Синi етюди - Микола Хвильовий
- А ви ж вiдкiля знаєте, що я їду сюди за викликом Цека? - здивовано спитав Криленко.
- Ха! ха! - зареготав, Шарко, стрiляючи в спiвбесiдника своїми швидкими мишачими очима.- На те ж я й журналiст, на те ж я й людина нового побуту!.. А потiм я й фiзiономiст непоганий: я певний, що вас зовсiм одкликано, i ви цим незадоволенi, бо ви любите стару матушку Європу, звикли до неї, i наша Євразiя вас трохи коробить… Хiба я не так говорю? Ну?
Цей в'юнкий журналiст остаточно шокував Криленка. Вiн зумiв на протязi однiєї хвилини вивести його зi звичайної колiї думання. Досить уже того, що Криленко не найшовся що сказати й мовчав.
- Ну, як же: не так я говорю? - жонглював словами, Шарко.- Чи, може, "може так, може нi"? I до речi, як ви дивитесь на Д'Анунцiо? Я давно вже збираюсь написати про нього брошуру. Пробачте менi, але цей експансивний суб'єкт безперечно багато має спiльного з нашим нацiональним героєм, що iм'я йому Симон. Знаєте - життя, пертурбацiї, ну, i т. п… А втiм, я ухилився вiд теми. Вас цiкавить, як ми, я й мiй супутник, вельмишановний iнженер Сердюк, забрели в цi краї? Я не помиляюсь?
- Так. Ви не помиляєтесь,- збираючись з мислями, сказав Криленко i усмiхнувся: ця зустрiч його вже зацiкавлювала. Як практична людина, вiн зробив той висновок, що йому i в дорозi не грiх ознайомитися з побутовими явищами тутешнього життя.
- От i добре,- сказав журналiст i, запаливши англiйську люльку, сiв напроти Криленка.Їздили ми, власне, в дуже цiкавих справах. Як вам вiдомо, в сузiр'ї Рака появилась нова комета. Обсерваторiя встановила, що вона в образi туманної плями, що в центрi пляма свiтлiша, що хвоста комета не має, i т. д., i т. п. Комету ми вже розглядали в призматичний бiнокль: видно добре. Але справа, бачите, не в тому. Мiй друг, астроном Грахе, найшов, що деталi виднiшi на прикордоннiй смузi. Ясно: комета наближається до сонця, видимiсть її зменшується, скоро вона зовсiм сховається на цiлих 1208 днiв, i було б злочином перед республiкою не вивчити її деталiв. I от я поспiшив до щасливого мiсця, саме до прикордонної полоси. I знаєте - не жалiю. Завтра дам декiлька нотаток у столичну пресу.
Криленко знову усмiхнувся.
- А не находите ви потрiбним написати цiлу брошуру з приводу цих деталiв?
- Чому ж, можна й брошуру!.. - i, перескочивши з легкiстю ланi до другої теми, вiн кинув: - До речi: ви не можете менi сказати, скiльки нових видавництв появилось за останнi три мiсяцi в Нiмеччинi?
- Не можу.
- Шкода! - серйозно пошкодував Шарко.- Тодi ви, може, знаєте, яка книга користується там зараз найбiльшим успiхом?
Криленко згадав одну з недавно випущених у Берлiнi "популярних" брошур i сказав iронiчно:
- Чув я, книга Клари Гофер користується успiхом.
- Дякую. Це я знаю. "Брачне життя Гете". Але ви помиляєтесь: бiльшим успiхом зустрiли "Бiлого Домiнiканця".
- Виходить, ви краще поiнформованi про тамошнє життя,- сказав Криленко.
- Е, все це єрунда! Дрiбницi! - скрикнув журналiст.- Моя поiнформованiсть безперечно блiда. В даному разi я цiкавлюсь справжньою сенсацiєю… Знаєте, не хочеться iнтелiгентнiй людинi плентатись у хвостi подiй.
Криленко вийняв з бокової кишенi нову сигару й запалив її. Сну як не було. Слухав вiн Шарка все з бiльшою увагою i тепер напружував мислi, пригадуючи останнi європейськi новини: треба було пiдтримати балакучого журналiста.
- От теж "до речi",- нарештi кинув вiн.- Астрономiчна сенсацiя. Ви нiчого не чули про спостереження потсдамського професора Шнавдера?
Журналiст насторожився i вмить дiстав олiвця.
- Прошу!
- Так от: його спостереження i справдi надзвичайнi,- сказав Криленко.Виявляється, що географiчна широта потсдамської обсерваторiї на протязi 21-го року почала рухатись i нарештi… перемiстилась. За кiлька рокiв вона одiйшла вiд пiвнiчного бiгуна на 15 метрiв.
- Це - сенсацiя,- скрикнув Шарко, дописуючи останню фразу.- Дуже вам вдячний. Може, ви дасте ще якусь iнформацiю?
- На жаль, бiльше не маю!
- Ну, нiчого. Будемо задоволенi й цим… Але до речi,- i журналiст повернувся до Сердюка.- Невже вас не цiкавить, якi цiлi мав у цiй подорожi наш шановний iнженер?
Тiльки тепер Криленко знову звернув увагу на Сердюка. Той сидiв у колишнiй позi i бубонiв по столi пальцями. Тiльки тепер вiн звернув увагу, що його супутники мали однаковi костюми, однаковi капелюхи, що в них був спiльний саквояж, i це його навело на таку мисль:
Сердюка й Шарка зв'язано якимись спiльними iнтересами, вони живуть на однiй квартирi, навiть користуються одним магазином. I Криленко, якого в новiй обстановцi цiкавила кожна дрiбниця, не мiг не зупинитися перед цим припущенням.
Але що ж спiльного мiж iнженером i журналiстом? Яким чином звела їх фортуна? Чи не виннi в цьому неприродному сполученнi якiсь цiкавi обставини? Криленко згадав туманнi поля, що бiгли йому назустрiч, рештки княжих палацiв, якi вискакували на кургани i раптом ховались у сиротливiй далечинi. Вибухи, повстання зробили своє дiло з матерiальними цiнностями, очевидно, вони мусiли вплинути й на психiку сучасникiв. Саме тут i треба шукати розгадки.
Шарко не втихав. За кiлька хвилин вiн устиг наговорити ще одну книгу сенсацiй.
- Ну, як же ти, iнженере, одрекомендувався? - знову звернувся вiн до Сердюка.
- Залиш мене, Шарко, ти пiд градусом! - з несподiваною рiзкiстю кинув iнженер.
Журналiст пiдвiвся i, роблячи суворе обличчя, спитав:
- Що ви сказали, сер?
- Ти пiд градусом,- ще раз рiзко кинув Сердюк.
Журналiст уже стояв перед iнженером у трохи комiчнiй, але небезпечнiй позi. Його присадкувата фiгура насторожилась.
- Ви, сер, не думаєте забрати своїх слiв?
Криленко чекав скандалу. Але Шарко раптом схопився за живiт i гучно зареготав.
- Умора! - скрикнув вiн.- Оракул ти мiй перпендикулярний! Невже ж ти гадаєш, що я, випивши трохи цензурного паркового вина, не зумiю тебе вiдрекомендувати?
Iнженер пiдвiвся, подивився прищуленими очима на Шарка й хутко вийшов iз купе.
- Ну, от уже й образився,- звернувся журналiст до Криленка.- Все нерви. "Мiжпланетнi iнтервали", так би мовити… Але я вам не договорив. Якi ж цiлi мав мiй друг у цiй подорожi? А цiлi мав вiн от якi. Будучи членом товариства мiжпланетної комунiкацiї… Вiн про це вам не говорив? А це ж
