Чужий і найрідніший - Інна Земець

- Тарас, хай тебе Бог береже, повертайся обов’язково! – не буду плакати.

- Лесик, а як же ж?! Звісно, повернусь! Я своїх малих пампушок не кину. Просто зараз медики точно зайвими не будуть, гріх відсиджуватись, - міцно тримав мене в обіймах, похитував, наче заколисати тривоги хотів, - Дідуся бережи, а він тебе берегтиме. Як схочеш відпочити – де будиночки сама знаєш. Про гроші пискнеш – тут і придушу. Ключі від мого будиночку у Мілки візьмеш.

Нічого не відповіла, боялася сльози потечуть. Тарас потиснув дідові руку, а той його у обійми схопив. Стрибнула в таксі хутко, бо відчула гаряче на щоці. Не хочу я вслід за бабусею ще й «брата» втратити. Кажу собі «брат» і сама з того серджуся, бо то я йому може як сестра, а він моє перше кохання нерозділене. Та і сестрою згодна бути – силувати ж не стану. Головне, хай повернеться, все решта – можна пережити.