Смак свіжої малини - Ізабелла Сова

— Інші про це також знають?

— Саме над цим ми мусимо попрацювати.

6.07. Зосереджені й готові. Cosmic girl та Indian sexbomb вирушають підкорювати світ, а принаймні „Копальню“.

— Котра на твоєму?

— За п'ять п'ята. У мене не розмастилася туш?

— Наразі тримається купи, тобто вій. А як там моє пір'я?

— Теж тримається, всі сто шістдесят пір'їнок.

— То що? Глибокий вдих і стартуємо?

— О'кей.

Я застукала тремтячим пальцем. Почула „прошу“. Прочинила двері, і ми зайшли. Посередині зали стояв величезний чорний стіл, за ним сиділи люди. Усі в піджаках. Чоловіки в чорному. Я зашарілася аж по кінчики своїх блакитних пасемок. На щастя, ніхто нічого не помітив під покладами сріблястої пудри. Евка хотіла вийти, але я встигла вхопити її за плече.

— Ми до Бориса, — пробелькотіла я.

— Новенькі? — запитав якийсь хлопець, підстрижений під їжачка, в джинсах і звичайній майці. Напевно, Борис.

— Так. За рекомендацією пана Кароля.

— Шарля, — виправив він. — Ніколи не називайте його Каролем.

— Не будемо, — пообіцяли ми.

— Сідайте отут, під стіною, — Борис показав на вільні крісла. — Ми саме обговорюємо проект реклами кухонних ножів фірми „Blue steel“.

Усі присутні воднораз потяглися до ручок і аркушів паперу.

— Для початку маленька розминка. З чим у вас пов'язується слово „сталь“? Може, почнемо з тебе? Як тебе звуть?

— Малина. Сталь пов'язується в мене з металургійним заводом.

— Металургійний завод Стальова Воля, — докинув хтось. Деякі з присутніх захихотіли.

— Ну добре, а ти, індіанко? Як твоє ім'я?

— Евка. У мене сталь асоціюється зі свистом.

— Свистом? — здивувався Борис.

— Який видає самурай, — пояснила Евка.

— Непогано, — він занотував на дошці: „сталь = самурай“. — Із чим іще?

— З холодом, метал холодний, — кинув хлопець ліворуч.

— З блакиттю, — припустила я. „А чому б і ні?“

— З акулою, бо вона сіра, гостра, хижа.

— З хірургом, бо скальпель, — додала Евка.

— Добре, — Борис занотовував чергові ідеї. — Досить. На завтра кожен приносить по три проекти телевізійних роликів. Цільова група — жінки середнього віку, схиблені на куховарстві. Решта даних у релізах. Переходимо до реклами грецької оливи „Акрополіс“. Прошу асоціацій.

— До оливи? Загалом, без занурення в деталі?

— Гм… — Борис став біля дошки.

— Олива — це сонце, — кинула дівчина біля мене.

— Енергія.

— Краплина, важка від вітаміну, — брякнула я.

— Літо і грецька таверна.

— Виногроно.

— Амфора.

— Сатир, що полює на німф.

— Ви шукаєте асоціації до оливи чи до вина? — втрутився Борис.

— Олива завжди справедлива.

— Спливає нагору, — докинув хтось.

— Добре, закінчуємо наш брейншторминґ. На завтра по два сценарії чи по кілька слоганів. Нагадаю вам наше гасло.

— „Креативність і крапля шаленства“! — гаркнули ми хором.

Кінець робочого дня. А властиво, початок. П'ять ідей на восьму ранку. І ні слова про заробіток.

7.07. Ми прийшли перед восьмою. Цього разу у джинсах і звичайних майках. Тільки що Евка залишила кіски.

— Я вклала в них стільки роботи, — пояснила вона.

— А насправді?

— Не мала сили розплітати.

Ми сіли там, де і вчора. І чекаємо. Рівно о восьмій з'явилася решта товариства.

— Перепрошую, але це моє місце, — звернувся до мене якийсь тюхтій.

— А де це написано?

— Ніде, але всі про це знають.

— Я не знаю.

— Ти, певно, новенька? Можеш сісти біля комп'ютера.

— І не ворухнуся, — сказала я твердо.

— Я піду до Бориса, — спробував він мене налякати.

— Краще піди до бібліотеки й попроси якусь із книжок з етикету, — порадила йому Евка.

— Я не читаю книжок, — похвалився тюхтій. — Шкода часу.

— Що можна бачити, чути й відчувати, — кинула я.

Цієї миті ми почули значуще гмикання. Глянули на Бориса.

— Товаришки зліва, я можу починати?

Це до нас.

— Перепрошуємо, — буркнула Евка.

— Вчора кожен отримав домашнє завдання. Прошу приготувати тексти.

Всі воднораз полізли до течок.

— Почнемо з оливи. Хто перший?

— Може, я? — зголосився миршавий білявчик. Відкашлявся й почав читати:

„„Акрополіс“ олива — вітамінами щедра на диво“.

„„Акрополіс“ олива — п'янка й золотиста, піднебіння твого задоволення чисте“.

„Олива „Акрополіс“ — так! Енергії живлющий смак“.

„Олива, мов Греція гаряча, зігріє, як сонце, тебе, споживаче“.

Він закінчив. Евка штурхнула мене ліктем. Краєм ока я побачила, що вона намагається притлумити сміх. Я не втрималась. Пирхнула, а за мною Евка. Ми сміялися якихось п'ять секунд.

— Ви почули щось смішне? — запитав Борис на диво холодно.

— Взагалі-то ні, — пояснила Евка.

— Взагалі-то ні? — грізним тоном повторив Борис. — Охоче послухав би, що ви приготували до сьогоднішньої презентації. Прошу тиші. Вислухаємо кілька слоганів авторства Еви.

— Я не маю слоганів, — зізналась Евка. — Я приготувала загальні концепції ролика.

— Прошу, слухаємо.

— Перший сценарій. Маленька грецька хатинка на стрімкому березі, в ній дідусь, який помирає. До нього квапиться священик. Добігає, захеканий, і тільки тоді виявляє, що забув оливу для соборування. Підходить юна дівчина й подає йому пляшечку „Акрополісу“. Священик хвилину вагається, запитує: „Чи вона дівоча“? (Тобто чи перший це віджим.) Дівчина шаріється й киває. Священик відправляє таїнство. Дідусь браво оживає.

Евка змовкнула, чекаючи якоїсь реакції. Але реакції не було.

— Чи я мушу розповісти другий сценарій?

— Ні, з нас досить, — ствердив Борис. — Зосередимося на гаслах Мокрогубого. Яке вам найбільше подобається?

— Я думаю, що те останнє, — взяв голос тюхтій. — Воно викликає асоціації з літом у Греції. Клієнт, чуючи цей слоган, розслаблюється, думає про відпустку, має бажання…

— А я вважаю, — присадив його Борис, — що найкращий перший.

— Слушно, — озвався тюхтій, — просто, зрозуміло для пересічної домогосподарки. І, що важливо, нагадує про живлющі властивості олії. Зараз споживач шукає здорових продуктів.

— Хто ще приготував рекламні гасла?

— Я маю кілька, — зголосився тюхтій, — але не знаю, чи вони такі ж добрі, як у Мокрогубого.

— Гаразд, читай.

Тюхтій відкрив портфель і витяг два аркуші, списані дрібним, як мак, почерком.

— Я придумав трохи більше, — перепрошувальним тоном почав він, — аби було з чого вибирати.

— Прочитай перші п'ять, решту я перегляну вдома.

— „Спробуй грецької оливи, будеш гарний і щасливий“. „Акрополіс“ до салаток — найвластивіший додаток». «„Акрополіс“ — олива золота, кожному снаги додасть!». «„Акрополіс“ — сонце у пляшці». «„Акрополіс“ з першого віджиму, для здоров'я кожного стимул». «Той, хто „Акрополіс“ купить, змінить смак котлет і супу».

— О'кей. Досить, — обірвав Борис, — непогано. Ми подумаємо, який із них показати клієнтові. Решту ідей прошу скласти мені в течку. Тепер переходимо до ножів.

— То, може, я почну? — знову зголосився тюхтій. — Я приготував дванадцять сценаріїв.

— Досить, якщо ти представиш два, ну максимум три.

— Гаразд, три, — тюхтій