Метелик над річкою - Шайна Даймонд
– Знаю, що у тебе багато питань, Русалонько, але оскільки через стан здоров’я особисто поставити їх ти не можеш, тому я спробую люб’язно відповісти на деякі з них. Зрештою, на це ти маєш право та й… час у нас ще є, адже так, братику?
Після цих слів брат Примарної Нареченої підійшов до мене і ставши на одне коліно поряд з моїм тілом – помацав мій пульс на зап’ястку і навіть відтягнув повіки на обох очах, перевіряючи, мабуть, реакції зіниць… Мій мозок кипів від моторошної і вкрай абсурдної думки, що оце він – лікар, і дуже хороший, але зараз він власноруч допомагає своїй сестрі вбити мене!
– Є час, але покінчімо з цим якнайшвидше.
Сказавши це, молодик взявся нервово походжати вздовж берега, однак не відходячи від нас далеко. Ані тремтіння його голосу, ні співчуття і жаль у очах не могли переконати мене у тому, що йому прикро. Я всією душею ненавиділа цю парочку, проте чи мала я на це право?
Наразі я знала лише, що не хочу помирати…
В будь-якому разі – не так!
