Покоївка для бізнесмена - Ясміна Лав
Приготувавши вечерю я хотіла прочитати книгу , яку взяла в бібліотеці , але в голові все крутився той джип .
Я хотіла думати, що мені й справді здалося наче я бачила цю машину зранку . А якщо ні ...
Та хто міг мене переслідувати ?Навіщо ? Я ж ніхто ...
Накинувши куртку я вийшла на балкон . І почала вдивлятися в припарковані під будинком автомобілі . Оглянувши весь двір , видихнула , жодного чорного джипа .
І стало смішно .
Я все собі придумала ... Точно , просто розігралася фантазія.
Та все ж таки всередині залишалася якась тривога ...
***
- Я вдома ...- почувся голос Ірки біля вхідних дверей.
- Привіт .
Усміхнулася я , пораючись на кухні .
- Ой, для мене не накривай . Щось не хочеться ...- мляво промовила подруга , зайшовши в кімнату .
І вигляд у неї був ...не дуже .
- Ти що , захворіла ?
Я підійшла і приклала долоню до її чола . Боже , наче розпалене залізо .
- Ти ж вся гориш... Треба температуру поміряти . Іди , лягай , я термометр принесу .
Іра піднялася з стільця , куди тільки встигла присісти й пішла до себе в кімнату .
Взявши аптечку я направилась за нею .
- Тридцять дев'ять і два ...- дивилась я на червону смужку в термометрі.
- Тільки цього мені бракувало ...- стогнучи прошепотіла дівчина .
- Все добре буде , зараз ліки вип'єш , гарячого чаю з медом і лимоном , гарно вкриєшся і треба поспати .
А якщо до завтра тобі краще не стане, то викличемо лікаря .
- Гаразд ...- тихо промовила Іра і прикрила очі , закутавшись в ковдру .
Вранці дівчині стало трохи краще . Хоч температура все ще невелика трималася , і почався кашель .
Лікаря викликати подруга відмовилася , а от на роботу рвалася так , що я її ледве зупинила . Довелося сказати, що відпрацюю за неї сьогодні...
Тому швидко одягнувшись я вже стояла біля дверей і давала настанови щодо ліків .
- Та я все зрозуміла , іди вже .- закочуючи очі , скиглила Іра .
- Гаразд, іди лягай в ліжко . До вечора .
Ще раз глянувши в бліде обличчя подруги , я з сумом видихнула .
Нема в мене іншого виходу .Хоч як я не хочу туди повертатися ...
***
Все виявилося не так погано як я думала . Олена Григорівна навіть усміхнулась мені при зустрічі , та й дівчатка були раді моїй появі .
Роботи було не багато , я б навіть сказала , навпаки. Тому обідала я в компанії майже всіх наших покоївок .
- Ой ,дівчата... якби ви чули як кричала наша царівна зранку ...- на емоціях розповідала Віра .
Царівна - це Діана Костіна . Це ми її так між собою називаємо . І смішно , і правда ...
- А що це їхній величності не сподобалося?- сміялись дівчата .
- Я точно не знаю .... Мене не запрошували в номер .Я поки до ліфта дійшла , то чула як вона на свого принца наїжджала. Він там про щось дуже пожалкує і тому подібне.
- Невже кинув її красунчик?- мрійливо спитала Ліза.
Висока , симпатична дівчина, з гарною фігурою і довгим темним волоссям , яке завжди заплітала в косу.
Вона сюди на роботу влаштувалася , щоб багатого папіка знайти , так сама розповідала . Та роки їй не щастило ...
- Не знаю чи кинув , але Костіна була на взводі.
- Такий чоловік не для одруження .- з грайливою посмішкою додала Жанна .
У Жанни були свої інтереси в цьому готелі , а саме шеф-кухар тутешнього ресторану .
Дівчина була на голову нижче від Лізи, світле волосся до плеча , складене в охайну гульку , миленька така і трохи повненька .
- Боже , для чого б він не був , нам такий не світить .- перебила її Віра .
Я сиділа тихо і ловила кожне слово. Невже весілля не буде ?Десь всередині я відчувала радість . Хоч і не хотіла це визнавати.
Після обіду роботи прибавилось , а ще я почала придивлятися до гостей .
Я шукала його обличчя в кожному відвідувачеві . Усвідомлюючи, що не можу нічого з цим поробити ,я ледве чекала на закінчення робочого дня.
Вдень я дзвонила Ірі і вона почувається набагато краще . Отже , мені треба протриматися тільки сьогодні.
Олена Григорівна принесла нові розпорядження , та почувши який в мене номер , я завмерла .
Дідько , сьомий поверх...
Головне не маячити в коридорі .
Зробити свою роботу і зникнути ... Давала я собі настанови , перед тим як зайти в ліфт .
З роботою я впоралася швидко і виходячи в коридор видихнула . Нікого . Натиснула кнопку виклику ліфта і витягла телефон, щоб написати Ірі .
- Ти ж наче звільнилася ... Чи все-таки передумала і вирішила прийняти мою пропозицію?- почувся за спиною голос Діани .
- Я просто замінюю подругу . І це лиш на сьогодні.
- Дивна ти ...
Стулки відкрилися перед нами, і пропустивши вперед дівчину я зайшла всередину .
- Не розумію ... Я тобі пропонувала гарні гроші , а ти відмовила . Чому ?- вона наче розмірковувала сама до себе .
- Я вже відповідала на ваше питання .
- Гм...от я й кажу , дивна .
Ліфт зупинився на третьому поверсі і я вийшла .
- Ти можеш повернутися на роботу , якщо хочеш ...- в слід мені сказала Костіна .
Це було дуже дивно ...І ця розмова , і її пропозиція ...
Зайшовши в роздягальню , я побачила на дивані Віру .
- Ти також закінчила ?- спитала дівчина .
- Так , поки все ...
- Може кави ?
Я кивнула у відповідь і пішла до кавомашини . А Віра підійшла до вікна .
- О, наша царівна їде ...
- Я бачила її в ліфті .
- А Орлов вже виїхав з готелю , з речами .
Що ?!
- Звідки ти знаєш ?- я старалася говорити якомога байдуже. Наче мені всеодно...
- Бачила його , коли поверталася в роздягальню . І він ані трохи не засмучений , я тобі скажу .
Отже , вони з Діаною і справді розійшлися ... Напевно тому вона сказала мені про роботу .
Цікаво , він поїхав додому ?
Ну що я за дурепа ?
Він же розтоптав мене , а я радію що його весілля не буде .Що тут скажеш ...дурепа .
***
