Ох і дура ти, Мар'янка - Анна Лященко

Середа

Олексій

З раннього ранку вже новини. Фролов повідомив, що Сеймур Ісматов зник. Його люди теж не знають, де він. Так, я ж доручив Саїду «вирішити» питання. Совість мене не мучить. Особливо коли згадую, що він погрожував з Мар'яною зробити.

Сивий дзвонив. Точніше намагався. Ну, немає в мене зараз бажання з ним розмовляти! Завдяки його лягавим псам у мене взагалі лише примітивні бажання залишилися. І одне з них – прибити Юрку. Так я і сказав Фролову, і саме в цей момент пощастило Сивому особисто переконатися, що я ще не охолонув. Отже, довелося вислухати лекцію про неприпустимість загрожувати вголос життю співробітника правоохоронних органів.

Погодився з Юрком і додав, що ключове слово тут «вголос». Щось мене Юрині виховні заходи стали напружувати. Мишка ірже. Юрко сердиться. Полегшувати його совість я не маю наміру. Так що лежу та охаю.

Сьогодні почуваюся ще гірше, ніж учора. Болить усі! Дике бажання когось прибити, але так щоб не ворушитись при цьому.

Зателефонував уранці до Мар'яни. На люб'язності сил немає. Звалив все на лікарів, мовляв, тягають мене на обстеження. До речі, про лікарів. Втішили, що жодних пошкоджень внутрішніх органів немає. Можна вирушати додому. От і чудово! Зараз машину викликаю та втечу з цього «курорту».

Мар'яна

Здається, я почала звикати до багатого життя. Їжу готують, кімнату прибирають. Навіть котикам туалет змінюють!

Льошка з ранку зателефонував. Здається, він не в настрої. Але начебто сьогодні додому повернеться. Поговорити хотів про щось серйозне. Напевно, про мою вагітність! Хоча про що тут говорити? Я все сказала. А приймати чи ні, це його проблеми.

І чим себе зайняти? І взагалі, скільки можна байдикувати? Я люблю свою роботу!

Олексій

Ну ось я і вдома!

- Льооошкааа!! - Мар'яна вибігла мені назустріч, але не помітила сходинки і в прямому значенні – полетіла. Я, як справжній джентльмен, упіймав даму, і ми впали обидва. І якщо напередодні мене не добили наші доблесні правоохоронці, то зараз здається все…

- Льош! Льошка!!

- Олексію Олександровичу!

- Льоха!

  З усіх боків підбігають ті, хто співчуває і переживає.

- Мар'яно, ти ціла? Що ж ти носишся! У твоєму становищі… - Видав я, коли перестав матюкатися.

- Ти тільки через моє «становище» переживаєш? – О, Боже! Я звичайно читав, що вагітні жінки ті ще скалки в дупі, але сподівався, що все починається пізніше.

- Ні, дідько, я переживаю, щоб мене не посадили за вбивство в стані афекту! - пробурчав я крізь зуби, якомога тихіше. Але здається недостатньо тихо. Тому що тут же довелося ухилятися від правого хука. Про всяк випадок притиск Мар'яну до себе міцніше.

- Швидше мене посадять за навмисне! Якщо ти мене зараз не відпустиш. – Видала Мар'янка. Ну що ж, впізнаю свою дівчинку! Прямо та безапеляційно. Як завжди!

- Братан, добре валятися, - не вчасно Мишко підійшов ... - І панночку тискати.

Цей теж не відрізняється дипломатичністю. Боже! Хто мене оточує!

Відпускаю Мар'яну, Мишко допомагає їй підвестися, а я розумію, що це падіння було зайвим для мого організму.

- Допоможи встати, вумнику, – шиплю я, крізь зуби   Фролову. – Тільки обережно.
 

Мишко нарешті розуміє мій стан, тому що обличчя його з глузливо-веселого стає сумно-співчутливим. Простягає руку і ніжно, як порцелянову вазу династії Мін, піднімає мене і ставить на ноги, буквально.

Намагаюся не сильно кривитись від болю, але й бажання геройствувати більше немає. Хочеться ось так ще полежати, притискаючи до себе Мар'яну, але не на мармурових плитах, а в м'якому ліжку. Розумію, що здатний зараз максимум лише полежати. Тому намагаюся відігнати всякі недоречні зараз думки, адже в нас з Мар'яною ще серйозна розмова має бути. І, можливо, вона їй не дуже сподобається.

Мар'яна

Чую галас машини, що під'їжджає. Льошка повернувся! Вибігаю з дому з криком:

- Льооошкааа!! - ну я ж не знала, що там сходинки! Так і приземлилася в Льошині обійми, а він зі мною на руках – на мармурову підлогу. Судячи з того, як він охнув і по тій тираді, яку видав, приземлення було не з приємних.

- Льош! Льошка!! – Боюся поворухнутися, бо, якщо він щось зламав собі під час падіння…

- Мар'яно, ти ціла? Що ж ти носишся! У твоєму становищі ... - Знову він згадав про моє становище, його що, більше нічого не цікавить? Так і сказала йому. Я взагалі образилася. А тут ще його жарти про вбивство у стані афекту. Напевно, далася взнаки напруга останніх днів, тому я не стала розмінюватися на дрібниці, а просто спробувала зарядити йому кулаком у щелепу. Благо, маючи трьох старших братів, я якось звикла сильно не морочитися. І на будь-які подібні коментарі реагую цілком однозначно. Йому пощастило, що ухилився! І, до речі, зробив це цілком професійно. Все ж - колишній військовий.

  Схоже, Льошка теж зрозумів, що везіння не буває постійним, тому міцно обхопив мене, притиснувши мої руки до тіла. Мене жаром обдало від його близькості. Але, подивившись на перекошене від болю обличчя коханого, я зрозуміла, що продовження обіймачок сьогодні не буде.

Вимагаю, щоб він мене відпустив. Льошка неохоче розтискає обійми, а Мішка, що приспів, допомагає мені встати, потім піднімає Льошку. Той явно не в найкращій формі, хоч і намагається приховати свій стан. Мишко випадково обмовився, що з Льошкою «не дуже чемно поговорили» представники правоохоронних органів. Тепер бачу, наскільки «не дуже». А я ще на нього впала! Сподіваюся, що нічого не зашкодила йому!

- Мар'яно, з тобою все гаразд? - Голос Льошки виводить мене зі ступору.

- Зі мною, все чудово! А ось ти виглядаєш не дуже…

- Дякую на доброму слові! Я і почуваюся так само. І лапи ломить, і хвіст відвалюється... Підлікуєш свого котика, лікарю? - Льошка намагається жартувати, але я бачу що йому це дається важко.

- Можу клізму поставити... Ми так багато що лікуємо.