Смак свіжої малини - Ізабелла Сова

І так каже людина, яка закохується в середньому раз на квартал.

18.05. Завтра вечірка на честь Дня студента.

21.05. Неділя. Відпочиваємо втрьох на Плянтах. Похмілля після Дня студента. Ледве допленталися до лавки. Сидимо під парасолькою і вдихаємо холодне вільготне повітря.

— Трохи кефіру залишилося?

— А ти в стані щось узяти до рота?

— Я мушу поповнити рівень рідини. Знаєш, скільки я виблювала після тієї вашої горілки?

— Благаю, не вимовляй цього слова, бо мене зараз виверне, — Евка пожовкла, як лимон.

— Якого саме? — Йолька завжди мусить бути такою дріб'язковою. — «Виблювала» чи «горілки»?

— Вже однаково. — Евка витерла губи носовичком. — Ходімо звідси, бо зараз нас пообсідають мухи.

Ми дочовгали до наступної лавки. На щастя, помірно сухої, тільки раз протерти хусточкою. Бляха, дикий бузок. Теж знайшов, коли квітнути. Як треба, то його немає. Сидиш собі з коханим на лавці і чуєш асфальт, тютюновий дим, запах картоплі «фрі». А коли ти з похмілля, бузок знічев'я вилазить зі схованки.

— Ні, я так не можу, — проскрипіла я. — Це не на мою хвору голову. Треба пересісти.

— Але вчора було класно, правда? — обізвалась Евка.

— Так само, як рік тому, два і три. Рутина, — байдуже кинула Йолька.

Було чудово. Я обожнюю атмосферу Дня студента. Заради цього шаленого дня варто поступати до універу. Варто навіть терпіти жахливе похмілля.

День студента

Усе починається від забав у студентському містечку, але чільною подією є концерти на стадіоні. Краще заздалегідь придбати квитки, щоб не стовбичити в кілометровій черзі. Власне, про черги. Вони можуть трохи дістати. Бо це відбувається так. Спершу ти стоїш по квитки. Потім чемно займаєш чергу до входу. Минаєш одні ворота — тебе обмацують у пошуках алкоголю й зброї. Другі ворота — знов обмацують. Найдовше мордують Евку. Мене завжди пускали. Навіть по спині ніхто не плескав. Евка стверджує, що це завдяки безневинному вигляду й погляду лані, а я маю власну версію. Ніякої лані, а тільки ніс. О, наприклад, учора мене порядно шмонали. На жаль, жінка.

Як уже пройдеш троє воріт, зразу встаєш у чергу по жетони на пиво. Краще одразу взяти більше, щоб уже стільки не стояти. Відтак із жетонами в кишені б'єшся за пиво. А тлум страшний. Урешті з пивом стаєш у чергу до клозета. Спокійно встигаєш його випити й накопичити щось у сечовому міхурі. Хлопцям легше. Вони поливають липи на узбіччі, на одну чергу менше. Коли заходиш, сценарій змінюється. Вудсток. Парочки на ковдрах. Ніякої упряжі. Жодних локонів, шпильок, накладних вій, атласних торбинок. Я завжди маю залізний набір.

По-перше, штани, бо в спідниці незручно вилазити хлопцеві на плечі. І небезпечно, хлопці різні бувають. Тож штани, найліпше цупкі джинси. У мене є такі сіро-сині «стегнівки».

По-друге, черевики. Обов'язково на грубій підошві і з твердими носаками. Вони захистять пальці від розчавлення, коли ти замішаєшся в натовп перед сценою і разом із іншими стрибатимеш у ритм.

Далі куртка, бо часто падатимеш. Моя з бордової шкіри і, як каже Евка, нагадує часи «Bee Gees». Вона сягає стегон, і нею легко вимахувати в повітрі, коли сидиш у хлопця на плечах. Під курткою сексуальна блузка. У мене є така, з рибами у психоделічних фіолетово-бордових зигзагах, вона пасує до куртки. Під блузку одягаю свій найліпший бюстгальтер, бордовий з кісточками. Так, про всяк випадок. Трапляється, що, вилазячи на хлопця, я стягаю й блузку. І вимахую нею.

Ансамбль доповнює індіанський нашийник із пір'я, погляд, темний від туші, і контур на губах. Йолька воліє блиск, на її думку, він сильніше притягає погляди. Я користуюся блиском, коли йду на дискотеку, але це інший стиль. Міні, люрекс, блискучий або шифоновий топ. Треба вміти одягатися відповідно до кожної нагоди. Інакше на іспит, інакше на прогулянку Ринком й інакше на День студента. Йолька нібито читає купу газет, а нічого не петрає. Зате Евка… Евці жодні штучки не потрібні. Їй годі розпустити волосся.

Повертаючись до Дня студента… Коли ти вже стоїш на стадіоні, одягнена, як хіпі, ти відчуваєш життя. Кожною клітинкою тіла. Єдина умова: ти мусиш бути з компанією, бо інакше відчуваєш самотність. Кожною клітинкою тіла. Ми були втрьох: Евка, Йолька і я. Спочатку ліквідували жетони. Ми з Евкою стали по пиво, а Йолька зайняла чергу до клозета.

Ледве почався концерт групи «Персо», а ми вже могли проштовхуватися до сцени. Літр у шлунку, півлітра у пластиковій склянці й порожнеча в міхурі. А в жилах майже шість літрів гарячої, пульсуючої ритмом крові. І два ряди мурашок уздовж хребта. Пробираємося глибше в натовп. Тіснява. Киваємо й витріщаємося навсібіч. Мусимо трохи притупцювати, бо лунає «Пиймо пиво всі». А на приспіві «У мене трохи бабок, у нього грубе пузо, і я, і ми пиймо пиво всі» скачемо з тлумом, а з нами скаче наше пиво у шлунках.

Самі парочки. Сунемо далі. Є. Вони просто створені для нас. Принаймні на цю єдину ніч. Приблизно третій-четвертий курс Гірничо-металургійної академії. Джинси, «адідаски», майки з логотипом «Майкрософту». Поголені одноразовим станком (тим самим?). Найвищий буде для мене.

— Найвищий для мене, — Евка пускає до нього бісики і вдає, що втирає сльозу. Ніби такий жаль. Але зразу ховається за якусь парочку збоку. Якби Високий її побачив, я зосталась би без шансів. Поряд із нею кожен без шансів, бо Евка — це польська Сальма Гаєк. Смаглява шкіра, котячі очі з райдужками кольору гіркого шоколаду, невеличкі повні губи й водоспад чорного волосся. Це несправедливо, що один має стільки волосся, а інший витрачає весь маєток на тоніки з лопухом — і нічого! До того ж їй не треба худнути. Безсоромно наминає все, що хоче. А я? Я ледве розправилася з дракончиком дієти, але й надалі буваю в доктора Губки. Коли ми кудись ідемо з Евкою, я стаю невидимою. Я, виструнчена білявка з безневинним поглядом. Кожний витріщається на цю ставну дівчину з очима Сальми. На щастя, Евка дуже лояльна і не причаровує моїх хлопців. Тепер вона теж зникла з поля зору. Я наближаюся до Високого. Якихось метр дев'яносто, він повинен підійти. Кремезні плечі, напевно, десь качається. Шатен, блакитні очі. «Журнальна врода», — як каже Йолька. Зиркнув на мене, ще раз. Ну то контакт встановлено. Усміхнувся. Це носик так діє. Танцюємо разом. Він пригощає мене своїм пивом. Перерва. З мегафона летять ідіотські реклами. Женемо по пиво, бо зараз буде останній виконавець. Казик. Це на нього чекає більшість присутніх. Виступ Казика —