Смак свіжої малини - Ізабелла Сова

— … ригають у шафу. Ми знаємо, як виглядають забави.

— На наших забавах, — наголосила Йолька, — всі тримаються на рівні.

— Коли вже не годні триматися вертикально?

Йолька глянула на нас зі співчуттям. І змовкла.

— Ну розповідай, — попросила я. — Ви були на дні народження в Мартіна.

— Й сиділи на кухні. Я поряд із Віктором, навпроти Мартін з Госею. Дуже поганий розклад.

— Чому?

— По-перше, ти не бачиш, на кого зиркає твій партнер. По-друге, положення візаві провокує до обміну поглядами, яке може бути початком закоханості, — перерахувала Йолька. — І мені саме здалося, що Гося часто пускає бісики до Віктора.

— Пускання бісиків — це ще не кінець світу, — оцінила Евка.

— Тому я вирішила не реагувати.

— А що ти могла зробити? Повисмикувати їй шпильки з волосся? — пирхнула Евка. — Бо вона зачасто на нього зиркає?

— Я дійшла таких самих висновків, але залишалася зібраною й пильною. Забава закінчилася. Минув тиждень, і ми зустріли Мартіна з Госею в кіно. Вони затягли нас до пабу. Цього разу я сіла навпроти Віктора. Ну і балакала з Госею, але час од часу контролювала напрямок його погляду.

— І що?

— Протягом години він бомбардирував її поглядом аж 57 разів.

— І про що це свідчить? Про зраду?

— Про зацікавлення, яке часто передує зраді. Але це ще не все. Зараз я прочитаю вам дані, — вона полізла до портфеля. — Ну де цей лептоп? Є. Набиваємо слово „Віктор“. Дивіться самі.

Ми нахилилися. Табличка. Кілька стовпців.

— Я нічого не розумію, — покрутила я головою. — Самі скорочення.

— Але ж це просто як два на два, — занервувала Йолька. — Стовпець перший — дата спостереження. Другий — місце зустрічі. В третій я вписала ім'я потенційної суперниці.

— Тут тільки Г., — зауважила Евка.

— Ці спостереження стосуються Госьки.

— Ходімо далі, — поквапила я.

— Четвертий стовпець: кількість поглядів на хвилину. Наступний — кількість усміхів під час зустрічі. Наступний, шостий, означає фізичну дистанцію. Ви знаєте формулу привабливості?

— Ті математики до всього мусять підігнати формулу.

— Не математики, а психологи. У цій формулі береться до уваги кількість поглядів, усміхів, фізична дистанція. Що сильніше тобі хтось подобається, то швидше ти зменшуєш дистанцію. Підсідаєш ближче. Не уникаєш випадкових дотиків. Проходячи, часто зачіпаєш боком.

— Запахло збоченням, — висловила свою думку Евка. — Ну знаєш, напханий автобус до Нової Гути і чиясь рука на твоєму стегні. Ви не маєте такого досвіду? Добре, вже слухаю.

— Сьомий стовпець — інші вияви зацікавлення. Наприклад, „НГ“ означає нижчий голос. Віктор часто понижує голос, коли хоче справити на когось враження, сподобатися, засліпити, причарувати.

— Я пам'ятаю, — озвалась я. — Перші півроку вашого роману він розмовляв, як чувак із реклами „Мальборо“.

— Власне, — притакнула Йолька, — повертаючись до скорочень зі стовпця сім… „СВ“ означає сяючий вигляд. „РЗ“ — це розширені зіниці. Ви знаєте, що коли ми налякані чи причаровані, у нас розширюються зіниці?

Тепер уже знаємо.

— Як ти все це помічаєш у темному пабі? — поцікавилась Евка.

— Я маю добрий зір, а надто, коли йдеться про Віктора.

Бідний Віктор. Вона розклала його на першоелементи.

— А що означає скорочення „КС“?

— Ковтання слини, вияв напруги, так само як „ПН“ — погойдування ногою чи „ПП“ — посмоктування пальця. А тепер дивіться. 23 червня, спільний похід у басейн. Кількість поглядів: 72 на хвилину. Десять усмішок за дві години. Фізична дистанція тільки півметра, а зазвичай 173 сантиметри. Дивіться далі. 25 червня, спільний вечір у „Бюкляйні“. Час тривання: чотири години. Кількість поглядів: 86 на хвилину. 30 усміхів. Фізична дистанція півметра. Погойдування ногою й ковтання слини на початку, що свідчить про напругу. Згодом, по двох пивах ознаки напруги зменшуються, але збільшується й фізична дистанція. Зате зростає число поглядів і усміхів.

Ми нічого не сказали, вражені кількістю даних.

— Самі бачите. І це за два місяці до одруження. Що мені тепер робити? — зажурилась Йолька. — Я не можу запитати у нього прямо. Залишається чекати.

— І, насамперед, зберігати спокій, — невинним голосом докинула Евка.

5.07. Ми знайшли тимчасову роботу, ясна річ, по знайомству. Може, не так роботу, як інформацію про набір. Рекламна аґенція „Копальня“ потребувала „креативних особистостей“. Директор був добрим знайомим Лешека. Сказав Лешекові, що когось шукає, а той одразу дав нам наводку. Ну, ми і зголосилися від самого ранку.

— Взагалі-то, нам потрібний хтось із досвідом, — приглядався він до Евки з-під примружених повік, — але нехай уже буде. Приятелі моїх приятелів — мої приятелі. Завтра о п'ятій підійдіть до Бориса, нашого гуру. Тільки пам'ятайте про гасло…

— Пам'ятаємо, — запевнили ми. — „Креативність і крапля шаленства“.

Зоставалося небагато часу, трохи більше ніж тридцять годин. Треба приготуватися, продумати імідж.

— Який іще імідж? — здивувалась Евка.

— Ти знаєш, у яких лахах ходять у таких агенціях? Повний відпад.

— Я думала, що вистачить майки та звичайних джинсів.

— Ага, ніби ми щойно сапку з рук кинули! Повний відстій, як каже Казик.

— То що ти пропонуєш?

— Саме думаю. Фундамент — це якась убивча зачіска. Для тебе, — придивлялась я до Евки оком фахівця, — африканські кіски з пір'ям.

— Знаєш, яка це морока? Тільки плести кілька годин.

— Нехай тобі не болить про це голова, — заспокоїла я її. — Сядемо перед телевізором, і час пролетить непомітно.

— Я хотіла б іще вийти сьогодні ввечері.

— На пиво?

Евка не відповіла.

— А ким будеш ти? — змінила вона тему.

— Cosmic girl. Спочатку срібляста емульсія, поверх неї блакитні пасемка. Вії й нігті в тон, біла помада.

— А одяг? — допитувалась Евка.

— Тобі — обов'язково щось з етнічним акцентом. На шию індіанський кулон із пір'ям. До нього замшеві кльоші, ті, із „секонду“. Тільки домалюємо на задку психоделічні візерунки.

— Це я, це я! — запалилась Евка. — Я обожнюю дряпати психоделічні візерунка.

— Добре, тільки не спортач мені штани. По правді, вони коштували тільки десять злотих, але я дуже їх люблю.

— Гаразд. А що одягнеш ти?

— Щось космічне. Полазиш зі мною по крамницях?

Ми лазили чи не до шостої. Я випорпала в комісійному фантастичні сріблясті чобітки з тоненької тканини і пряму лискучу сукенку до колін. Якщо доплюсувати вартість емульсії для волосся, лаку для нігтів (я мала тільки неоновий зелений), срібної помади й космічного кулона із Сатурном, робоче вбрання потягнуло на триста вісімдесят злотих.

— Кожен спочатку інвестує, — пояснювала я Евці. — Секретарка мусить купити піджак, торговельний аґент — костюм і кілька блакитних сорочок.

— Цікаво, коли воно нам повернеться?

— Дівчино, реклама — це золота жила. „Капуста“ росте в кожному кутку, знай собі збирай.

— Ну, не знаю.