Месопотамія - Сергій Вікторович Жадан

Діти тут змалку вивчають такі небезпечні ремесла,

що, виростаючи, так і лишаються безробітними.

Кожна війна для них як манна небесна,

і загиблих героїв завжди прикрашають квітами.

Фури з Півдня ввозять до міста заразу.

Опівночі жебраки підраховують втрати.

І все, що мені випадає кожного разу, —

всіх пам'ятати й завжди сюди повертатись.

Говорити собі:

ось осінь — ще не помітна.

Ось вечірні дерева, мов полкові знамена.

Ось її темний будинок, ось її вікна.

Можливо, вона чекає.

Можливо, навіть на мене.