І-цзін. Книга змін, Є. М. Тарнавський

на попередній позиції була під нею слабка перша риска, тобто не було перешкод зсередини, то тут, під третьою рискою, розмістилася друга, сильна риска, яка чинить зсередини запеклий опір. Тут, коли час дії другої позиції вже минув, подовження її дії могло розумітися лише як відсталість, що символізується в образі, вже знайомому нам, в образі кістки, позбавленої м’яса. Однак третя позиція, як позиція кризи та переходу, не може бути тривалою. Тому через неї порівняно швидко може пройти розвиток ситуації. Ось чому, врешті-решт, афоризм цієї риски каже: «Сильна риска — на третьому місці. У кого на крижах немає м’язів, той іде з великими труднощами. Небезпечно, але великого осуду не буде».

4

Четверта позиція розташована набагато далі від першої, ніж друга, тому тут повторюється образ другої позиції, але взятою з протилежного боку. Тут щораз більше розвивається перелік, характерний для всієї ситуації, і тому все менше і менше залишається можливостей для синтезу. Будь-який самостійний виступ, оскільки він підкреслює виключно свою слушність, тут міг бути лише возз’єднанням, що заважає справі. У тексті читаємо: «Сильна риска — на четвертому місці. В оберемку немає риби. Повстати — до жалю».

5

П’ята позиція розташована високо над першою, але дія її має сягати до самого низу. Ця дія через врівноваженість центральної, п’ятої позиції має бути м’якою, позбавленою будь-якого насильства. Автор дає афоризми в образі вербових гілок, гнучких, ніжних і довгих. Їм протиставляється гарбуз, як плід, що лежить на землі. Гілки верби мають вкривати гарбуз, звішуючись згори. У цьому образі вказана дія, що виходить із п’ятої позиції, тобто від максимального прояву цієї ситуації зовні, до самих глибин її змісту. Але особливо важливо при дії, що виходить із цієї позиції, задля подолання, домогтися гармонійного втілення своєї діяльності в середовище навколо людини дії. Якщо п’ята позиція схильна до прояву себе зовні, то тут цей зовнішній прояв має бути затамований, прихований. Не варто думати, що приховування своїх власних чеснот може тут призвести до поганих наслідків — до невідомості цього чоловіка. Його слава проявиться хоча б у тому, що, як каже «Книга змін», він отримає благословення згори. В такому сенсі доводиться розуміти образи тексту: «Сильна риска — на п’ятому місці. Вербою вкритий гарбуз. Затамуй свій блиск, і буде тобі послано від неба».

6

Завершення всього процесу перечення виступає як щось цілком непримиренне. Це — рух у різні боки, що остаточно закостенів у собі. Як роги стирчать у різні боки, так ті, хто перечать, ідуть в різні боки. Людині, котра займає цю позицію, може бути соромно, і вона може шкодувати про те, що на попередніх, сприятливіших позиціях не було досягнуто синтезу протиріччя. Але оскільки вся ситуація перечення тут приходить до кінця і передбачається перехід до наступної, до її протилежності, остільки «Книга змін» дає тут заспокійливий афоризм: «Сильна риска — нагорі. Перечення — це роги. Жаль. Але осуду не буде».

№ 45. Цуй. Возз’єднання

Ми мали нагоду неодноразово переконатися в тому, що гексаграми в «Книзі змін» одна за одною йдуть за принципом протилежності. Так і в цьому випадку після перечення як розрізненості йде гексаграма, що означає возз’єднання. Воно, власне кажучи, позначалося вже як внутрішня ознака в попередній ситуації. Тут возз’єднання стає основною темою цієї ситуації. У Стародавньому Китаї цар розглядався як живий представник всіх батьків, тобто попередніх царів. В такому стосунку антитеза живого та мертвого й використана в цьому афоризмі. Та тут говориться не тільки про антитезу, але також і про возз’єднання цих протилежностей. У цьому ж сенсі доводиться розуміти і зустріч із великою людиною, про яку каже текст. Оскільки тут кажуть про возз’єднання загалом, у всіх його можливих варіантах, то дається вказівка на возз’єднання як на серйозну та велику справу, для якої потрібні великі жертвоприношення. Якщо всього цього дотрималася людина, то сприятливість його дії, хоча б вона було і великою, гарантується сама собою. У тексті читаємо: «Возз’єднання. Звершення. Цар підходить до власників храму (до духів пращурів). Сприятлива зустріч із великою людиною. Сприятлива стійкість. Необхідно велике жертвоприношення, тоді — щастя. Сприятливо мати куди виступати».

1

Правда як відображення дійсності народжується в син­тезі. Оскільки тут, на першій позиції, лише намічається можливість синтезу, то правдивість тут не може бути доведена до краю. Завдяки цьому і результат діяльності, побудованої на такій неповній правдивості, може бути як гармонійним, так і негармонійним. Якщо результат діяльності призведе до хаосу, то людина може лише скорботно відгукнутися про це. Натомість, якщо результат приведе все ж до возз’єднання, то воно буде досягнуте. У будь-якому разі страх у такій діяльності міг би тільки зашкодити людині. Тому «Книга змін» радить: «Слабка риска — на початку. Якщо будеш правдивим, але не до кінця, то може виникнути як розгубленість, так і возз’єднання. Тоді відгукнешся, але всі відразу зберуться і буде сміх. Не бійся. Якщо підеш, осуду не буде».

2

Возз’єднання може виникнути і при пасивності однією зі сполучних сторін. Вона може бути лише захоплена. Але навіть і це може гарантувати успішний результат. А якщо цей результат буде сприятливим, то він вимагатиме лише невеликих жертв, бо не в кількості жертв справа, а в тій правдивості та пошані, з якими приноситься жертва. У цьому сенсі текст каже: «Слабка риска — на другому місці. Даси себе захопити, буде щастя. Осуду не буде. Якщо ти правдивий, то це сприяє необхідності принести навіть малу жертву».

3

Процес возз’єднання може проходити і неправильно, він може призвести до жалю. І саме ця можливість віддзеркалена в третій позиції кризи. Позаяк на ній не закінчується процес, то з неї й потрібно виступати. Це найкраще, що може бути зроблене, але навіть і тоді людина може пошкодувати, що пропустила найсприятливіший момент — попередню другу позицію. Тому в тексті сказано: «Слабка риска — на третьому місці. Возз’єднання та зітхання. Нічого сприятливого. Якщо виступиш, осуду не буде, а буде лише невеликий жаль».

4

Аж ось момент кризи минув, і вперше перед людиною виникає можливість справжнього возз’єднання. Певна річ, цей момент охоплений переживанням щастя. Тому лаконічний текст каже: «Сильна риска — на четвертому місці. Велике щастя. Осуду не буде».

5

Те щастя, яке відчувається на попередньому щаблі, мо­же бути силою, що притягує до себе всіх оточуючих. Тому в цій ситуації всі можуть прагнути не до тієї людини, котра займає головну, п’яту позицію, тобто до того, хто є но­сієм возз’єднання зазвичай, а до його предтечі — людини, котру символізувала четверта риска. Тому до головного носія принципу возз’єднання може бути проявлена певна недовіра. Однак ця недовіра не має його бентежити. Чоловік повинен від самого початку і довічно залишатися стійким, бо йому, котрий пройшов через досвід попереднього щабля, відомо, що тяжіння до предтечі є лише перехідним етапом, лише частиною шляху, який проходять усі, хто прагне до возз’єднання саме з ним, хто стоїть на п’ятій позиції. Тому «Книги змін»