Присмак волі - Володимир Кільченський

Вечеряли запеченою рибою, що лишилася від друзів по рибалці Клима та Свирида, які не забули з ним поділитися. Після вечері Санько вмостився на долівці, побіля Софійки, і, розповідаючи про себе, обмовився про її втечу з неволі.

Дівчина трішки поплакала, а потім розповіла, як їй вдалося втекти вночі, і вони з подругою, розбивши чобітки, півночі йшли босими. А коли Софійка дійшла до своєї домівки, то впала на підлогу і, прийшовши до тями, вже сама не могла дійти до ліжка. Тепер ноги не слухаються її, але, слава богу, матуся зуміла заживити рани та виходити її від застуди.

Санько слухав цю невеселу розповідь і пригадав, як він, ризикуючи життям, визволив з полону християнський ЛЮД. Мабуть, Господь Бог і зарахував йому цей вчинок — Софійці також вдалося вирватись. А ноги він вилікує. Став розпитувати Ядвігу, чи не знає вона в їхніх краях якогось знахаря чи травника, то Санько піде до нього і будуть разом виходжувати Софійку. Довго вони не лягали спати, усе думали втрьох, як зарадити біді, і коли лоївка вже стала потріскувати й гаснути, розійшлися спати кожен у своєму кутку.

Уранці Санько допоміг наносити в діжку води, осідлав Воронька і подався до десятника Перевертайла, сподівався, що він зможе чимось зарадити. Знайшов того козака швидко і розповів йому про біду, яка трапилася з Софійкою. Микола, не довго думаючи, порадив хлопцеві звернутися до знахаря, який живе неподалік від Шаргорода.

Санько поспішив розшукати знахаря з дивним прізвищем Еффа, і вже невдовзі стояв перед невеличкою, але по-особливому побудованою хатинкою. На поріг вийшов середнього зросту чоловік з білястими бровами та червонуватими щоками і, привітно посміхнувшись, запитав, яка доля завела парубка сюди. Санько помітив, що чоловік розмовляв добре, але вимова у нього була якась інша, нетутешня.

Санько розповів про нещастя, яке нещодавно спіткало Софійку. Еффа із розумінням вислухав хлопця і, коли той закінчив, посміхаючись, промовив:

— Це буває з дівками, а тут іще й таке сталося... Я гадаю, що все воно від холоду та надмірного хвилювання.

Козак стояв мовчки, уважно слухав. Еффа помовчав трохи, а потім додав:

— Не хвилюйся, хлопче... Я ще у вас на весіллі гулятиму!

Санько ще більш здивовано подивився на знахаря і майже видавив із себе прохання:

— Нам би травки цілющої, я все робитиму, як ви скажете...

Еффа запросив його до хатини. Зайшовши всередину, Санько відчув десятки незрозумілих запахів, а коли господар повів його через сіни у простору комору, зрозумів, чому хатина мала такий незвичний вигляд. Тут усюди висіли та лежали пучки різноманітних трав, а у віддаленому причілку виднілися ще одні низькуваті двері. Еффа став ходити по комірчині та вибирати трави, а Санько слідував за ним мов зачарований. Коли знахар повернувся до нього, не знайшов нічого іншого, як спитати:

— А ті двері куди йдуть?..

Еффа поглянув на нього і весело спитав:

— А меду хочеш?

Санько тепер збагнув, чому тут стоїть такий дивний духмяний запах, посміхнувся та кивнув головою на знак згоди. Зайшли до господи, і моложава жіночка, відповівши на привітання, поставила на стіл полив’яну миску з медом.

— Пригощайтеся, пане... Добрий мед із липового цвіту. Лікує від нежиті та всілякої хвороби.

Санько зачерпнув мед дерев’яною кописткою і, з’ївши декілька маленьких грудочок, відчув якусь дивну нудоту, що аж запаморочилося в голові.

— Пане Еффо, не можу більше. Буду збиратися... На розрахунок злоті маю.

Знахар узяв гроші, чемно подякував і промовив:

— Приходь за тиждень... Розповіси, як себе почуватиме Софія. Може, ми ще якоїсь травички доберемо.

Санько вийшов з хатини геть спантеличений. Він не міг тепер пригадати, називав ім’я своєї коханої чи ні, а Еффа його знав... А коли він, подякувавши, сидів уже в сідлі, той і зовсім здивував його словами:

— Литовці ми, а живемо тут довго. Я в цих краях з малолітства...

Повертаючись, Голота вже забув про різні чудернацькі витівки травника Еффи і поспішав з дорогоцінними в’язками, щоб скоріше розпочати лікування Софійки.

Швидко зайшов у хату з торбою трав і став розповідати Ядвізі, як готувати настої. Відклав окремо коріння шипшини, для пропарки ніг. Відвар треба, не доводячи до кипіння, тримати на вогні півгодини. А для вживання настою з трав дістав коріння валеріани, душиці, листя омели білої, траву деревію та попрохав усе це півдня настоювати на крутому окропі. Софійка має вживати настій тричі на день. Асам, попоравши коня, підсів на ліжко до коханої. Розповідав, як Еффа вчив його робити розтирання ніг та попереку. На закінчення Санько, згадавши слова травника, запевнив, що вона вже через тиждень почне ходити. Софійка все вислухала і зі сльозами на очах звернулась до хлопця:

— Саньку, але ми не самі в хатині.. А що ж мати скаже, як ти мені будеш ноги розтирати?

Хлопець примовк, а тоді покликав Ядвігу і при ній розповів, що треба робити для лікування Софійки. Мати подивилась на обох дітей і тихо промовила:

— Робіть, дітки, все, як сказав Еффа.