Химера - Михайло Савович Масютко
— Скажіть, будь ласка, чим ви поясните виліт у вирій птахів восени та своєчасне їх повернення назад навесні? Чим ви поясните таку досконалу організацію життя і роботи бджіл, або мурашок? А відомо вам про те, що вродившись в маленьких лептоцефал в Саргасовім морі угрі пропливають океанами і морями в найдальші ріки, мандрують по воді й суші 9—12 років, а тоді знову повертаються до Саргасового моря, а не в якесь інше місце, щоб народити своїх нащадків і вмерти?
— Це для мене нове. Я досі вважав що вугрі розмножуються партеногенетично.
— Ви набагато відстали в цьому питанні, ви мало чим опередили старого Аристотеля, який вважав, що угрі народжуються від водяних червей. Познайомтесь з дослідженням міграції угрів Йоганеса Шмідта. Але чим би ви пояснили все це?
— Все це пояснюється інстинктом, який у вказаних вами організмів надто розвинений.
— Що таке інстинкт?
— Під інстинктом наша психологія розуміє відповідні навики комах, тварин, а то й людей, які, передаючись із покоління в покоління, стали підсвідомими їхніми діями.
— Добре. Отже, страх перед звіром малої дитини пояснюється тим, що її прапрадід був колись розірваний цим звіром? Оленятко, яке ніколи не бачило тигра, тікає від нього лише тому, що якийсь предок цього оленяти колись став поживою тигра?
Припустимо, що страх предків передався їхнім нащадкам. Тоді це не що інше, як спадковість. Але ж ваша матеріалістична наука не визнає спадковості вироблених навиків. Так? Як же ж вони можуть передаватися з покоління в покоління?
— Справді. Тут є певна невідповідність. Я над цим не думав раніше.
— У тім то й річ, що ваша наука інстинкт трактує занадто спрощено, виходячи зі своїх матеріалістичних засад, і тому отак заплуталися у своєму трактуванні.
Інстинкт є не що інше, як та колективна свідомість, яка залишилася у тварин чи людей ще від часу спільного існування у вигляді одного організму.
Всі живі істоти, які є на вашій землі, наділені таким колективним мисленням. Воно, це мислення, відрізняється своїми особливостями одне від одного залежно від видів істот, яким воно належить. І що досконаліша істота, то менше вона залежить від спільного мислення свого виду. Однак, над усіма цими колективними мисленнями панує загальна свідомість, яка скеровує увесь процес життя певними руслами. Ось чому мухи не заїдають усе живе на землі, дерева не забирають простору для життя трави, хижі звірі не досягають птахів у повітрі, хижі птахи не поринають у морські глибини і не винищують риб, земля утримує довкола себе атмосферу, яка потрібна для всякого існування на землі, ваша планета не відривається від сонячної системи і не летить у невідомий простір.
Поряд із існуванням колективних і загальної всекосмічної свідомості різні індивіди наділені різною особистою свідомістю. А людина наділена цією свідомістю найбільше. У людини індивідуальна свідомість — мислення розвинулася настільки, що вона раз у раз починає заходити у протиріччя з колективним і всекосмічним мисленням. Останнім часом у окремих людей це мислення під дією неблагородних сил розвинулося так, що призводить до періодичних катастроф людського суспільства.
— З цього можна зробити висновок такий, — перебив Ефіра Андрій, — що більше організована матерія, то більше самостійне мислення вона має, то більше незалежна вона від колективного мислення, так?
— Правильно, — підтвердив думку Андрія Ефір. — На нашій землі такою найбільш організованою матерією, як ви кажете, є людина. Людина живе найсамостійнішим життям порівняно з іншими земними істотами, вона наділена найбільшим індивідуальним мисленням.
Проте не забувайте, що в людській свідомості, як і в усіх процесах життя, не припиняють своєї боротьби антагоністичні сили. Є люди, свідомості яких перемагають благородні сили, а є люди, свідомості яких перемагають неблагородні сили.
Колись люди жили спільним життям, були залежніші одне від одного, бо більше керувалися спільною свідомістю. Отже, що дужче розвинене суспільство, то менше залежна в ньому людина одна від одної в інтелектуальному відношенні. Спроба ж ваших теоретиків і державних керівників навернути людство назад до колективного життя є намагання відтягнути його назад у його історичному розвитку.
Це стосується й народів. Що розвиненіший народ, то дужче він прагне до самостійного життя, то дужче він ненавидить панування над ним іншого народу, залучення його до будь-якої федерації чи союзу народів.
— Це мені подобається, бо я належу до того народу, який уже понад триста років бореться за свою незалежність, але все ж не досягнув її.
— Закон діалектики за вашим народом. Але я бачу, ви вже втомилися мене слухати, — останні слова ефір промовив приниженим тоном.
— Те, що стосується мого народу, я слухав би без кінця.
— Для кращого розуміння людей наступного разу ми скористаємося вашим апаратом. Але чи не вважаєте ви, що ваш апарат має один великий дефект?
— Який? — схопився Андрій.
— Він уже добре бачить, але зовсім глухий. Та не журіться, я вам допоможу. Апарат буде мати не лише очі, а й вуха.
— Андрій уважно глянув на Ефіра, але виразу обличчя при тьмяному освітленні не побачив. Андрієві захотілося розглянути його при світлі. Він увімкнув контакт, але нікого перед собою не бачив.
Сушко встав з ліжка, пройшов кілька кроків уздовж кімнати — туди й назад, і почав думати.
«Це не сон, це й не галюцинації, але це й не дійсність, — міркував він. — Та я ж з ним розмовляв, сперечався, він спростував мої думки. Це можна робити тільки з живими людьми. Так виразно говорити не може якась мара. Але він зник безслідно, коли я засвітив світло. Ні, це не людина. Що ж мені робити з ним? Хіба звернутися до лікарів і розповісти все, що зі мною буває? Не повірять, — сам себе відраджував Андрій. — Подумають, що з’їхав з глузду й запровадять до лікарні божевільних.
А проте він мені дуже не шкодить. Мені навіть здається, що я почав звикати до нього. Крім того,
