Метелик над річкою - Шайна Даймонд
Зараз все це здавалося мені радше вигадкою власного розуму, фрагментом сюжету чергової книжки, аніж подіями, що відбувалися наяву. І все ж, напівлежачи на піщаному березі в обіймах молодого лікаря, що теж був у той день свідком того, як його найкращий друг вирвав мене з обіймів Кістлявої – я все ж знайшла у собі сили скосити погляд, щоб подивитися у бік води. Він і зараз був там. Кружляв то вище, то нижче, майже торкаючись синіми оксамитовими крильцями води.
Метелик над річкою…
Морфо!
– Заспокойся і завершимо все це!
Голос доброго лікаря доволі роздратовано пролунав біля мого вуха зліва, але я знала, що звертається він до своєї сестри. Дівчина труснула головою і стиснутими в кулаки долонями стерла сльози з обличчя разом із залишками легкого макіяжу, що не так давно прикрашав її вії, а тоді з ентузіазмом сказала:
– Твоя правда, братику: час нам завершити цю справу і відпустити Русалоньку у воду!
