Синi етюди - Микола Хвильовий

Некрасива жiнка, мабуть, хотiла кохати й тому не хотiла, щоб знали, що в неї єсть уже така велика дiвчинка.

…Некрасивий карлик iще раз погладив по голiвцi дiвчинку, по її м'яких, як пух, волоссях. Вiн спитав, показуючи на некрасиву жiнку:

- Дiвчинко! Ото твоя мама?

Тодi дiвчинка сказала:

- Я сестра мамина, у мене мами нема!

…Прийшов товариш Огре з Льолею й з товаришем Пупишкiним. Дзвенiли тарiлки. В однiй кiмнатi спiвали "малоросiйських" пiсень - трохи зажурних, не таких, як пiд Новий Рiк.

…А Новий Рiк - щастя.- У Льолi згорiли вуха, Льоля горiла й досi. Товариш Огре розгублено вiдповiдав на запитання…

…Товаришка Шмiдт сказала:

"Ви безпартiйний?"

…О, красний, прекрасний цвєт! Рабочiй, рабства больше нєт!..

А в фойє й досi говорили про те, як товаришi Пупишкiну пiднесли самовар - сюрприз од публiки, i досi кричав Мамочка.

…Нарештi покликав за стiл. Дзвенiли тарiлки. Було пиво. В сусiднiй кiмнатi була й "миколаївська". "Миколаївську" пили тi, кого викликав - по секрету - пролеткультiвський поет. Були тости.

…Маруся верещала:

- Слухайте про начотчикiв. Скоро почнеться полiтпровiрка. Наша публiка майже збожеволiла: зудить-зудить, як приготовiшка. Скоро на Сабурову дачу пачками… Словом - Гопсаса!

Але Марусi нiхто не слухав, i вона втекла з вечора.

…Товариш Огре захмелiв.

Захмелiв i горбун. Тодi сказав товариш Огре товаришевi Пупишкiну: - Так, я п'яний.

Але що в п'яного на язицi, те в тверезого на думцi… Знаєте?.. I скажу правду: боляче! Бо нi сюди нi туди: бiла ворона.

Товариш Пупишкiн сказав:

- Совершенно правiльно: нi сюди Микита, нi туди Микита… Це участь iнтелiгенцiї… Ну, а як менi правду сказати, то i я трохи iнтелiгент. Правда, не той, так би мовити…

…А пролеткультiвський поет знову кричав над Льолiним вухом:

- Вперьод! Вперьод! Время не ждьот!

Льоля думала про постановку пародiї на "Лiлюлi", потiм подивилась на товариша Огре й задумалась.

…Дванадцята година.

Новий рiк. Щастя. Новий рiк по новому стилю, "в стилi" уесесер.

…Товариш Огре говорив:

- Так, я трохи п'яний i скажу: сiра осiнь на моїй душi… А два з половиною роки я був членом капебеу, i на всiх фронтах… а тепер боляче: знаєте - бiла ворона…

Товариш Пупишкiн говорив:

- Совершенно правiльно! Це закон матерiалiстичної дiалектики. Битiє опредєляєт сознанiє. Iде на змiну пролетарiат.

Потiм товариш Пупишкiн пiдiйшов до самовара, до свого сюрприза, i сказав:

- Хороший самовар. Справжнiй тульський… Так що молодцi, хлопцi!

…Некрасивий карлик Альоша раптом зiрвався й пiшов у куток. Теплий хмiль iз голови перейшов йому в нутро, i вiдчував горбун, що наростає в грудях, накипає щось, i дивився на красивих дiвчат уже злiсно й спорзно. Але раптом усе туманилось - тодi виростали перед очима дикi поля й розстрiляний горизонт,- i от загорiвся захiд. Вечiр. Перепелиний бiй, i так незносно пахне трава.

…Чого ви замислились?

До Альошi пiдiйшла некрасива жiнка, яка залишила свою дiвчинку в сусiднiй кiмнатi. Некрасива жiнка, граючи очима, сiла бiля горбуна.

…Сiла?

- Сiла!

…Тодi некрасивий карлик спитав злiсно й яро:

- Чого я задумався?

I плюнув в обличчя некрасивої жiнки. Цього нiхто не бачив, i некрасива жiнка мовчки вiдiйшла, знизивши голову: покiрно, як на Голгофу.

…Iшла друга година. Дехто пiшов уже в сусiдню кiмнату й там заснув. Але бiльшiсть сидiла за столом.

Льоля ще випила трохи, й була вже весела, i говорила про постановку пародiї на "Лiлюлi". Товариш Огре мовчки слухав товариша Пупишкiна.

…Тодi пiдiйшов до столу Альоша й сiв бiля Льолi. Дехто дивився у вiкно, де мрiяло небо…

ФIНАЛ

…Некрасивий карлик сказав голосно - i всi стихли:

- От що: хочу новину сказати… Знаєте, як гудить паровик, коли вилiтає в далекий степ?..

Ви думаєте так: гу-у-у?..

Льоля сказала:

- Ну, да… Вiн чудово придумав. Скажи, Альошо!..

Всi причаїлись, слухали…Тодi некрасивий карлик голосно й схвильовано сказав:

- Коли паровик вилiтає в далекий степ, коли вiн пролетить зелений семафор, тодi вiн назад кричить так: в п…- у-у!

Альоша так чiтко протягнув на "у" площадне слово, що майже всi пiдскочили.

Льоля фаркнула.

Всi фаркнули.

Товариш Пупишкiн закричав:

- Скорiш ведiть його… вiн п'яний!..

Товариш Огре пiдвiвся:

- Альошо, ходiм додому…

Льоля збентежено пiдiбрала волосся й здивовано дивилася на Альошу.

…Некрасивий карлик мовчав.

ЕПIЛОГ

До Тайгайського мосту йти далеко. Льолю так зденервував Альошин вчинок, що вона не могла йти з ним поруч. I Льоля побiгла вперед.

В центрi города о другiй годинi зимою в п'ятiм роцi нової ери, пiд Новий Рiк по новому стилю, "в стилi" уесесер - шумували вулицi…

…I думалось, що савояри - убогi люди, якi уходять iз гiр на чужину на заробiтки, щоб не вмерти в горах, бо життя - безмежна кармазинова рiка i протiкає вона по вiках невiдомо вiдкiля й невiдомо куди.

…Далi шум стихав.

I нарештi зовсiм стих, коли наблизились до робiтничого поселку.

З пiвдня на город насiдав туман

…Товариш Огре й горбун йшли поруч. Альоша iронiчно подивився у вогку заквартальну даль i зiдхнув. Потiм спитав:

- Iзмайле, ти на мене сердишся?

Товариш Огре сказав:

- Нi.

- А коли нi, то скажу тобi: нудно менi, Iзмайле, i скоро я умру.

Товариш Огре зиркнув на некрасивого карлика i не бачив: жартує вiн? I в сiрих потоках мряки, що йшла на город, знову пiзнавав Голгофу, коли вели легендарного Христа на Голгофу.

I спитав - трохи патетично - товариш Огре:

- Скажи, Альошо: ти не знаєш, в чому полягає краса й радiсть земної муки?

- Не знаю.

- А я гадав, що ти знаєш, бо ти, Альошо, художник.

…Пiдходили до Тайгайського мосту.

Вночi пiд Тайгайським мостом стихають паровики, тiльки бiля депа чути задумане шипiння.

…Над Тайгайським мостом - далекi - зорянi верхiв'я, i їх прикрив туман.

…Iшов Новий Рiк.

Почався не зовсiм весело, i, коли гадати на водi, з воском i як "Свiтлана",- не весело на цiлi довгi - короткi мiсяцi.

…Крiзь мряку, туди в степ, маячiв зелений огонь семафора.

…Льоля пройшла вже Тайгайський мiст i стукала в дверi.

Раптом iз станцiї вилетiв потяг.

…А коли увiйшли в кiмнату, чули, як далеко в степу кричав паровик:

- Гу-у!..

…Сказав товариш Огре:

- Альошо, у мене болить голова. Будь ласка, подай графин.

Сказала Льоля:

- Води в графинi нема. Хай набере з крана. Горбун пiдiйшов до столика, де лежали героїчнi п'єси, i взяв склянку. Потiм некрасивий карлик Альоша