Мій рятівник - Banderivka

Коли ми опинились в кабінеті Саша одразу підійшов до бару і налив собі віскі. Я в цей час стояла посеред кабінету зла і знервована, мене розізлила ця ситуація не на жарт.

- Навіщо ти мене сюди притягнув? – викрикнула я. Мої нерви були на межі, мене трясло.

- Сядь. - сказав Саша крізь зуби.

По моєму тілу забігали великі мурахи від його тону і погляду. Я вирішила підкоритись від гріха якомога далі.

У Саші в кабінеті був розкішний шкіряний диван, на нього я і присіла.

Він сів у своє крісло навпроти і сказав:

- Обслуговувати віп  і розмовляти з п`яними клієнтами ти більше не будеш, зрозуміло? – чи то спитав, чи то просто поставив перед фактом мене він.

Ця фраза сколихнула в мене цілий сплячий вулкан:

- Та що я зробила не так, я ж просто виконувала свої обов`язки, я не винна, що вони були п`яні.  – мені стало так образливо за себе, невже я навіть з такою простою робою не можу впоратись.

- Ти мене не зрозуміла? – оманливо тихим тоном запитав він і стиснув бокал в руці, видно було, що він на межі.

Я хотіла встати, вийти і послати його куди якомога далі, але в цей момент я зрозуміла, що мені потрібна ця робота, тут добре платять і скоро я зможу знайти і оплатити квартиру, з`їхати від Маші, мені вже не зручно користуватись їхньою добротою.

Я стрималась і відповіла крізь зуби:

- Як скажете бос. Це все? Я можу йти? – вкінці ще й посміхнулась йому на зло.

Саша не очікував такої відповіді, розгубився спочатку, але потім взяв себе в руки і відповів:

- Ну йди.

Коли я виходила з кабінету то відчувала палючий погляд спиною.

Я вийшла і як під гіпнозом спустилась вниз. Людей було все ще багато, від кількості склянок втомлювались руки. До кінця зміни я почувала себе такою вимотаною, хотілось лягти і відключитись.

О  5 ранку коли всі люди розійшлись і ми закінчили прибирати, мені викликали таксі і я поїхала до Маші.