Розкоші і злидні куртизанок - Оноре де Бальзак

— Ось три листи, — сказала Жакліна, зробивши останній надріз в підкладці свого плаття.

— Добре, — відповів Жак Коллен, беручи три дорогоцінні автографи — листи на веленевому папері, вони ще зберегли аромат. — Це Теодор зробив нантерське діло.

— А, це він!..

— Мовчи, час дорогий. — Він хотів прогодувати маленьку корсиканську пташку на ім’я Джінетта... Доручи Нуррісон знайти її, я дам тобі потрібні відомості в листі, якого тобі передасть Го. Ти прийдеш до ґратчастого входу в Консьєржері через дві години. Йдеться про те, щоб улаштувати це дівчатко в однієї пралі, сестри Годе, і щоб вона там призвичаїлась. Годе і Рюффар — співучасники Лапурая в убивстві і обікраденні родини Кротта. Чотириста п’ятдесят тисяч франків незаймані: третина в льоху в Гонори, — це частка Лапурая; друга третина в кімнаті Гонори — це частка Рюффара, третя схована в сестри Годе. Насамперед ми візьмемо півтораста тисяч франків з “паскудства” Лапурая, далі — сто тисяч з частки Годе, і сто з частки Рюффара. Коли Рюффар і Годе будуть “паритись”, те, чого не вистачатиме в їхньому “паскудстві”, піде за їх рахунок. Я переконаю Годе, що ми відклали для нього сто тисяч франків, а Рюффара і Лапурая, що цю суму їм врятувала Гонора... Прюданс і Паккар працюватимуть у Гонори. Ти з Джінеттою, яка здається мені хитрухою, будете маневрувати в сестри Годе. Для мого дебюту в комічних ролях я дам змогу “двірникові” знайти чотириста тисяч франків, украдених у Кротта, і викрити винуватців. Я удаю, що розкриваю вбивство в Нантеррі. Ми знов одержуємо нашу “саргу” і забираємось у саме серце “загрібайли”. Ми були дичиною, а тепер стаємо мисливцями, — от і все. Дай три франка кучерові...

. Фіакр зупинився біля палацу правосуддя. Вражена Жакліна заплатила. Дурисмерть пішов по сходах до генерального прокурора.

Радикальна зміна життя — це такий могутній струс, що, не зважаючи на своє рішення, Жак Коллен повільно йшов сходами, які ведуть з вулиці Барільєрі до торговельної галереї, де під похмурим перистилем суду присяжних був вхід до прокуратури. Якась політична справа спричинилась до скупчення публіки внизу подвійних сходів, що ведуть до суду присяжних, і каторжника, заглибленого в думки, якийсь час затримував натовп. Ліворуч від цих сходів є величезна колонна, один з контрфорсів палацу правосуддя, і в цьому масиві видно маленькі дверці. Це дверці до кручених сходів, які ведуть до Консьєржері. Саме цими сходами можуть проходити генеральний прокурор, начальник Консьєржері, голови суду присяжних, товариші прокурора і начальник таємної поліції. Одним з розгалужень цих сходів, тепер забитим, проведена була Марія-Антуанетта, королева Франції, до революційного трибуналу, що засідав, як відомо, у великій залі урочистих засідань касаційного суду.

Серце стискається, коли, дивлячись на ці сходи, думаєш, що ними проходила дочка Марії-Терезії, почет, зачіска якої заповнювали великі сходи Версаля... Чи не спокутувала вона гріхи своєї матері — ганебний розподіл Польщі? Очевидно, монархи, що роблять такі злочини, не думають про розплату, якої вимагатиме провидіння.

У ту хвилину, коли Жак Коллен входив під склепіння сходів, щоб пройти до генерального прокурора, Бібі-Люпен вийшов крізь двері, сховані в мурі.

Начальник таємної поліції йшов з Консьєржері також до пана де Гранвіля. Можна собі уявити здивування Бібі-Люпена, коли він побачив перед собою сюртук Карлоса Еррери, який він дуже добре вивчив сьогодні вранці; він побіг, щоб випередити його. Жак Коллен обернувся. Вороги зустрілись віч-на-віч. І той і той стали, і їх цілком різні очі кинули однаковий погляд, немов пістолі, що під час поєдинку стріляють одночасно.

— На цей раз я тебе спіймав, розбійнику! — сказав начальник таємної поліції.

— Ах, ах!.. — іронічно відповів Жак Коллен.

У нього раптом майнула думка, що пан де Гранвіль наказав за ним стежити, і — дивна річ! — йому прикро було дізнатися, що ця людина не така велика, як він собі уявляв.

Бібі-Люпен відважно схопив за горло Жака Коллена, а той, не спускаючи очей зі свого ворога, різко його вдарив і жбурнув шкереберть на три кроки від себе; після цього Дурисмерть рішуче підійшов до Бібі-Люпена і простяг йому руку, щоб допомогти йому встати, зовсім так, як англійський боксер, який, будучи впевненим у своїй силі, не хоче нічого іншого, як почати знову бій. Бібі-Люпен був надто хитрий для того, щоб закричати; але він підвівся, побіг до виходу з коридору і зробив знак жандармові, щоб той став там. Далі він з блискавичною швидкістю повернувся до свого ворога, який спокійно на нього дивився. Жак Коллен вирішив:

“Або генеральний прокурор не додержав слова, або він не ознайомив зі справою Бібі-Люпена, і в такому разі треба з’ясувати моє становище”.

— Ти хочеш мене заарештувати? — спитав Жак Коллен свого ворога. — Скажи це зразу! Хіба я не знаю, що в межах “мішка” (тюрми) ти дужчий за мене. Я тебе вб’ю одним стусаном, але мені не впоратись із жандармами і солдатами. Не будемо галасувати. Куди ти хочеш мене вести?

— До пана Камюзо.

— Ходімо до пана Камюзо, — відповів Жак Коллен. — А чому б нам не піти до генерального прокурора? Це ближче.

Бібі-Люпен, який знав, що його не полюбляють у вищих сферах судової влади, підозрюючи, що він збив собі статки за рахунок злочинців та їх жертв, охоче з’явився б до прокуратури з такою здобиччю.

— Ходімо туди, — сказав він, — я згоден. Але, оскільки ти капітулюєш, дозволь мені тебе приручити, я боюсь твоїх ляпасів.

І він витяг з кишені ланцюжок.

Жак Коллен простягнув руки, і Бібі-Люпен защіпнув йому великі пальці.

— Так ось, якщо ти такий згодливий хлопець, — провадив далі він, — скажи мені, як ти вийшов за Консьєржері?

— Так само, як і ти, малими сходами.

— Ти, значить, знов утяв штуку з жандармами?

— Ні. Пан де Гранвіль випустив мене на слово.

— Жартуєш?

— Побачиш... Це тобі, мабуть, начеплять ланцюжок.

У цей самий час Корантен казав генеральному прокуророві:

— Бачите, пане, ось уже точно година, як наш чолов’яга вийшов. Чи не боїтеся ви, що