Мій рятівник - Banderivka

Минув  рік

Софа

Ми святкували день народження Матвія в домі Маші і Олега. Він підріс, такий вже великий хлопчик, вже ходить, такий серйозний. Залюбила б його.

До речі для мого чоловіка в мене теж є сюрприз, про який я дізналась сьогодні зранку.

Так ми з Сашею одружились через пів року. Він зробив мені пропозицію в Парижі. Я ніколи не думала, що він такий романтик.

- Матвій не біжи! – крикнула йому Маша.

- Він такий швидкий.

- Ой не кажи, бігаю за ним цілими днями.

- Скоро і я так буду бігати. – сказала я з посмішкою.

Маша подивилась на мене спочатку з подивом, а потім посміхнулась:

- Ти серйозно? Я так рада за вас. Саша в курсі?

- Поки, що ні. Сама тільки зранку дізналась.

Пізніше коли ми приїхали додому. Жили ми в Сашиній квартирі до речі. Я зробила собі чаю. Мене нудило.           

- Софа, кохана, а що це? – запитав мене тримаючи в руках позитивний тест Саша.

Блін, я забула його заховати.

- Сюрприз. – нервово посміхнулась я.

- Ти? А… Я… - він стояв в шоці і не міг сформувати думку.

-Ти не радий?

Він відмер і підлетів до мене. Підхопив мене на руки і став кружляти.

- Дякую кохана.

- Постав мене. Мене зараз знудить.

- Вибач, я не знав? Все добре? Ти якась дуже бліда. Можливо щось хочеш? – випалив Саша.

- Так, тебе! – прошепотіла я йому.

- Моя Софа, я люблю вас!

Кінець