Химера - Михайло Савович Масютко

вгледіла, що ті люди знімають її дзвони.

Щось немов сіпнуло її. Прожогом кинулась до церкви, не думаючи над тим, чого вона біжить і що вона може зробити. Миттю опинилася на дзвіниці. Всі дзвони уже були зняті, крім одного надтріснутого, як її життя. Люди в зелених сорочках зустріли її стрілами глузливих посмішок. І раптом та таємниця, ті крихти надії, що були у глибині очей, відразу втонули у якесь провалля, на лиці безроздільно запанував безпросвітній сум. Вона рішуче ступила через гурт зелених сорочок і…

Бачили люди, як чорна кирея розвіялася по вітру, як билося об виступи дзвіниці тіло. Вона впала якраз перед церковними сходами. Її обступили люди. Тугий пасок тріснув, кирея розметнулася — і перед зачудованими поглядами з-під киреї вирвалася і полинула у вічність та сила молодості і життя, яку так ретельно ховала черниця аж до смерті.

ПІСЛЯСЛОВО

Видання цієї книжки у видавництві «Євросвіт» закономірне. З рукописом творів Михайла Масютко я ознайомилась ще наприкінці 1990—х років, які мені показав його брат - Вадим Черкас. Найбільше мене вразив глибинний трагізм українця в його творах, життєва доля якого огорнула всю Україну — народився на Херсонщині, навчався в Запоріжжі, Львові, працював на Львівщині, Житомирщині, Київщині, Криму, помер на Волинській землі… Арештували його в Києві, Криму, Львові, Сибірі. Перебував у тюрмах Львова, Харкова, Мордовії, Колими. У війну пройшов від Сибіру до Берліну…

Читаючи його твори, не відчуваєш звідки родом автор: ніби пише про долю галичан, а сам із Херсонщини; описує події каховського села, а ніби про волинське…

Така була доля українця «на нашій не своїй землі».

Така доля і його творів.Першу книжку Михайла Масютка «В полоні зла» було надруковано невеликим накладом 1999 року коштами його родини, другу «Досвітній сполох» — 2003 року зусиллями друзів, третя «Химера» — на пожертви щирих людей.

Подаю уривок із листа вдячності брата автора Вадима «Виданню цього твору мусимо завдячувати невдивовиж надзвичайній людині. Хто це? Олігарх? Народний депутат? Директор торгового центру чи заводу? А ось і ні. З такими я зустрічався, розмовляв. Та розуміння не знаходив, лише співчуття, та казали, що «крайня бідність їхніх підприємств не дозволяє вчинити їм добру справу. Та й взагалі, не час тепер для книжки, люди їсти хочуть».

Людина, що долучилася до видання книжки, це пенсіонерка, колишня вчителка української мови і літератури із села Олексичі на Стрийщині — Марія Михайлівна Николин. Маєток у сільського вчителя — селянська хата, корова, кілька курей… Вона сама збирає кошти, переконує інших, шукає благодійників, знаючи в якому світі ми живемо — тупому і глухому до всього, що не забарвлено матеріальним прибутком…»

Додам, що ця дивовижна жінка з табличкою на грудях збирала кошти на книжку Михайла Масютка в селі Нагуєвичах під час святкування 150-річчя від дня народження Івана Франка, а також на різних заходах, де збирається багато людей.

Мене завжди вражає байдужість багатьох, уже далеко не бідних, українців, і розчулює до сліз та не вистачає в мене слів подяки тим, хто може й сам не має грошей купити таку книжку, а жертвує на неї, або переконує в цьому інших пожертвувати…

Дорогий Читачу, я не закликаю Вас примушувати себе жертвувати, це в людини має бути потреба, але я благаю Вас читати такі твори, щоб знати нашу українську історію, сумну, трагічну, але нашу, долю наших батьків, дідів, щоб бути нині людиною. Вартісною…

Галина Шопа

— Чи це справді було, чи був сон це?.. Розчинилось забите віконце  У тюремній стіні… Це був сон. Бо вгорі — тільки рисочка неба… В мене сонце і небо. Лютий ворог украв, Він мене покарав За любов мою щиру до неба, За любов мою, сонце, до тебе, За любов мою, земле, до тебе, За любов мою, люди, до вас. — Щоб я пісню про вас Серед вас не співав, Щоб я вічно мовчав. Михайло Масютко Примітки
1

Цека капеесес — Центральний комітет Комуністичної партії Советського Союзу.

(обратно) 2

Українська ересер — Українська РСР.

(обратно)
Оглавление ПЕРЕДМОВА МОЯ ПРАЦЯ В КОЛГОСПІ МОЇ ЗУСТРІЧІ З МИКОЛОЮ КУЛІШЕМ   Сторінка з мого дитинства РЕВОЛЮЦІЙНИЙ ДІД СТРАШНО КІСТКИ НЕ МОВЧАТЬ БІЛОКІНЬ — ЛЮДОЇД СЛІПИЙ КУРКУЛЬ БОГ ЗАХИСТИВ КОЛИ РОЗКВІТАЛИ ВИШНІ ЧУЄШ, БРАТЕ МІЙ?    Спогад про Колиму