Метелик над річкою - Шайна Даймонд

Я прокинулася і з полегшенням зрозуміла, що це був всього лише поганий сон. Чергове жахіття, викликане недавніми подіями на річці і підсилене вчорашнім інцидентом у басейні. 

Але ота «Русалонька» зі своєю незавершеною справою потроху починала зводити мене з розуму. 

Я неквапно підвелася з ліжка і з напівзаплющеними повіками сонно почала спускатися вниз на кухню. Краєм ока помітила крізь велике вікно в коридорі, що зовні вже потроху займається світанок і на обрії за схилами дахів рожевіє сонце. Я набрала склянку прохолодної води і почала пити малими ковтками, наче звичайна прозора рідина могла змити зі свідомості рештки поганого сну і той тривожний емоційний стан, спричинений ним. Відставивши порожню склянку, я міцно заплющила очі і труснула головою, а тоді затулила обличчя руками. 

Поки не допила воду – не була впевнена, де бачила обличчя хлопця зі свого сну, проте інтуїтивно зрозуміла, де бачила його… 

Тоді, на березі клятої річки я мигцем бачила лише половину, бо іншу затуляла мокра чуприна кольору меду. Добре роздивилася я те обличчя і запам’ятала його з новин, які досі ще повідомляли про жахливу подію під не менш трагічним заголовком. 

Молодий хірург, що тоді врятував мене. Це він мені наснився. 

Кажуть, що якщо тобі приснилися померлі родичі або знайомі і уві сні вони кликали тебе з собою – значить Кістлява «кинула на тебе оком». Я в подібні забобони не вірила і тому збиралася зараз повернутися до ліжка і хай би що мені ще приснилося – все одно міцно проспати аж до обіду. 

І я би так і зробила, якби здолавши вже майже половину сходів, що вели на другий поверх до спальні – не глянула на двері кабінету й не вирішила впевнитися, що справді знаходжуся в безпеці. 

Увійшовши, я штовхнула двері кімнатки біля книжкової шафи і прикипіла поглядом до монітора з дванадцятьма секціями. 

… І тієї ж миті зрозуміла, що мене насторожило.