Новини - Андрій Любомирович Войницький

— Роман братів Вайнерів, за яким знято «Місце зустрічі змінити не можна», називається «Ера милосердя». І його головний конфлікт — не між кримінальним розшуком і бандитами, а між сталінським ментом Жегловим і людиною з іншим складом свідомості — Шараповим. Письменники сподівалися, що ера милосердя наближається, розумієш, Дань? Тільки де ж вона, Даню, якщо навкруги, як і досі, самі Жеглови?

Вона вже повернулася, щоб іти, а я стояв, шукаючи, що сказати, але так і не знайшов.

Світлицька спустилася сходами і зникла у дверях такого ж аварійного виходу, тільки поверхом нижче. А я повернувся тією ж дорогою, якою ми туди при йшли...

Вже на ґанку суду мені зателефонувала Віка. Директор агенції перебувала у радісно збудженому стані, і це мене миттєво насторожило. Такий дзвінок міг виявитися чим завгодно: від термінового відрядження у Київ до завдання написати про якусь тоталітарну секту. Від гніву начальства ще можна врятуватися, але від його ентузіазму порятунку годі шукати.

— Даню! Ти просто молодець!

— Привіт, Віко,— сухо відповів я.

Коли її розпирало від емоцій, вона була здатна трощити стіни.

— Це те, що треба, Даньчик, чуєш! Так тримати!

— Якщо чесно, я не дуже розумію, про що ти...

— Про розслідування! — вереснув телефон з таким азартом, що я навіть вухо прибрав подалі.— Про твоє журналістське розслідування! Так, ідея виступити в суді — це було сміливо, хоч, може, і передчасно, але ти маєш знати — я тобою пишаюся! В нашому болоті вже почали забувати, що таке справжня журналістика, але завдяки тобі... Я цілком на твоєму боці, можеш на мене розраховувати! У цій справі стільки слизьких моментів... але це вже не телефонна розмова. Я тобі підкину дещо цікаве, а ти копай далі, не зупиняйся! Я тебе просто обожнюю! Все, обіймаю! І швидко повертайся в ньюзрум, ніде не затримуйся! Тоді відразу зайдеш до мене!

Ну, от тобі й фініш, похмуро розмірковував я, роздивляючись згаслий дисплей, наче це він був причиною всіх проблем, що на мене звалилися. Але за півхвилини телефон знову запілікав.

Дзвонила Соня Купер. Дуже наполегливо. Я довго вагався, але все ж таки прийняв дзвінок.

— Ти просто гнида! — отруйно засичала трубка.— Ти щур, зрозумів? Ти гній, а не людина! Тобі тепер усе життя доведеться оглядатися! Щодня, щохвилини! І якого тобі на місці не сиділося, га?! Схотів у правду погратися?! А чи ти її знаєш — ту правду?! Ти ж не мене, ти себе підставив, уторопав?! І от кому тепер точно не позаздриш — так це тобі, козел! Ну, привіт тобі скоро передадуть, навіть не сумнівайся!..

— Дівчино, я вас зараз записую,— збрехав я.

— А я номером помилилася,— миттю відгукнулась вона.— Козел!

Пішли короткі гудки. Ага, а тепер уже точно фініш, меланхолійно подумав я. Хоча, хто вона така, ця Соня Купер, щоб її боятися? Та ніхто, пусте місце! Зате Саша... Це щось зовсім інше... Барига під мєнтовським дахом зі зв’язками в кримінальному світі... Цей здатен попсувати мені життя... Але якого хріна? — раптом подумав я. Хіба не про це ти мріяв, коли вдень просиджував штани, щоб зліпити звіт про чергове нудотне засідання виконкому міськради, а ввечері дивився разом з Мариною випуски «Newsroom»? Це ж справжнє розслідування, не якась там паркетна журналістика!

Хоча який ти в біса журналіст? — раптом втрутився інший я, набагато скептичніший і непідвладний нападам дебільного ентузіазму. Якщо ти купляєш дурь у бариги і гасишся в його квартирі, то кого саме ти намагаєшся викривати — себе чи свого ж наркоділера? Припустімо, все так і є, відповів перший я, але яке відношення мої залежності та гріхи мають до суті справи? Моя задача — висвітлювати судовий процес. Я повинен надати суспільству правдиві й чесні новини! Якщо я впевнений, що свідок бреше, мій обов’язок — повідомити загал про цю брехню. Я не маю відсиджуватися у кущах, і все, що мені треба,— просто робити свою справу.

До того ж, і Віка тепер не дозволить мені з’їхати з теми... Між іншим — що вона там таке накопала?.. Та хіба ж у цьому тепер справа? Я хочу знати тільки одне — правду, чого б це мені не коштувало.

Заголовок. У справі про вбивство дочки народного депутата Штоса з’явився новий підозрюваний.

Лід. До вбивства дочки відомого бізнесмена і народного депутата Володимира Штоса, двадцятирічної Наталії Штос, може бути причетний молодий чоловік на ім’я Саша, який в ніч її загибелі був присутній на вечірці в маєтку батьків загиблої. Про це стало відомо 18 травня в ході чергового судового засідання у цій справі.