День падіння з висоти. - Лія Серебро

-Мститися будемо разом, а воду поставлю я. Іди в душ, а в залі чудове крісло-гойдалка! Пропоную тобі, після душу в очікуванні пельменів, прилягти туди і заспокоїти свою нервову систему, загорнувшись у плед!

-Спасибі! - не переставала дякувати я. - Халат є якийсь?

-Одягнеш мій, там усе знайдеш!  - вигукнув Богдан із кухні. Вони про щось захоплено щебетали з племінником, а я зачинила двері, пустила струмінь гарячої води і не збиралася вмикати змішувач із холодною.

   Самотність, у якій я знову опинилася, замкнувши за собою двері у ванну кімнату, знову занурила мене в транс спогадів. Дії мої сповільнилися. У голові одне за одним спливали слайд-шоу останніх подій мого життя. Я переводила погляд зі свого зображення в дзеркалі на воду, що зяє парою з душу, зняла, нарешті, брудний і попітнілий одяг і вступила у ванну, щоб зануритися під воду.