Біблія - Невідомий Автор
І додав: Слухайте це, всі люди!
28 І вийшов Ізраїлів цар та Йосафат, цар Юдин, до ґілеадського Рамоту.
29 І сказав Ізраїлів цар до Йосафата: Я переодягнуся й піду в бій, а ти одягни свій царський одяг! І переодягнувся Ізраїлів цар, і пішли в бій.
30 А сірійський цар наказав головним над своїми колісницями: Не воюйте ні з малим, ні з великим, а тільки з самим Ізраїлевим царем!
31 І як головні над колісницями побачили Йонатана, то вони сказали: Це Ізраїлів цар! І вони оточили його, щоб битися з ним. І закричав Йосафат, і Господь допоміг йому, і Бог відвів їх від нього.
32 І як головні над колісницями побачили, що це не Ізраїлів цар, то повернули від нього.
33 А один знехотя натягнув лука, та й ударив Ізраїлевого царя між поясом та панцером. А той сказав візникові: Заверни назад, і вивези мене з поля бою, бо я поранений...
34 Посилився бій того дня і Ізраїлів цар був змушений стояти на колісниці проти сіріян аж до вечора. І помер він в час заходу сонця...
2 хроніки 19
1 І повернувся Йосафат, цар Юдин, з миром до помешкання свого в Єрусалим.
2 І вийшов перед нього провидець Єгу, син Ханані, та й сказав до царя Йосафата: Гнів від Господа на тобі за допомогу несправедливому та любов до тих, хто ненавидить Господа.
3 Але й добре знайшлося в тебе, бо ти винищив Астарти з краю, і нахилив своє серце, щоб шукати Господа.
4 І осів Йосафат у Єрусалимі, і він знову виходив між народ від Беер-Шеви аж до Єфремових гір, і навертав їх до Господа, Бога їхніх батьків.
5 І понаставляв він суддів у краю, по всіх укріплених Юдиних містах, для кожного міста.
6 І сказав він до суддів: Дивіться, що ви робите, бо не для людини ви судите, а для Господа, і він з вами в справі суду.
7 А тепер хай буде Господній страх на вас. Стережіться й робіть, бо Господь, Бог наш, не терпить, несправедливості, хабарництва та нерівності особи перед судом.
8 А також у Єрусалимі понаставляв Йосафат з левитів, священиків та з голів батьківських осель Ізраїля для Господнього суду та для розв'язання суперечок. І повернулися вони до Єрусалиму.
9 І він наказав їм: Робіть у страху Господньому, вірністю та всім серцем.
10 А щодо всякої суперечки, що прийде до вас від ваших братів, що сидять по містах своїх, де треба розсудити чи то за кров, чи то за закон, чи то за заповідь, чи за устави, чи за права, то застережете їх, і вони не згрішать Господові, і не буде гніву на вас та на ваших братів. Так робіть, і не згрішите!
11 А ось священик Амарія голова над вами до всяких Господніх речей, а Завадія, син Ізмаїлів, володар Юдиної оселі, до всякої царевої речі, і писарі левити перед вами. Беріться до роботи і хай буде Господь з вами у ваших добрих справах!
2 хроніки 20
1 І сталося по тому, пішли моавіяни та аммоніяни, а з ними деякі з меунян, проти Йосафата війною.
2 І прийшли й доповіли Йосафатові: Прийшла на тебе сила силенна з того боку моря, з Сірії, і вони вже в Хаццон-Тамарі, воно Ен-Ґеді.
3 І злякався Йосафат, і постановив звернутися до Господа. І він проголосив піст на всю Юдею.
4 І зібралися юдеї просити допомоги від Господа, також прийшли з усіх Юдиних міст просити Господа.
5 І став Йосафат серед громади Юдиної та єрусалимської в Господній оселі, перед новим подвір'ям,
6 та й сказав: Господе, Боже батьків наших! Чи ж не ти Бог на небесах? І ти пануєш над усіма царствами народів, і в руці твоїй сила та міць, і нема такого, хто б став проти тебе!
7 Чи ж не ти, Боже наш, вигнав мешканців цього краю перед народом твоїм, Ізраїлем, і дав його Авраамовим нащадкам, вірним твоїм навіки?
8 І вони осіли в ньому, і збудували тобі в ньому святиню для ймення твого, промовляючи:
9 Якщо прийде на нас лихо, меч, моровиця чи голод, то ми станемо перед цим храмом та перед обличчям твоїм, бо ім'я твоє в цьому храмі, і будемо кликати до тебе з нашого утиску, і ти почуєш, і допоможеш.
10 А тепер ось сини Аммонові й Моавові та мешканці гори Сеїр, що через них ти не дав ізраїльтянам пройти, коли вони виходили були з Єгипетського краю, і вони минули їх, і не винищили їх.
11 І оце вони відплачують нам навалою, щоб вигнати нас із спадку твого, який ти дав нам.
12 Боже наш, чи ж ти не осудиш їх? Нема бо в нас сили перед цією силою силенною, що приходить на нас, і ми не знаємо, що зробимо, бо наші очі на тебе!
13 А всі юдеї стояли перед Господнім обличчям, також їхні діти, жінки та сини.
14 А на Яхазіїлові, синові Захарії, сина Бенаї, Єіїла, сина Маттанії, левитові з Асафових синів, був дух Господній серед громади,
15 і він сказав: Послухайте, весь Юдо й мешканці Єрусалиму та царю Йосафате! Так промовляє до вас Господь: Не бійтеся та не жахайтеся перед цією силою силенною, бо не ваша ця війна, а Божа!
16 Завтра ідіть на них, ось вони входять узбіччям Ціцу, і ви їх знайдете в кінці долини, навпроти пустелі Єруїл.
17 Не вам воювати в цьому, ставайте до бою, і побачите, що Господній порятунок з вами, Юдо й Єрусалиме! Не бійтеся й не жахайтеся, завтра виходьте перед них, а Господь буде з вами!
18 І вклонився Йосафат обличчям до землі, а весь Юда та мешканці Єрусалиму попадали перед Господнім обличчям, щоб уклонитися Господові.
19 І встали левити з синів кегатівців та з синів корахівців, щоб хвалити Господа, Бога Ізраїлевого гучними голосами.
20 І повставали вони вдосвіта, і вийшли до пустелі Текоя. А як вони виходили, став Йосафат та й сказав: Послухайте мене, Юда та мешканці Єрусалиму! Вірте в Господа, вашого Бога, і будете запевнені, вірте пророкам його, і щаститиме вам!
21 І радився він з народом, і поставив співаків для Господа, і вони хвалили велич святості, коли йшли перед військом, і промовляли: Дякуйте Господу, бо навіки його милосердя!
22 А як розпочали вони співати та хвалити, дав Господь засідку на синів Аммонових і Моавових та на мешканців гори Сеїр, що прийшли були проти Юди, і були вони побиті,
23 бо повстали аммоніяни та моавіяни на мешканців гори Сеїр, щоб убивати їх, і щоб винищити. А коли вони покінчили це з мешканцями Сеїру, стали воювати один проти одного.
24 І коли Юда прийшов до вартової башти в пустелі, і поглянули вони на натовп, аж ось трупи, що попадали на землю, і ніхто не врятувався!
25 І прийшов Йосафат та народ його, щоб пограбувати їхню здобич, і знайшли серед них дуже багато маєтку, одягу і коштовностей. І вони взяли собі стільки, що не могли нести. Три дні вони все грабували ту здобич, бо численна була вона!
26 А четвертого дня зібралися вони до долини Бераха, бо там благословляли Господа, тому назвали те місце долиною Бераха, і так воно кличеться аж до сьогодні.
27 І повернулися з радістю всі юдеї та мешканці Єрусалиму, на чолі з Йосафатом до Єрусалиму, бо звеселив їх Господь порятунком від їхніх ворогів.
28 І прибули вони до Єрусалиму з арфами, з цитрами та сурмами до Господньї оселі.
29 І був Божий страх на всі царства країв, коли вони почули, що Господь воював з Ізраїлевими ворогами...
30 І заспокоїлося Йосафатове царство, і дав йому його Бог мир навколо.
31 І царював Йосафат над Юдою. Він був віку тридцяти п'яти років, коли зацарював, і царював він у Єрусалимі двадцять п'ять років. А ім'я його матері Азува, дочка Шілхи.
32 І ходив він дорогою свого батька Аси, і не збочував з неї, щоб робити добре в Господніх очах.
33 Тільки висоти не винищив, і народ ще не був усім серцем з Богом своїх батьків.
34 А решта Йосафатових справ, перші й останні, ото вони описані в записах Єгу, сина Ханані, що внесене до книги Ізраїлевих царів.
35 А по тому поєднався Йосафат, цар Юдин, з Ахазією, Ізраїлевим царем, що робив несправедливо.
36 І поєднався він з ним, щоб побудувати кораблі, щоб ходити до Таршішу. І побудували вони кораблі в Ецйон-Ґевері.
37 Та Елієзер, син Додави, з Мареші, пророкував на Йосафата, промовляючи: За те, що ти поєднався з Ахазією, поруйнував Господь справи рук твоїх! І розбилися ті кораблі, і не дійшли до Таршішу...
2 хроніки 21
1 І спочив Йосафат з батьками своїми. І був він похований в Давидовому Місті, а замість нього зацарював син його Єгорам.
2 І були в нього брати, Йосафатові сини: Азарія, Єхіїл, Захарій, Азарія, Михаїл і Шефатія, усі вони сини Йосафата, Ізраїлевого царя.
3 І дав їм їхній батько великі подарунки срібла, золота і коштовності з твердинними містами в Юді, а царство дав первісткові Єгорамові.
4 І став Єгорам на царстві батька. І зміцнився він, і вбив усіх братів своїх мечем, а також декого з Ізраїлевих очільників.
5 Єгорам був віку тридцяти двох років, коли зацарював, і царював він вісім років у Єрусалимі.
6 І ходив він дорогою Ізраїлевих царів, як робила оселя Ахавова, бо Ахавова дочка була йому за жінку. І робив він лихе в Господніх очах.
7 Та не бажав Господь знищити оселю Давидову заради заповіту, що склав був з Давидом, і як обіцяв дати світильника йому та синам його по всі дні.
8 За його днів відпав був Едом від Юдиної руки і настановив над собою царя.
9 І пішов Єгорам зі своїми очільниками, і всі колісниці з ним. І сталося, що він устав уночі та й побив Едом, що оточив був його, та головних над колісницями.
10 І відпав Едом від Юдиної руки, і так є аж до цього дня. Тоді того часу відпала й Лівна від руки його, бо він покинув Господа, Бога своїх батьків.
11 Також він збудував висоти по Юдиних містах, і зробив перелюбниками єрусалимських мешканців, а Юду звів.
12 І прийшов до нього лист від пророка Іллі такого змісту: Так промовляє Господь, Бог Давида, твого батька: За те, що не ходив ти дорогами Йосафата, свого батька, і дорогами Аси, Юдиного царя,
13 а ходив дорогою Ізраїлевого царя, і зробив перелюбниками Юду та мешканців Єрусалиму, як робив перелюбниками оселю Ахавову, а також братів своїх, оселю свого батька, кращих від тебе, ти вбив,
14 то ось вразить Господь народ твій, і синів твоїх, і жінок твоїх, і весь маєток твій.
15 А ти будеш у великих хворобах, у хворобі нутра свого, аж вийдуть нутрощі твої через довгочасну хворобу.
16 І збудив Господь на Єгорама духа филистимлян та арабів, що при етіопах.
17 І вийшли вони на Юду, і увірвалися до нього, і забрали весь маєток, що знаходився в царському помешканні, а також синів його та жінок його. І не залишилося в нього сина, окрім Єгоахаза, наймолодшого з синів його.
18 А по всьому тому вдарив його Господь у нутрощах його невиліковною хворобою.
19 І через два роки, вийшли нутрощі з нього від хвороби його, і він помер у тяжких болях.
