Мій рятівник - Banderivka

- І ти добра душа звісно пішла! Звільню всіх на хрін! – злився Саша.

- Будь ласка, не треба. Це не їх вина. – я не могла йому дозволити звільнити дівчат.

- Ти ще захищаєш їх? Чому з тобою тільки проблеми?! – раптово кольнув мене Саша.

- Що? Та в чому моя вина? Що я виконую роботу? Я винна в тому, що ваш друг пристав до мене! Я не хотіла цього! – викрикнула я. Мені набридло це терпіти. Та як він сміє, індик!

- Замовкни!

- А якщо ні? — з викликом відповіла я.

Раптово Саша підлетів до мене і втиснув мене в стінку всім своїм тілом. Я ахнула і відкрила рот, в який Саша вп’явся поцілунком. Це було грубо, він увірвався своїм язиком і просто, як голодний звір став цілувати мене. Цей поцілунок пробудив в мені вогонь, спочатку я вперлась йому в груди  з намаганням відштовхнути, але через мить мої кордони ослабли і я відповіла. В цей момент в Саші щось змінилось і поцілунок став ніжним і чуттєвим. Руки Саші стиснули мене так сильно, що не було чим дихати. Він опустив руку мені на стегно і став підіймати мою спідницю.

В цей момент, у мене наче розплавився мозок. Я потонула в цьому поцілунку повністю. Раптом Саша закинув мої ноги собі на талію і прижав мене ще сильніше. Я чітко відчула його збудження, яке впиралось мені в живіт. Це безумство! Софа зупинись, кричав мій мозок….

В наступний момент я відчула під собою диван, який стояв у  Саші в кабінеті. Контраст моєї шкіри і прохолода дивану  була відчутною. Тим часом Саша перейшов з поцілунками на шию і пробурмотів:

- Що ж ти зі мною робиш вперта дівчинка?

Що? Ця фраза мене трохи отверезила. Я поклала руки йому на груди і намагалась його відштовхнути:

- Саша зупинись! Що ти робиш? – намагалась я достукатись до нього.

Він відірвався від мене і подивився мені в очі. Там бушував такий вогонь, що я могла згоріти живцем. Він завис і я, скориставшись моментом, скинула його з себе. Я підскочила з дивану і стала поправляти одяг. Я була зла сама на себе за слабкість. Як я могла це допустити?

- Не смій мене торкатись! – викрикнула я.

- А якщо ні? – повернув він мені мою ж фразу.

І поки я з відкритим ротом дивилась на нього він продовжив:

- Не треба удавати, що тобі не сподобалось. Ти відповіла на поцілунок! –  відпалив мені цей індик і в цей момент він облизав свої губи спокусливо, наче злизуючи наш поцілунок.

- Тобі здалось.

- Е, ні.

- Сволота. – викрикнула і пішла на вихід.

Заду почула сміх цього психа.

Зміну я допрацювала наче в тумані. Коли чекала таксі то знову побачила Сашу на стоянці, але цього разу він був сам. Побачивши мене, він мені підморгнув і засміявся. Я відвернулась від нього і сіла в таксі. Що в біса відбувається?