Мій рятівник - Banderivka

Наступного дня я зайнялась переїздом, зранку викликала таксі і взяла речі, попрощалась з Машею, пообіцявши приїхати днями, поїхала.

Приїхавши, я стала розпаковуватись і прибирати. До обіду я трохи розклалась. Сходила за продуктами. Сіла перепочити і одразу згадала вчорашній поцілунок в кабінеті. Мене накрило. Глибоко всередині я хотіла повторити його знову. Невже, я закохуюсь в цього індика. Ні! Це не можливо!

Але погляд яким він мене пожирав це було щось. Мені варто визнати, що мене тягне до нього і якби я вчора його не зупинила, то не знаю куди б ми зайшли.. Так тримай себе в руках!

Як мені тепер себе поводити? Ось в чому питання…

Я втомилась від цих думок і вирішила краще збиратись на роботу. Сподіваюсь Сашу я сьогодні не побачу.

Приїхавши до клубу, я постійно шукала поглядом його. Це вже параноя, чи ще ні?

Дуже швидко клуб наповнився людьми і часу на параною в мене не було. Сьогодні не було ні Ані, ні Артема тому мені було скучно, але завтра вихідний і можна бути відпочити.

Саші ніде не було видно і я подумала, що його сьогодні немає, або він просто грає зі мною.

Вкінці зміни я як завжди була дуже втомлена.  Коли останні відвідувачі покинули клуб, я пішла переодягатись, присіла на крісло і очікувала таксі, але в один момент я прилягла і заснула.

Далі я запам’ятала все лише уривками. Я відчула, що мене несуть на руках і цей знайомий запах. Я чула його прекрасний голос, який просив не шуміти. Далі шум міста і шум мотора. А потім прохолодну постіль і теплу ковдру. Як мені добре, нарешті висплюсь.