Фабрика Абсолюту - Чапек Карел

— Він просто хоче зайняти себе чимось. Розумієш, це щось ніби дитинство бога. Зажди, я знаю, що ти хочеш сказати. В роботі він велетень. Це справді імпонує, що він так багато може. Але все воно, Бонді, таке безглузде, що тут не може бути ніякого плану.

— Найбезглуздіші події в історії були якраз — послідовно проведеними в життя планами! — заперечив Г. X. Бонді.

— Слухай, Бонді, — швидко говорив Марек. — Диви, скільки в мене тут газет. Я стежу за кожним, його кроком. Я тобі кажу, що в усьому цьому нема ні крихти якогось зв'язку. Все це тільки імпровізація всемогутності. Він робить справжні дива, але якось наосліп, незв'язно, без пуття. Розумієш? У його діяльності ні крихти організованості. Він прийшов у світ, занадто непідготованим. І в цьому його слабина. Взагалі мені імпонує, але я бачу його вразливі місця. Його не назвеш добрим організатором, і, мабуть, він ніколи й не був таким. У нього виникають геніальні ідеї, але йому бракує систематичності. Я тобі дивуюся, Бонді, що ти й досі його не розкусив. Ти, така хитра людина!

— З ним нічого не можна вдіяти, — відказав Бонді. — Він нападає на тебе в твоїй власній душі, і тобі кінець. Коли не переконає тебе шляхами розуму, то нашле на тебе чудесне осяяння. Ти ж знаєш, що він устругнув Савлові.

— Ти від нього втікаєш, — сказав Марек, — а я його переслідую і вже наступаю йому на п'яти. Я вже трохи знаю його і міг би виписати ордер на його арешт. Прикмети — нескінченний, невидимий, безформний. Місце перебування — всюди поблизу атомних двигунів. Професія — містичний комунізм. Злочини, за які його розшукують, — відчуження приватної власності, незаконна лікарська практика, порушення закону про збори, втручання в діяльність органів влади і так далі. Особлива прикмета — всемогутність. Одне слово — негайно заарештувати його!

— Ти смієшся, — зітхнув Г. X. Бонді. — Не смійся. Він подужав нас.

— Ще ні! — вигукнув Марек. — Поміркуй сам, Бонді. Він досі не вміє владарювати. Наробив такого розруху своїми новаціями. Наприклад, замість насамперед створити чудесний залізничний транспорт, ударився в надвиробництво. А тепер уліз сам у халепу, бо те, що він навиробляв, ні до чого. З тим своїм чудесним достатком він пошився в дурні. По-друге, він збив з плигу органи влади своєю містикою і розладнав увесь адміністративний апарат, який саме тепер міг би йому придатися, щоб утримати лад. Революцію можна робити де завгодно, тільки не в державних установах; хоч би й кінець світу настав, то треба спочатку знищити весь світ, а лиш наостанці — державні установи. Отак-то, Бонді. А по-третє, як найнаївніший теоретик-комуніст, він скасував грошовий обмін і цим зразу паралізував обіг продукції. Він не знав, що закони ринку могутніші від божественних законів. Не знав, що виробництво без збуту не має ніякого сенсу. Він не знав нічого. Поводився, як... як... Одне слово, він немовби однією рукою ламав те, що робив другою. Тепер у нас чудесний достаток і просто-таки катастрофічні злидні. Він всемогутній, а створив тільки хаос. Ти знаєш, я вірю, що він колись створив закони природи, і динозаврів, і гори, і все що завгодно. Але торгівлі, Бонді, нашої сучасної торгівлі й промисловості він не створив. За це можна поручитись, бо він нічогісінько в них не тямить. Ні, Бонді, торгівля й промисловість — не від бога.

— Стривай, — озвався Бонді. — Я знаю, що його на? слідки катастрофічні, неосяжні... Але що ми можемо зробити з ним?

— Поки що нічого. Я, любий мій Бонді, тільки дивлюсь і зіставляю. Це новий Вавілон. Ось, як бачиш, клерикальні газети висловлюють підозру, що непорядки в наш релігійно неврівноважений час із диявольською хитрістю підготований франкмасонами. Націоналістичні газети обвинувачують євреїв, праві соціалісти — лівих, аграрники нападаються на лібералів... здуріти можна. А щоб ти знав, це ще тільки квіточки, справжня буча ще тільки, гадаю, починає заварюватись. Підійди-но ближче, Бонді, я тобі щось скажу.

— Ну?

— Ти гадаєш, що він... розумієш, він... тільки один?

— Не знаю, — відповів Бонді. — А від цього щось залежить?

— Усе, — відказав Марек. — Присунься ближче, Бонді, і слухай добре.

РОЗДІЛ XVII

"Молоток і зірка"

— Брате Перший стражу, що ти бачиш на заході? — спитав Достойний, вбраний у чорне, в білому шкіряному фартусі й зі срібним молоточком у руці.

— Бачу Майстрів, що зібрались у Майстерні, готові до Праці, — відповів Перший страж.

Достойний стукнув молоточком.

— Брате Другий стражу, що ти бачиш на заході?

— Бачу Майстрів, що зібрались у Майстерні, готові до Праці.

Достойний тричі стукнув молоточком.

— Праця починається.

Брати Французької ложі вільних мулярів "Молоток і зірка" посідали, не спускаючи очей з Достойного — Г. X. Бонді, що так несподівано скликав їх. У Майстерні, серед задрапованих чорним стін, на яких були вигаптувані Основні Максими, було тихо, мов у храмі. Бонді, Достойний, був блідий і замислений.

— Брати, заговорив Достойний за хвильку, — я скликав вас винятково... винятково для цієї Праці, яка... винятково... супроти таємних правил нашого Ордену... не є простою формальністю. Я знаю, що порушую... урочистий і священний характер нашої Праці... тим, що доручаю вам... скласти ухвалу... про справу дійсно важливу... справу громадську... якнайбільшої ваги.

— Достойний має право встановлювати Працю, — виголосив Judex Formidabilis .

— Отже, — почав Г. X. Бонді, — йдеться про те... що на наш Орден... провадяться систематичні наскоки... з боку клерикалів. Вони твердять, ніби наша сторічна... таємна діяльність... поєднана з незвичайними... і прикрими подіями... в царині промисловій і духовній. Клерикальні газети твердять, що вільнодумні Ложі... умисне викликали... це непогамовне буяння демонічних сил. Я питаю вас... що нам слід зробити в цій катастрофі... на благо Людства... і на славу Найвищого? Дискусія... відкривається.

Хвилина минула в урочистому мовчанні; тоді підвівся Другий страж.

— Брати, в цю історичну мить я вітаю, так би мовити, глибокі слова, які сказав наш вельмишановний Достойний. Він сказав, так би мовити, "прикрі події". Так, ми, що думаємо, так би мовити, тільки про Благо Людства, мусимо назвати всі ці прикрі чудеса, осяяння, напади любові до ближнього та інші розлади подіями, так би мовити, вкрай прикрими. Ми повинні з усією таємністю, як годиться нашому Орденові, відкинути, так би мовити, будь-яку причетність до прикрих фактів, які, так би мовити, не узгоджуються з традиційними й прогресивними принципами нашого Великого Ордену. Брати, ці прикрі принципи перебувають, так би мовити, в принциповій суперечності з тим, щоб, як слушно сказав Достойний, оскільки клерикали, так би мовити, підносять зброю проти нас, коли ми маємо на меті, так би мовити, Найвищі Інтереси Людства, а тому я пропоную в повному розумінні слова виявити згоду з прикрими подіями, як слушно сказав Достойний.

Підвівся Judex Formidabilis.

— Брате Достойний, прошу слова. Констатую, що тут у дуже прикрій формі говорилося про певні події. Я гадаю, що ці події зовсім не такі прикрі, як гадає брат Другий страж. Правда, я не знаю, на які саме події натякає брат Другий страж, але якщо він має на увазі ті молитовні збори, на які ходжу я, то вважаю, що він не має рації, ба навіть скажу йому в вічі, що він помиляється.

— Пропоную, — озвався третій брат, — поставити на голосування, чи згадані події прикрі чи ні.

— А я, — попросив слова ще один брат, — пропоную обрати спеціальний комітет для вивчення прикрих подій — скажімо, в складі трьох членів.

— П'яти!

— Дванадцяти!

— Дозвольте, брати, — сказав Judex Formidabilis, — я ще не скінчив.

Достойний постукав молоточком.

— Слово має Judex Formidabilis.

— Брати, — лагідно почав Judex, — не треба прискіпуватися до слів. Події, про які тут були висловлені несхвальні думки, мають такий характер, що вони заслуговують на увагу, на інтерес, ну, і навіть на вивчення. Я не заперечую, що був учасником кількох релігійних гуртків, які сподобились особливої милості божої. Сподіваюся, що це не було несумісним з дисципліною франкмасона.

— Аж ніяк, — озвалося кілька голосів.

— Далі, визнаю, що мені самому припала честь здійснити кілька невеличких чудес. Гадаю, це не суперечить моєму Ступеневі й моїй Посаді.

— Звичайно, ні.

— Отож я можу з власного досвіду запевнити вас, що згадані події, навпаки, гідні шани й хвали, що вони підносять дух і допомагають Благові Людства та Славі Найвищого, а тому, з погляду масонів, проти них не може бути заперечень. Пропоную, щоб Ложа оголосила нейтралітет по відношенню до всіх цих виявів присутності бога.

Тоді підвівся Перший страж і сказав:

— Брати, я, правда, в усе це не вірю, я нічого не бачив і нічого не знаю, але гадаю, що нам краще не виступати проти цієї віри. Я гадаю, що там нічогісінько нема, але нащо нам це казати вголос? Отож я пропоную таємно оголосити свою згоду, щоб усе лишалося так, як є.

Достойний звів угору очі й сказав:

— Нагадаю братам, що Спілка промисловців обрала Абсолюта своїм почесним головою. Далі — акції МЕАТ так звані "акції Абсолюту", ще можуть піднятися в ціні. Між іншим, одна людина, яка не хоче, щоб її ім'я згадували, пожертвувала "вдовиній калитці" нашої Ложі тисячу цих акцій. Прошу далі.

— Ну, то я, — заявив Другий страж, — беру назад, так би мовити, ті прикрі події. З вищої точки зору цілком згоден. Я пропоную розглядати це питання з вищої точки зору.

Достойний підвів очі й промовив:

— Я маю повідомити вас, що Верховна Ложа має намір видати інструкцію про останні події. Верховна Ложа рекомендує майстрам вступати в релігійні громади і організувати їх у масонському дусі, як Майстерні Учнів. Нові Майстерні мають бути проваджені в дусі просвітницькому й антицерковному. Рекомендується вивчати різні віровчення: моністичне, абстинентське, флетчерівське , вегетаріанське тощо. Кожен гурток має додержуватися однієї віри, щоб на практиці дослідити, котра є найкращою для Блага Людства і для Слави Найвищого. Ця діяльність, за наказом Верховної Ложі, обов'язкова для всіх Майстрів. Прошу вести дебати далі.

РОЗДІЛ XVIII

Редакція вночі

Найбільший католицький, чи народний, журнал "Друг народу" мав не дуже численний редакційний штат; отож о пів на десяту вечора в редакції сидів тільки нічний редактор Коштял (бозна-чому в нічних редакторів так жахливо чадять люльки!) і патер Йошт, що, насвистуючи крізь зуби, писав передовицю для завтрашнього номера.

Ось прийшов пан метранпаж Новотний — приніс ще вогкі коректурні гранки.

— Ну, де ж передовиця, панове, чуєте? — пробурчав він.