9 Я бо найменший з апостолів, що негідний називатися апостолом, бо я переслідував був Божу церкву.

10 Та Божою ласкою я те, що є, і ласка його, що в мені, не даремна була, але я працював більше всіх їх, правда не я, а Божа ласка, що зі мною вона.

11 Тож чи я, чи вони, ми так проповідуємо і так ви повірили.

12 Коли ж про Христа проповідується, що воскрес він з мертвих, як же дехто між вами каже, що нема воскресіння мертвих?

13 Як нема ж воскресіння мертвих, то й Христос не воскрес!

14 Коли ж бо Христос не воскрес, то проповідь наша даремна, даремна також віра ваша!

15 Ми знайшлися б тоді неправдивими свідками Божими, бо про Бога ми свідчили, що воскресив він Христа, якого він не воскресив, якщо не воскресають померлі.

16 Бо як мертві не воскресають, то й Христос не воскрес!

17 Коли ж бо Христос не воскрес, тоді віра ваша даремна, ви в своїх ще гріхах,

18 тоді загинули й ті, що в Христі упокоїлися!

19 Коли ми сподіваємося на Христа тільки в цьому житті, то ми найнещасніші від усіх людей!

20 Та нині Христос воскрес із мертвих, первісток серед покійних.

21 Смерть бо через людину, і через людину воскресіння мертвих.

22 Бо так, як в Адамі помирають усі, так само в Христі всі оживуть,

23 кожен у своєму порядку: первісток Христос, потім ті, що Христові, під час його приходу.

24 А потому кінець, коли він передасть царство Богові й Батькові, коли він зруйнує всякий уряд, і владу всяку та силу.

25 Бо належить йому царювати, аж доки він не покладе всіх своїх ворогів під ногами своїми!

26 Як ворог останній — смерть знищиться,

27 бо під ноги його він усе впокорив. Коли ж каже, що впокорено все, то зрозуміло, що все, окрім того, хто впокорив йому все.

28 А коли йому все він упокорить, тоді й сам Син упокориться тому, хто все впокорив йому, щоб Бог був у всьому все.

29 Бо що зроблять ті, хто христяться заради мертвих? Коли мертві не воскресають зовсім, то нащо вони заради мертвих і христяться?

30 Для чого й ми повсякчас наражаємося на небезпеки?

31 Я щодень помираю. Так свідчу, брати, вашою хвалою, що маю її в Христі Ісусі, Панові нашому.

32 Коли я зі звірами боровся в Ефесі, яка мені як людині користь, коли мертві не воскресають? Будемо їсти та пити, бо ми завтра помремо!...

33 Не дайте себе звести, товариство лихе псує добрі звичаї!

34 Витверезіться правдиво, та й не грішіть, бо деякі Бога не знають, кажу вам на сором!

35 Але дехто скаже: Як мертві воскреснуть? І в якому тілі прийдуть?

36 Нерозумний! Не оживе, що ти сієш, як не помре.

37 І коли сієш, то сієш не тіло майбутнє, а голе зерно, яке трапиться, пшениці або чого іншого,

38 і Бог йому тіло дає, як забажає, і кожному зерняті тіло його.

39 Не кожне тіло однакове, адже одне тіло в людей, та інше в тварин, і інше в пташок та в риб.

40 Є небесні тіла й тіла земні, але ж інша слава небесним, а інша земним.

41 Інша слава для сонця, та інша слава для місяця, та інша слава для зірок, бо зоря від зорі відрізняється славою!

42 Так само й воскресіння мертвих: сіється в тління, в нетління встає,

43 сіється в неславу, у славі встає, сіється в немочі, в силі встає,

44 сіється тіло звичайне, встає тіло духовне. Є тіло звичайне, є й тіло духовне.

45 Так і написано: Перша людина Адам став душею живою, а останній Адам — то дух оживляючий.

46 Та перше звичайне, а потім духовне.

47 Перша людина з землі — земна, друга людина з неба — небесна.

48 Який земний, такі й земні, і який небесний, такі й небесні.

49 І як носили ми образ земного, так і образ небесного будемо носити.

50 І це скажу, брати, що тіло й кров посісти Божого царства не можуть, ані тління нетління не посяде.

51 Ось кажу я вам таємницю: не всі ми заснемо, та всі перемінимося,

52 в одну мить, як оком кліпнути, при останній сурмі. Вона засурмить і мертві воскреснуть, а ми перемінимося!...

53 Мусить бо тлінне одягтися в нетління, а смертне одягтися в безсмертя.

54 А коли тлінне в нетління одягнеться, і смертне в безсмертя одягнеться, тоді збудеться слово написане: Поглинута смерть назавжди!

55 Де, смерте, твоя перемога? Де твоє, смерте, жало?

56 Жало ж смерті то гріх, а сила гріха, то Закон.

57 А Богові дяка, що він Паном нашим Ісусом Христом перемогу нам дав.

58 Отож, брати любі мої, будьте міцні, непохитні, збагачуйтеся завжди у справах Панових, знаючи, що ваша праця в Господі не марна!

1 до коринтян 16

1 А щодо складок на святих, то й ви робіть так, як я постановив для церков галатійських.

2 А першого дня в тижні хай кожен із вас відкладає собі та збирає, згідно з тим, як ведеться йому, щоб складок не робити тоді, аж коли я прийду.

3 А коли я прийду, тоді тих, кого оберете, тих пошлю я з листами, щоб вони ваш дар любові віднесли до Єрусалиму.

4 А коли ж і мені випадатиме йти, то зі мною підуть.

5 Я прибуду до вас, коли перейду Македонію, бо проходжу через Македонію.

6 А в вас, коли трапиться, я поживу або й перезимую, щоб мене провели ви, куди я піду.

7 Не бажаю я бачитися з вами тепер мимохідь, але сподіваюся деякий час перебути в вас, як дозволить Пан.

8 А в Ефесі пробуду я до П'ятдесятниці,

9 бо двері великі й широкі мені відчинилися, та багато супротивників...

10 Коли ж прийде до вас Тимофій, то пильнуйте, щоб у безпеці він був у вас, бо справу Панову він робить, як і я.

11 Тому то хай ним ніхто не погорджує, але відпровадьте його з миром, щоб прийшов він до мене, бо чекаю його з братами.

12 А щодо брата Аполлоса, то я дуже благав був його, щоб прийшов до вас з братами, та не мав він можливості прибути зараз, але прийде, як матиме час відповідний.

13 Пильнуйте, стійте у вірі, будьте мужні, будьте міцні,

14 хай з любов'ю все робиться в вас!

15 Благаю ж вас, брати, знаєте ви оселю Степанову, що в Ахаї він первісток, і що службі святим присвятилися вони,

16 і ви підкоряйтеся таким, також кожному, хто допомагає та працює.

17 Я тішуся з приходу Степана, Фортуната і Ахаїка, бо вашу відсутність вони заступили,

18 бо вони заспокоїли духа мого й вашого.