Покоївка для бізнесмена - Ясміна Лав
Адам
Чорт !
Як же я міг повірити Назарові ?!
Я ж розумів головою , що його слова не можуть бути правдою , але злість , ревність ...я втратив самовладання ...
Як же я шкодую ...
Чорт !
З усієї сили б'ю долонею в кермо .З'їжджаю на обочину і видихаю . Дістаю с бардачка пачку сигарет і запальничку .
Не пам'ятаю коли востаннє курив , але зараз потрібно випустити пар. В прямому сенсі цього слова.
Відчуваю на губах її смак . Дотик її холодних , але таких м'яких губ .
Чорт ! Ідіот !
Тишу салону розриває звук мобільного .Діана .
Прикриваю очі ...Важко буде все пояснити Костіну ...
Видихаю дим у спущене вікно і намагаюся привести думки в порядок.
Згадую очі Емми.
Скільки в них болю , сліз ...образи . Ненавиджу себе за те , що змусив її це відчувати.Але я все виправлю . Я завоюю її знову .
Ніколи не повірю , що вона вже не відчуває нічого до мене .
Знову дзвонить телефон .
- Так .- включаю гучномовець і чую сміх Діани .
- Забери мене. Ми з подружками в " Нептуні" , і вже не дуже тверезі .
На задньому фоні грає музика, і кричать дівчата .
- Гаразд .
Скидаю виклик і заводжу мотор .
Нептун - клуб , на набережній . Досить не поганий , до речі ,клуб . А ще це місце , де проводить майже весь свій час моя , так звана , наречена .
До місця призначення добираюсь за двадцять хвилин . Викурюю ще одну сигарету і виходжу з машини .
На вулиці стих вітер, але тепліше не стало . І снігу насипало на дорогу вдосталь .Краще їздити обережніше , відмічаю про себе .
В приміщенні багатолюдно , накурено і волає музика . Ніколи не розумів цієї забави - бовтатись в морі людей напідпитку ,а потім завалюватися спати бозна-де...
Діану знаходжу поглядом майже відразу . І навіть не дивуюся ...
Дівчина в бюстгальтері і коротеньких шкіряних шортиках кружляє навколо шеста , на високій сцені .
Прислухаюся до відчуттів всередині і розумію що навіть зараз , напів гола , вона не викликає в мені того що я відчував до Емми в машині .
І справа не тільки в збудженні ...
Зупиняюся прямо перед сценою і спостерігаю за всіма цими веселощами . Діана присідає прямо перед моїми очима і ми стикаємося поглядами.
- Ооо... дівчатка! За мною наречений приїхав !- кричить зі сцени вона.
Вона ж ледве стоїть на ногах ...
Беру дівчину міцно за талію і обережно стягую на підлогу , від чого вона просто втикається носом мені в груди й сміється.
Діана зовсім не погана людина і навіть дуже симпатична дівчина . Все при ній , крім бажання працювати над собою та розвиватися .Вже уявляю її крики , коли я повідомлю, що весілля не буде ...
В готель повертаємося вже затемно . Діана заснула в машині і всередину її довелося нести на руках.
- Адаме...- відкриває очі дівчина вже перед самими дверима нашого номера .
- Спи . Все гаразд.
- Ми ідеальна пара . Ти ж це розумієш , правда ?- питає вона і закриває очі .
В номері залишатися зовсім не було бажання . І взагалі , мені пора винайняти інший номер ...
Вирішив спуститися в ресторан і повечеряти . Я вже в курсі що Емма тут більше не працює .
Цікаво, вона звільнилася через мене ?
Я пам'ятаю , як їй подобалася ця робота. Буде шкода , якщо я став причиною і цих її негараздів .
Офіціант приносить моє замовлення , та чомусь навіть шматок в горло не лізе .
Дістаю телефон і набираю номер Марка . Ідуть довгі гудки .
Востаннє ми з ним розмовляли після того , як я вирішив одружитися з Діаною .
Друг не розумів мого рішення , і не міг зрозуміти чому я не вислухав Емму... Чим мене просто вивів з себе .Та зараз я розумію наскільки він мав рацію , а я помилявся .
- Я слухаю .- нарешті чую голос Марка .
Схоже , він ще не відійшов від нашої перепалки.
- Я хочу з тобою поговорити ... Вибач , був не правий .
- Ти в " Атланті"?
- Так.
- Буду через десять хвилин.
Він кладе трубку .
Не зрозумів , Марк в місті ?
Настрій трохи покращився . Якщо він готовий побачитися , отже справи не такі вже й погані ...
Для мене Марк був дуже важливою людиною в житті . Братом , якого в мене не було в сім'ї.
***
Друг сидів навпроти мене і пив свою гарячу каву . По виразу його обличчя було зрозуміло , що він ще злиться .
Так , я сказав не дуже гарні речі в його бік при нашій останній зустрічі . Та я ж попросив вибачення ...
- Про що будемо говорити ?- нарешті спитав Марк .
- Що ти робиш тут ?
- П'ю каву .
Відповів він , наче не розуміючи що саме я маю на увазі.
- А вдома хіба нема кави ?
- Я приїхав побачити одну людину .
- Побачив ?
- Так .
Чомусь , я наївно вірив що ця людина , про яку так переживає мій найкращий друг, я...
- Я справді хочу вибачитися .
- Вибачаю.
- Ти мав рацію ...
- Оце вже ближче до суті .- усміхнувся хлопець.
- Даремно я все це з весіллям замутив. Нічого , ще не пізно ... Я все виправлю.
- Ти Емму бачив ?- питає Марк , дивлячись мені в очі .
- Вона ні в чому не винна .
- Я знаю , тому й питаю . Ти говорив з нею ?
- Говорив ...
- Ну , хоч до когось з вас дійшли мої слова .
- Зачекай , ти бачив Емму?
І Марк киває у відповідь .
То ось до кого приїжджав він ...Не знаю звідки , але всередині з'являється ревність...
Я ж довіряю Маркові , як братові ...Внутрішній голос гидко шепоче : Назарові ти також довіряв...
- Про що ж ви з нею говорили ?- питаю , дивлячись на реакцію Марка.
- Ти її сильно образив , дуже сильно . Буде важко повернути її прихильність.
- Знаю ...- і мені соромно .
- А що з Назаром ?
- Він більше ніколи не з'явиться в моєму житті ,чи в житті Емми .
- Ти впевнений ?
- Так .
Я можу зі сто відсотковою упевненістю сказати, що ця людина зникла з наших життів . Я про це подбав .
Хоч як шкода було втрачати друга .
