Заборонений плід - Валерія Дражинська

- Ти забула, Женя! Я твій офіційний опікун. Ще півроку ти моя.

- Я вже повнолітня. Можу робити, що хочу. Ти мені не указ. Не даси грошей - плювати! Проживу якось півроку. Потім отримаю спадок, а ти назавжди звалиш до своєї дуже дорогої дівчини, - несу нісенітницю я, знаючи, що нікуди не подінуся, але його близькість і ревнощі туманять голову.

- Помиляєшся! - кісточкою вказівного пальця Діма піднімає обличчя за підборіддя, змушуючи дивитися в очі, - До двадцяти одного року ти повністю в моїй владі. Можу закрити тебе в чотирьох стінах і мені за це нічого не буде.

- Брешеш! - видихаю я.

Злегка змістивши голову вліво, шепоче на вухо:

- Перевіримо? 

Губи торкаються мочки. Струм, що пронизав тіло, не обділивши низ живота, вдаряє прямо в мозок. Протвережуючи чи навпаки, ще більше занурює в безумство? 

- Досить! - кладу руки йому на груди і намагаюся відштовхнути, ключове слово "намагаюся", - Припини гратися зі мною, Дім!