Біблія - Невідомий Автор
Сподівався правосуддя, та ось кровопролиття, сподівався справедливості він, та ось голосіння...
8 Лихо тим, що долучають будинок до будинку, а поле до поля доточують, аж місця бракує для інших, так ніби самі сидите серед краю!
9 В мої вуха сказав був Господь Саваот: Направду, багато осель спустошені будуть, великі та добрі, і не буде мешканця для них.
10 Бо десять загонів землі виноградника, вродять одного бата, а насіння одного хомера, вродить ефу.
11 Лихо тим, що встають рано-вранці шукати напою п'янкого, і сидять аж до вечора, щоб вином розпалятися!
12 Цитра та арфа, бубон, сопілка й вино на їхніх гулянках, а на вчинки Господні не дивляться, не бачать справ рук його.
13 Тому піде мій необачний народ на вигнання, і вельможі його голодуватимуть, а натовп його висохне від спраги...
14 Тому розширив шеол пожадливість свою і безмірно розкрив свою пащу, і зійде до нього його пишнота, і його натовп, і гуркіт його, й ті, що тішаться в ньому.
15 І людина понизиться і впокориться, а погляд високих стане пригніченим,
16 а Господь Саваот звеличиться в суді, і Бог Святий виявить святість свою в справедливості!
17 І пастися будуть ягнята, немов серед луків своїх, а решту з ситих чужі поїдять.
18 Лихо тим, що притягують вину до себе мотузками марноти, і в гріх запряглися як у воза,
19 та кажуть: Хай поквапиться він, хай пришвидшить справу свою, щоб ми побачили, і хай наблизиться виконання постанови Святого Ізраїлевого, щоб ми знали!
20 Лихо тим, що зло називають добром, а добро злом, що виставляють темряву за світло, а світло — за темряву, що виставляють гірке за солодке, а солодке — за гірке!
21 Лихо мудрим у власних очах та розумним перед самим собою!
22 Лихо тим, що хоробрі винце попивати, і силачі на мішання п'янкого напою,
23 що виправдовують у суді за хабар злочинця, і позбавляють праведності праведного...
24 Тому, як вогненний язик пожирає стерню, а від полум'я гине суха трава, отак спорохнявіє корінь у них, і рознесеться їхній цвіт, немов курява, бо від себе відкинули закон Господа Саваота, і знехтували вони слово Святого Ізраїлевого!
25 Тому запалився гнів Господа на народ його, і на нього він витягнув руку свою, і вразив його. І захиталися гори, і наповнилися їхніми трупами вулиці, неначе сміттям!... При цьому всьому не відвернувся його гнів і витягнута ще рука його!
26 Він піднімає прапора для народу далекого і свистом кличе його з кінця землі, і прийде він хутко та легко,
27 нема між ними втомленого та такого, який би спіткнувся! Не дрімає ніхто і не спить, а пояс із стегон його не знімається та не рветься шнурок на взутті його.
28 Його стріли вигострені, і всі луки його нап'яті. Копита у коней його — немов кремінь, а колеса його — немов вихор.
29 Його гарчання — як лева, і він загарчить, немов ті левчуки, і він загарчить, і здобич ухопить, й її понесе, і ніхто не врятує!
30 І загарчить він на нього того дня, як те море гуркоче... І погляне на землю, а там густа темрява, і світло потьмяніло у млі її...
Iсая 6
1 Року смерті царя Озії бачив я Господа, що сидів на високому та піднесеному престолі, а поли одягу його заповнювали храм.
2 Над ним стояли серафими, по шість крил у кожного. Двома вони закривавли обличчя своє, двома закривали ноги свої, а двома літали.
3 І вигукували один до одного, промовляючи: Свят, свят, свят Господь Саваот, уся земля повна слави його!
4 І задрижали стержні дверні від їхнього голосу, а храм переповнився димом!
5 Тоді я сказав: Лихо мені, я загинув! Бо я людина з нечистими вустами, і сиджу серед такого ж народу, адже очі мої бачили Царя, Господа Саваота!
6 І прилетів до мене один з серафимів, а в руці його вугіль розжарений, якого він узяв щипцями з жертовника.
7 І він доторкнувся до вуст моїх та й сказав: Ось доторкнулося це твоїх вуст і відійшло беззаконня твоє, і гріх твій знято.
8 І почув я голос Господа, що промовляв: Кого я пошлю, і хто піде для нас? А я відповів: Ось я, пошли мене!
9 А він сказав: Іди, і скажеш народові цьому: Ви завжди будете чути, та не зрозумієте, і будете бачити завжди, але знань не матимете.
10 Зроби грубим серце народу цього, затули його вуха, а очі йому заклей, щоб не бачив очима своїми і вухами своїми не чув, і щоб не зрозумів своїм серцем, і не навернувся, і не був зцілений він!
11 І сказав я: Аж доки, о Господе? А він відповів: Аж доки міста спорожніють від мешканця і будинки від людей, а земля стане пусткою...
12 І віддалить людину Господь, і буде велике спустошення серед землі...
13 І коли залишиться в ній ще десята частина, то й вона спустошена буде... Але мов з теребинту чи з дуба, залишиться в них пень по зрубі, бо насіння святості — пень їхній!
Iсая 7
1 І за днів Ахаза, сина Йотама, Уззіїного сина, царя Юди, вийшов Рецін, цар сірійський і Пеках, син Ремаліїн, цар Ізраїлів на Єрусалим війною та не міг здолати його.
2 І було повідомлено оселі Давидовій: Став табором Арам у землі Єфремовій. І затремтіло серце його й серце народу його, як тремтять листки на лісових деревах від вітру!
3 І сказав Господь до Ісаї: Вийди проти Ахаза, ти та твій син Шеар-Яшув, до кінця водоводу горішнього ставу, на биту дорогу до поля валюшників.
4 І скажеш до нього: Зберися і будь спокійний, не бійся, а серце твоє хай не тривожиться перед цими двома залишками головешок, що димлять від полум'я гніву Реціна й Арама та сина Ремаліїного,
5 за те, що Арам, Єфрем та син Ремаліїн радили проти тебе лихе, промовляючи:
6 Ходімо на Юдею, здобудемо її і настановимо над нею царем Тавеїлового сина.
7 Так сказав Господь Бог: Цього не станеться й не буде!
8 Бо голова Араму — Дамаск, а голова Дамаску — Рецін, та ще шістдесят п'ять років, і буде зламаний Єфрем, так що перестане бути народом!
9 А голова Єфрему — Самарія, а голова Самарії — син Ремаліїн. Якщо ви не повірите, то не встоїте.
10 І Господь далі промовляв до Ахаза:
11 Зажадай собі знака від Господа, Бога твого, і зійди глибоко до шеолу, або зійди високо догори!
12 А Ахаз відповів: Не пожадаю я, і не буду спокушувати Господа.
13 І він сказав: Послухайте, оселе Давидова, чи мало вам докучати людям, що ви докучаєте ще й Богові моєму?
14 Тому Господь сам дасть вам знака: Ось діва в утробі зачне і Сина народить, і назвеш його Еммануїлом.
15 Масло та мед буде він споживати, аж поки не зрозуміє того, як лихе відкидати та добре обирати.
16 Бо поки зрозуміє та дитина, як лихе відкидати та добре обирати, буде покинута та земля, що ти лякаєшся перед двома царями її.
17 Спровадить Господь на тебе, і на народ твій, і на оселю батька твого дні, які не приходили від дня відокремлення Єфрема від Юди, спровадить царя асірійського.
18 І в день той, накличе Господь мух, що на краю каналів Єгипту, та бджіл із Асірії,
19 і вони прилетять, та посідають усі по проваллях стрімких та по ущелинах гірських, і в усіх терновиннях, та на луках усіх...
20 Дня того поголить Господь немов бритвою, найнятою на тому боці ріки, царем асірійським, голову та волосся ніг, а також бороду.
21 І дня того триматимуть лише одну корівку та дві голови худоби дрібної,
22 але матимуть від них стільки молока, що споживатимуть масло, бо масло та мед буде їсти всякий, хто залишиться серед землі.
23 І буде дня того скрізь, де росли тисячу лоз виноградних вартістю тисячу срібла, стане терниною та будяком!
24 Зі стрілами й луком він буде ходити туди, бо стане терниною та будяком уся земля...
25 А на всі гори, що заступом копано їх, ти не зійдеш туди, бо будеш боятися тернини й будяччя, і стануть місцем вони, куди волів випускатимуть і топтатимуть вівці його...
Iсая 8
1 І промовив до мене Господь: Візьми собі велику таблицю, і напиши на ній людським письмом: Квапиться здобич, швидкий грабіж.
2 І взяв я за свідків собі свідків вірних, священика Урію та Захарію, Єверехіїного сина.
3 І мав я інтимні стосунки з пророчицею, і вона зачала, і народила сина. Господь же до мене промовив: Дай ім'я йому: Квапиться здобич, швидкий грабіж.
4 Бо поки юнак той навчиться кликати батька свого та матір свою, винесеться багатство Дамаску та здобич Самарії перед обличчя царя асірійського.
5 І Господь далі промовляв до мене:
6 За те, що народ цей знехтував спокійними водами Сілоаму, і має радість з Реціном і з сином Ремаліїним,
7 то тому ось Господь нашле на них воду ріки, сильну й велику, царя асірійського та всю славу його. І підніметься вона понад усі свої річища, і вийде понад усі береги свої.
8 І перейде по Юді вона, заллє та затопить аж до шиї і розтягне вона свої крила на всю широчінь твого краю, о Еммануїле!
9 Озлобляйтеся, народи, та все ж будете знищені, почуй, уся земле далека! Озбройтеся й тремтіть, озбройтеся й тремтіть!
10 Задумуйте плани, та будуть вони зруйновані, слово кажіть, та не збудеться воно, бо з нами Бог!
11 Бо так казав був до мене Господь у силі своєї руки наді мною, і застерігав мене, щоб не ходити дорогою цього народу, промовляючи:
12 Не кажіть змова на все, що за змову народ цей вважає, не бійтеся того, чого він боїться, і не лякайтеся!
13 Господа Саваота свято шануйте, його бійтеся і перед ним тремтіть!
14 І буде він за святиню, і за камінь спотикання, і за скелю зваби для двох осель Ізраїля, за сітку й за пастку для мешканця Єрусалиму.
15 Багато спіткнуться об них і впадуть, і розіб'ються, заплутаються в тенетах і будуть схоплені.
16 Зв'яжи свідоцтво, запечатай закон між моїми учнями.
17 І я буду чекати Господа, що ховає обличчя своє від оселі Якова, і буду сподіватися на нього.
18 Ось я та ті діти, що дав мені Господь, вони на знаки та на чуда в Ізраїлі від Господа Саваота, що пробуває на горі Сіон.
19 А коли вам скажуть: Запитуйте духів померлих та чарівників, що цвірінькають та муркають, то відповісте: Чи ж народ не має звертатися до свого Бога? Чи ж має за живих запитувати мертвих?
20 Звертатися до закону й свідоцтва? І як вони не так кажуть, як це, то нема для них зорі ранньої!
21 І буде блукати гноблений та голодний. І через голод він прокляне царя свого та Бога свого, і погляне догори,
22 і подивиться він на землю, аж ось тут лихо та темрява, непроглядний морок утиску...
23 Бо не буде темряви, як за часів утиску.
