Фабрика Абсолюту - Чапек Карел

— Дівчино, принесіть йому чаю! Ну, дядьку, куди це ви йшли? На Мартінову колибу?

Поштар покрутив головою і відкрив шкіряну торбу. Вона була повна снігу. Телеграма, яку він вийняв з торби, так замерзла, що аж хрускотіла.

— Х-х-хі-х-харек? — прохрипів він.

— Що? — перепитав худорлявий.

— Чи... тут... інженер Марек? — по складах видушив з себе поштар, докірливо дивлячись на нього.

— Це я! — вигукнув худорлявий пан. — Ви щось принесли для мене? Давайте швидше!

Інженер Марек розгорнув телеграму. Там стояло:

ТВОЇ ПРИПУЩЕННЯ ПІДТВЕРДИЛИСЬ КРПК БОНДІ

І все.

РОЗДІЛ XXII

Старий патріот

У празькій редакції "Лідових новін" робота йшла повним ходом. Телеграфіст кричав у телефон, несамовито лаючись із панночкою на телефонній станції. Клацали ножиці, стукотіла друкарська машинка, а пан Циріл Кевал сидів на столі й теліпав ногами.

— На Вацлавській слухають проповідь, — півголосом сказав він. — Якийсь комуніст там закликає до добровільної бідності. Підбурює людей, щоб були як лілеї польові. Борода в нього отакенна, аж до пояса. Просто страхіття, скільки тепер розвелося бороданів. Кожен — наче апостол.

— Угу, — відповів старий пан Рейзек , щось шукаючи в матеріалах ЧТА.

— І чого ті бороди так ростуть? — дивувався пан Кевал. — Слухайте, Рейзек, я гадаю, що й на це впливає Абсолют. Їй-богу, Рейзек, я боюся, що й у мене така виросте. Уявіть собі — до пояса!

— Угу, — задумливо мовив Рейзек.

— Сьогодні на Гавлічковому майдані богослужіння "Вільної мислі". А на Тиловому творить чудеса патер Новачек. Ось побачите, знов буча вийде. Учора цей Новачек зцілив паралізованого зроду. Потім була процесія, і той паралітик налупцював одного єврея. Зламав йому троє ребер, чи що. Бо той єврей був сіоніст.

— Угу, — зауважив пан Рейзек, викреслюючи щось.

— Сьогодні напевне буде велика буча, — провадив Циріл Кевал. — Прогресисти влаштовують мітинг на Старомеському майдані. Знов витягли на світ божий гасло "Далі від Риму!" А патер Новачек організує "маккавеїстів" — розумієте, таку озброєну католицьку гвардію. Ось побачите, яка комедія буде! Архієпископ заборонив Новачекові робити чудеса, але той попик немов з цепу зірвався: вже й мертвих воскрешає.

— Угу, — зауважив пан Рейзек, викреслюючи далі.

— Мені мама писали, — притишеним голосом оповідав Циріл Кевал, — що в нас, у Моравії цебто, в Густопечі та в околиці, страшенно озлилися на чехів. Що вони, мовляв, безбожники, гельветські барани, ідоловірці, що вони нових богів собі придумали і ще бозна-що. Лісничого застрелили, бо він був родом з Чехії. Я вам кажу, Рейзек, усюди аж клекоче.

— Угу, — погодився Рейзек.

— їв синагозі теж побилися, — додав пан Кевал. — Сіоністи дали добрячого чосу тим, що вірять у Ваала. Було й троє вбитих! А ви знаєте, що сьогодні в празькому гарнізоні оголошено бойову готовність? Але тим часом вршовицькі казарми послали ультиматум до чернинських казарм, щоб там визнали вршовицькі догмати про три ступені спасіння. А як вони не погодяться, хай виходять битися на Сандберк. І дейвицькі артилеристи пішли роззброювати чернинські казарми. Там забарикадувалися, солдати виставили у вікна кулемети й оголосили війну. Їх облягає сьомий драгунський, охорона Граду і чотири легкі батареї. Кажуть, що, як мине шість годин, відкриють вогонь. Рейзек, як весело тепер жити на світі!

— Угу, — сказав пан Рейзек.

— Нуг а в університеті, — потиху провадив пан Кевал, — сьогодні природознавчий факультет побився з історичним. Бачте, природознавці заперечують явлення, вони ніби пантеїсти. Заводії там професори, сам декан Радл ніс прапор. Історики захопили університетську бібліотеку в Клементінумі й боронилися відчайдушно — найбільше книжками. Декана Радла влучили в голову Веленовським , і він віддав богу душу. Очевидно, струс мозку. А ректора Арне Новака тяжко поранено якимсь томом "Винаходів і поступу". Під кінець історики засипали нападників "Збіркою творів" Яна Врби . Тепер там працюють сапери, вже відкопали сім трупів, у тому числі трьох доцентів. Я гадаю, що засипаних не більш як тридцять душ.

— Угу, — озвався пан Рейзек.

— А "Спарта", — торохтів Кевал у тихому натхненні, — а "Спарта" оголосила єдиним богом давньогрецького Зевса, тоді як "Славія" стоїть за Сватовіта. В неділю на Летні буде матч між обома богами. Обидва клуби озброяться, крім бутсів, ще й ручними гранатами. "Славія", кажуть, має кулемети, а "Спарта" — одну стодвадцятиміліметрову гармату. За квитками люди просто б'ються, вболівальники обох клубів озброюються. Ото буде веремія, Рейзек! Я гадаю, що виграє Зевс.

— Угу, — сказав Рейзек, — але, може, ви б переглянули листи?

— Ну, гаразд, — зласкавився Циріл Кевал. — Ви знаєте, до бога теж можна звикнути. А що нового в ЧТА?

— Нічого надзвичайного, — буркнув пан Рейзек. — Криваві демонстрації в Римі. В Ольстері теж колотнеча — самі знаєте, ірландські католики. Сент-Кілда все спростовує. В Польщі погроми. У Франції релігійний розкол, там знову з'явились вальденси, а в Мюнстері — анабаптисти. В Болоньї обрали антипапу — якогось патера Мартіна з "босоногих братів". І таке інше. Місцевого нічого. То ви переглянете кореспонденцію, га?

Циріл Кевал замовк і заходився переглядати останню пошту. Там було кількасот листів. Він перечитав з півдесятка і вже знудився.

— Слухайте, Рейзек, — сказав він незабаром, — тут же все на один копил. Ось, наприклад, таке: "З Хрудіма. Шановна редакціє! Як давній передплатник Вашої шановної газети... напевне, Ваших читачів і всю громадськість, яку баламутять безплідні суперечки..." Тут, — додав пан Кевал, — він забув написати "зацікавить", "...велике чудо, яке сотворив тутешній парафіяльний священик отець Закоупіл". І так далі. В Їчині — офіціант кооперативної їдальні, а в Бенешові — завідувач школи. В Хотеборжі — навіть власниця тютюнової крамнички, вдова їракова. Невже оце все треба перечитувати?

На хвилинку запала працьовита тиша.

— Хай йому біс, Рейзек, — знову озвався Кевал, — слухайте, ну що придумати таке сенсаційне? Щось би таке унікальне, чого в жодній газеті не буде, крім нашої. Що десь щось сталося природним шляхом без чуда. Але я гадаю — ніхто б нам не повірив.

Знову хвилина тиші.

— Рейзек, — жалібно промовив Кевал, — я не можу придумати нічого природного. Як подумаєш, то, власне, все на світі чудесне! Все, що є на світі, — це якась магія!

Несподівано ввійшов головний редактор.

— Хто робив виписки з "Трибуни" ? Ось тут у ній таке повідомлення, а в нас його не було.

— Яке повідомлення? — спитав пан Рейзек.

— У рубриці "Економіка". Американський консорціум скупив тихоокеанські острови і здає їх в оренду. За такий собі невеличкий кораловий атол п'ятдесят тисяч доларів на рік. Великий попит і на Європейському континенті. Акції вже піднялися до двох тисяч семисот доларів. Г. X. Бонді теж уклав сто двадцять мільйонів. А наша газета проґавила! — гнівно вигукнув редактор і вийшов, грюкнувши дверима.

— Рейзек, — озвався Кевал, — ось цікавий лист: "Шановна редакціє! Вибачте, що я, старий патріот, свідок лихих часів гноблення й похмурих днів рабства, підношу свій сумний голос, просячи вас, щоб ви бистрим пером своїм зволили розкрити перед усім народом чеським турботу, тривогу й тугу всіх нас, старих патріотів..." — і так далі. А ось: "...Я бачу, як у нашому старому, славному народі брат повстає на брата: незліченні партії, секти та церкви, мов хижі вовки, злобно душать і пожирають одна одну". Мабуть, якийсь дідуган, почерк такий старечий, видно, рука труситься... "А тим часом одвічний ворог чигає на нас, яко лев рикущий, волаючи до народу нашого германське гасло: "Далі від Риму!" — і його підтримують псевдопатріоти, для них партійні інтереси стоять вище за непохитну єдність нації. І ми з великим смутком бачимо, як наближаються нові Ліпани , де чехи в битві проти чехів, під личиною якихось благочестивих гасел, укриють трупом своїм криваве бойовище. І леле — справдяться слова Святого письма про царство, в собі розділене. І будуть списи тріщати, і будуть мечі бряжчати, як кажуть наші славні, істинні, героїчні рукописи .

— Годі вам, — сказав пан Рейзек.

— Зачекайте, ось що він пише про гіпертрофію партій та церков. Це, мовляв, спадкова хвороба чехів. "Щодо цього не може бути ніяких сумнівів, як казав колись доктор Крамарж . А тому заклинаємо вас, щоб ви в цю останню годину, коли з усіх боків загрожує велика й страшна небезпека, закликали націю нашу згуртуватись у всенародну єдність для захисту вітчизни. А коли тій єдності потрібно церковного злучника, то не будьмо ні протестантами, ні католиками, ні моністами, ні якимись там абстинентами, а приймімо єдино слов'янську, міцну й братерську віру православну, яка злютує нас у велику слов'янську родину і здобуде нам у ці буремні часи захист могутнього слов'янського монарха. А тих, хто не приєднається одностайно й добровільно до цієї славної всеслов'янської ідеї, треба примусити авторитетом державної влади, та й будь-яким натиском, дозволеним за цих надзвичайних обставин, щоб вони відкинули свої групові та сектярські інтереси на користь всенародної єдності". І так далі, а підписано — "Старий патріот". Що ви на це скажете?

— Нічого, — відповів пан Рейзек.

— А по-моєму, в цьому щось є... — почав був пан Кевал, та ввійшов телефоніст і сказав:

— Телефонограма з Мюнхена. Вчора в Німеччині вибухла якась громадянська чи релігійна війна. Чи варто це давати в газеті?

РОЗДІЛ XXIII

Аугсбурзька зав'язка

До одинадцятої години вечора в редакцію "Лідових новін" надійшли такі повідомлення:

"ЧТА. З Мюнхена, 12 ц. м. Як повідомляє ТАВ, учора в Аугсбурзі відбулися криваві демонстрації. Сімдесят протестантів забито. Демонстрації тривають".

"ЧТА. З Берліна, 12 ц. м. Офіційно повідомлено, що число забитих і поранених в Аугсбурзі не перевищує дванадцяти. Поліція підтримує спокій".

"Спец. кор. З Лугано, 12 ц. м. За надійними джерелами, число жертв у Аугсбурзі вже перевищило п'ять тисяч. Залізничний рух у північному напрямку припинено. Баварський кабінет міністрів засідає без перерви. Німецький кайзер покинув полювання і повертається до Берліна".

"ЧТА. Рейтер, 12 ц. м. Сьогодні о 3 год. ранку баварський уряд оголосив Пруссії священну війну".

Через день Циріл Кевал був уже в Баварії, і з його більш-менш вірогідних репортажів ми цитуємо дальші рядки:

"На аугсбурзькій олівцевій фабриці Шеллера вже 10 ц.