Ох і дура ти, Мар'янка - Анна Лященко

Субота

Олексій

- Льоша…

- Що, моя люба?

- Тут така справа... Я в кімнаті у Шури виявила дещо... - Мар'яна якось дивно поводиться. Була б не ветеринар, припустив би, що знайшла у дітей мишу, не знаю… вужа… хоч не сезон. Але її таким ніяк не пробити. Але Мар'яна продовжує поводитися дуже дивно. - Я дітей з нянею відправила до гостьового будиночка і викликала Фролова.

– І як воно виглядає? - я вже трохи нервую. Але все ще чекаю на якісь жіночі проблеми.

- Як граната Ф-1. Бойова. На ліжку Шурки.

- Господи, Мар'яно! Ти… почекай, звідки ти знаєш, як виглядає бойова граната?

- Льоша, маючи трьох старших братів...

Я раптово завмираю, наче час зупинився. Граната Ф-1... Мої думки моментально переносяться до тієї кімнати, де Мар'яна виявила це страшну знахідку. Що це може означати? Як вона опинилася у нас удома? У голові миготять найкошмарніші думки, але я намагаюся зберегти спокій.

До мене нарешті доходить… Схоплююсь і несусь у кімнату доньки, на ходу наказуючи Мар'яні залишатися у вітальні.

На ліжку справді лежить Ф-1 і виглядає як бойова.

Якого біса діється в моєму будинку?????

Спускаюся до вітальні, намагаючися взяти себе в руки. Можливо це чийсь дурний жарт.

Влітає Фролов.

- Льоха??? – мабуть, Мар'яна вже змалювала йому ситуацію.

- Ходімо зі мною.

Підіймаємося у кімнату дочки.

- Ф-1. Діємо за протоколом, — у Фролова жодних емоцій. Пішла робота. На мені усі домашні. З рештою розуміється він.

Спускаюся вниз.

- Мар'яно, йди до дітей у гостьовий будиночок, будь ласка.

- Добре.

Мені подобається, що моя дівчинка не закочує істерику і не обурюється.

Приїжджає спецпідрозділ і сапери, як годиться. Підтверджують, що це бойова граната.

Звідки? В моєму будинку??!!

Фролов перевіряє камери відеоспостереження та погнав усіх хлопців не детектор.

Після оформлення всіляких папірців та підписання протоколів збираємось із Сивим та Фроловим обговорити ситуацію.

- Поки що розглядаються три варіанти: Напад на Тигрова, підстава Фролова та хуліганство. - Сивий коротко описав ситуацію.

- Варіанти справді серйозні та поки що це основні, – відповідає Фролов. - Напад на твій будинок, Льоха, може бути пов'язаний із бізнесом. Причини особистого характеру також розглядаємо. Не виключено також, що копають під мене. Якщо з моїм основним клієнтом щось трапиться, моєму бізнесу кінець. Та й хуліганку ніхто не скасовував.

- А до весілля залишився лише тиждень. - Нагадую я.

- Ти не думаєш над варіантом перенести весілля? - закидає вудку Фролов.

- Однозначно – ні. Це навіть не розглядається! Зміцни охорону, візьми людей з боку. Роби все, що завгодно. Але весілля буде!

Мар'яна

Двійнята надто тихі повернулися з прогулянки та одразу втекли до кімнати Шурки. Про всяк випадок вирішила перевірити. Не люблю коли діти та й звіри раптом стають занадто тихі. Саме так усі капості від братів і починалися завжди.

Що ж, передчуття мене не обдурили, з прогулянки діти принесли нову «іграшку». І ця іграшка щось дуже мені нагадує Ф-1. Свого часу мене братики муляжем такий налякали до півсмерті та тоді ж й розповіли, як відрізнити бойову від навчальної. Сподіваюся, що це просто якісний муляж. Але нічому не дивуюся вже.

- Санько, Шурко! Бігом униз, щось покажу! - вибрала момент, коли діти поклали «іграшку» на ліжко і відволіклися. Відправила СМСку Фролову та спустилася вниз. Дістала відерце морозива і відправила дітей з нянею в гостьовий будиночок, а сама бігом до Льошки. Він у своєму кабінеті папірцями займався. Не хочеться, звичайно, виглядати повною дурницею, але й ризикувати життям дітей не буду. Повідомляю Льошку про свою знахідку.

Цілком природна реакція спочатку — не сильно він мені й повірив. Але хоч не став сміятися та сперечатися, пішов перевірити. З кімнати Шурки Льоша вийшов майже відразу і відправив мене до дітей у гостьовий будиночок. Сперечатись із ним не стала, розуміючи, що зараз краще під ногами не крутитися. Піду їсти морозиво з дітьми.

Няня Ірина Дмитрівна — приємна жінка похилого віку, з двійнятами від самого їх народження. Так і кочує з ними від дому до дому, діти її люблять і слухаються. Реакції на подію у неї жодної, тільки ойкнула: «Як же я пропустила?!» І все! Оце витримка! Напевно, із сімейством Тигрових по-іншому не вийде.

Льошка притягує проблеми крутіше за моїх братиків. Та, здається, я до цього починаю звикати. Чи злякалася я? Ну якщо тільки за двійнят. Льошка був в іншій частині будинку. Про себе я подумати не встигла.

Олексій

Фролов рве та метає. Не заздрю я його хлопцям. Навіть якщо ніхто з них не до чого, це не просто прокол, це вже заліт. Він із них сім шкур спустить у прямому та переносному значенні.

Але й мені на очі боїться траплятися. І правильно робить, сказати що я злий, це просто ні про що. Я в сказі та... в жаху! Двійнята, Мар'яно, і ще не народжена дитина, всі могли постраждати! Дізнаюсь, хто підкинув гранату – уб'ю сам. Схоже, Сивий саме цього й побоюється. Тому що у нас у будинку тепер ще й спецпідрозділ чергує. Мати його!

- Тренування сьогодні не буде? - запитую Фролова, який вкотре відвідав мою кухню в пошуках кави.

- Льоха, я вражаюся твоєму спокою!

- Міха, я довірив свою сім'ю професіоналам. І, сподіваюся, не розчаруюсь, — кажу спокійно, але Фролов дуже добре мене знає.

- Я зрозумів, Льох. Я з усім розберусь.

- Постарайся, — я розмовляю з Фроловим жорстко. Але така ситуація. Потім, коли все закінчиться, посидимо, вип'ємо та розслабимося. А зараз його робота – безпека моєї родини.

Фролов випиває свою каву і йде перевіряти периметр.

День добігає кінця. До весілля залишився тиждень.