День падіння з висоти. - Лія Серебро

-Хто навчив тебе так поводитися з жінками? - лаконічно й беземоційно раптом запитала я.

    Його брови склалися в жалісливий будиночок. Очі забігали. Він жалібно поморщився, а очі його почали блищати від сліз, що накочуються.

-Пробач! Прости! Я буду пити заспокійливі таблетки! Я готовий перетворитися на овоч заради тебе! Скажи, що мені робити, щоб ти залишилася і народила мені дитину!

- Тобі? - здивовано запитала я.

-Нам! Нам! - поспішно виправився він. - Ти тільки уяви... - Олександр раптом змінився, його обличчя розгладилося, спиною він уперся в мої ноги, а інша частина тулуба все ще перебувала на підлозі. - Я одружуся з тобою! Ти народиш дитину! У нас буде повноцінна, щаслива сім'я! Батьківство змінює чоловіків! Я багато разів про це чув і навіть можу навести приклади! - мрійливо продовжив він.

-Такі як ти не змінюються! - відрізала я і відштовхнула його від себе.

-Вибач мені. Вибач за те, що підняв руку! Вибач за те, що був відсутній сьогодні, не сказавши тобі ні слова! І якщо ти не пробачиш мене і підеш зараз, то думаю, що ти маєш знати правду! - раптом почав він, уже не знаючи з якого боку підійти до мене.

   Далі він обрав тактику раптового шоку, щоб зовсім заплутати моє мислення. Відволікти від думок про ухід.