У полоні Еміратів - Zhelizna

Це юне дівча глибоко засіло в мої думки і капризно заявило, що я маю думати тільки про неї, що я зараз і роблю. У голові виринають спогади вчорашнього вечора, які міксуються з фантазіями, як ми двоє можемо гуляти по Лазурному березі Ніцци. 

Вперше за довгий період часу я говорю собі, що мені байдуже на роботу. Зараз мені важливо тільки правильно припіднести інформацію, щоб Ася погодилася на мою авантюру з поїздкою у Францію. 

***

Два дні потому…

- Пані, ви готові? - Таджія зайшла до моєї спальні якраз, коли я шукала свою сумочку. 

- Так, дві хвилинки і я спускаюся. 

- Добре, я буду вас чекати в автомобілі. 

Сьогодні у мене за графіком прийом у лікаря, якого я чекаю ще з минулого тижня. Маліка, на жаль, зараз зайнята, а тому я попросила Таджію супроводжувати мене. Хоч з англійською мовою у Дубаї все добре, мені буде спокійніше, якщо носій арабської буде поруч. 

Халім, коли почув про прийом, одразу занепокоївся. Мені довелося хвилин п’ятнадцять брехати, що я у цілковитому порядку і не варто хвилюватися, а тим паче мене супроводжувати. Бо я не хотіла, щоб він знав до якого лікаря я направляюся. Питання було досить делікатним і тільки Маліка знала у чому справа. 

З приїзду до Еміратів у мене повністю зникли критичні дні. Зараз у мене вже третій місяць затримка і мене це сильно турбує. Домоправительку аж перекосило, коли вона це почула і мені довелося швидко її заспокоїти та нагадати, що з братом Халіма у мене нічого не було. Я точно не вагітна. Хіба від Святого Духа. 

Я думаю, що справа або у сильних стресах, або у тій клятій операції, яку мені зробили. Перший період я відчувала дискомфорт після неї, але далі він пройшов. З усіма подіяма я не мала багато часу думати про своє здоров’я, але зараз розумію, що не варто відкладати його на потім. Краще оглянутися і бути спокійною, ніж щодня себе ще більше накручувати. 

Поглянувши чи нічого не забула, я вийшла зі спальні. На вулиці на мене вже чекав автомобіль, та тільки чомусь я до нього не квапилася. Моє внутрішнє передчуття було якимось неспокійним. Думаю причиною служить те, що я з дитинства не люблю лікарів. З народженням Артема нам з мамою довелося там провести надто багато часу. 

- Пані, прошу - водій відкриває мені пасажирські двері і, перш ніж сісти до авто, я кидаю погляд на дім - Усе гаразд?

- Так. 

***

Водій зупинється навпроти високої будівлі і я розумію, що ми приїхали. Дорога не зайняла й тридцяти хвилин, як я виходжу з авто і стою навпроти скляної будівлі, яка не схожа на жодну з тих, що я бачила в Україні. 

Таджія проводжає мене до елегантного фойє, де я потрапляю у атмосферу спокою. Мінімалістичний інтер’єр поєднується з сучасними мистецькими елементами. Я дивлюся на крісла та диванчики зі зручними подушками, що розташовані у різних куточках просторого холу і розумію наскільки все зроблено для зручності пацієнтів. 

Маліка розповідала мені, що лікарні в Дубаї славляться своєю передовою медициною. У кожному кабінеті та лабораторії тільки сучасне обладнання, а лікарі приїжджають з різних куточків світу, щоб поділитися власним досвідом. 

- Вітаю, пані. Скажіть, будь ласка, ваше прізвище - привітна дівчина на рецепції гарно посміхається мені і я також дарую їй посмішку у відповідь. 

- Вітаю. Мене звати Ася… Ася Аль-Біші - щоразу, коли доводиться говорити це кляте прізвище, я відчуваю себе жахливо некомфортно, але діватись нікуди. 

Дві хвилинки дівчина перевіряє інформацію по комп'ютеру, а далі пропонує провести мене до потрібного кабінету. Я погоджуюся на пропозицію і йду за нею. Легке хвилювання неприємно сковує тіло, але я не зважаю на нього. Це тільки консультація і огляд, до якого я готова. 

- Прошу, пані Аль-Біші - переді мною відчиняються двері кабінету гінеколога, в який я невпевнено заходжу. Тривога стає сильнішою і змушує мій пульс пришвидшитися. 

- Проходьте, будь ласка - жінка років сорока сидить за скляним столом і привітно мені посміхається - Сідайте, де вам буде зручно. 

У мене зараз постав вибір: обрати м’який диванчик біля виходу чи крісло біля столу лікаря. Я вирішую сісти в крісло, щоб бути ближчою і мати змогу спокійно говорити, а не кричати. Тим паче, біля мене буде стояти ніжний букет квітів, на який можна відволікти свою увагу під час не найприємнішого діалогу.

- Розкажіть, будь ласка, з якими скаргами ви до мене прийшли, пані Асю. 

- Навіть не знаю з чого почати. 

Було максимально ніяково розповідати про те становище, в яке я потрапила. Тому я намагалася не вдаватися у деталі. Звичайно, що переді мною сидів лікар, який не мав мене засуджувати, але все одно я відчувала дискомфорт. 

- Після цієї операції у вас був інтимний зв’язок?

- Ні. - і слава Богу. Я не хочу, щоб мене взагалі хоч хтось торкався після всіх тих принижень. 

- Мені потрібно буде вас оглянути, ви не заперечуєте? - я негативно хитаю головою, хоча бажання у мене мало - Тоді я попрошу вас пройти в сусідній кабінет. Медсестра дасть вам спеціальний одяг і повідомить мене, коли ви будете готові.