Метелик над річкою - Шайна Даймонд

Дуже навіть не погно. 

Закривши ноут, я скинула з плечей плед і підвелася, потягуючись всім своїм скоцюрбленим за години писання тілом, проте разом з тим почуваючись цілком задоволеною своєю працею. Підійшла до вікна і визирнула, відгорнувши фіранку: був уже не глибокий вечір, а темна ніч і автоматично увімкнулося освітлення, заливаючи двір, сад та під’їзну доріжку м’яким жовтуватим світлом. Розуміючи, що сьогодні я вже точно більше не витисну із себе навіть крихітного абзацику, – я взяла зі столу горнятко з недопитим холодним чаєм і неквапно спустилася сходами вниз на кухню. 

Поставила посудину до мийки і на мить затримала погляд на холодильнику, проте апетиту чомусь не було, тому я швидко відщипнула з тарілки на столі кілька великих рожевих виноградин і проковтнувши їх, подумки поставила галочку навпроти пункту: «Вечеря». Смартфон теленькнув і я терпляче переглянула нове вхідне повідомлення від своєї хатньої робітниці – дуже доброї і привітної пані трошки старшої за мою маму, яка повідомляла, що забрала мою сукню з хімчистки і що від плями не лишилося й сліду, навіть тканина анітрохи не потемніла… Я подякувала у відповідь і побажала їй доброї ночі, тієї ж миті отримавши на свою адресу радісний смайлик. 

Так, мені звітували про ту саму сукню, в якій учора я відвідала літературний захід і на долю якої також випав келих коктейлю та купання в басейні. Залишивши смартфон на столі біля тарілки з фруктами, я неквапно знову попрямувала нагору, збираючись швиденько прийняти душ і одразу ж пірнути у ліжко й поринути у сон такий глибокий, щоб скидався на смерть. 

Галас зчинився чималий, коли моя добра знайома знайшла мене мокру з ніг до голови і допомогла вибратися з басейну. Я сама була настільки шокована тим, що зі мною трапилося, що першої миті лише істерично сміялася й роззиралася навсібіч, геть не зважаючи на те, як шовкова мокра тканина прилипла до мого тіла, лише підкреслюючи кожну лінію та вигин. 

Я не сказала, що мене штовхнули у басейн, збрехавши, що настільки переживала через пляму на сукні, що вирішила зачерпнути трохи води у жменю і змочити тканину, але втратила рівновагу і шубовснула вся. 

А що ще мені лишалося? Та й коли набіг натовп – планшету на дні басейну вже не було, тому й ніякого підтвердження реальних подій я не мала. Зрештою знайома наказала своєму водієві відвезти мене додому, ну а вранці надіслала з десяток повідомлень, в яких вибачалася за події минулого вечора і питала, чи не потребую я чогось, але наразі у мене все було гаразд. Начебто… 

Просушуючи волосся рушником, я за звичкою пішла до кабінету і штовхнула плечем ще одні не примітні двері, що майже зливалися з велетенською книжковою шафою. Там знаходилася запорука моєї безпеки. 

На великому екрані мерехтіло дванадцять секцій, відображаючи запис в реальному часі. Двір, сад, гараж, під’їзна доріжка, чорний хід, периметр довкола всього дому, частина вулиці і т. п. Все спокійно і без змін, нема причин для хвилювання. 

Задкуючи до виходу, я затримала погляд на якійсь пташці, що сиділа на електричному дроті над гаражем, ретельно вичищаючи пір’я під крилом. Завелика для горобця і замала для сови. Тоді звернула увагу на ворота і скривилася, адже вітром за гострий зубець зачепило якесь сміття: пакунок з-під чіпсів чи що… Воно ще трохи отак тріпотітиме, а тоді сильніший вітер закине його прямо у двір. А втім, байдуже: скажу завтра своїй хатній робітниці, щоб прибрала його, а зараз спати!