Постріл із глибин - Ерік Ларсон

href=#anotelink120>обратно) 121

Szefel, «Beauty», 565—66.

(обратно) 122

Bullard et al., «Where History and Theory», 93.

(обратно) 123

Sargent, «Lauriat’s», 10.

(обратно) 124

Publishers’ Weekly, 21 лютого 1920 p., 551.

(обратно) 125

Ці та багато інших подробиць про книгарню Lauriat’s можна дізнатися з фотографій та тексту книги «Lauriat’s», Sargent, 39—46.

(обратно) 126

Там само, 46.

(обратно) 127

Там само.

(обратно) 128

New York Times, 28 вересня 1895 p. Більше про «Біблію штанів» можна прочитати в газеті Daily Mirror за 3 грудня 2013 р.

(обратно) 129

У довгих документах Комісії з розгляду претензій, поданих після війни щодо стягення з Німеччини компенсацій різним позовникам, міститься багато подробиць, які надав Лоріа про свою подорож та багаж, який він перевозив. Свій позов він склав 6 квітня 1923 р. Усі подробиці справи я наводитиму з позначкою «Лоріа, позов». Його зауваження щодо безпечності перевезення вантажу океанським лайнером можна знайти в його позові «Афідевіт, 12 березня 1925 р., або Чарльз Лоріа молодший».

(обратно) 130

Lauriat, «Lusitania’s Last Voyage», 6.

(обратно) 131

Там само, 69.

(обратно) 132

«Додаток до відповіді на питання № 1 », Лоріа, позов.

(обратно) 133

Mackworth, «This Was Му World», 239.

(обратно) 134

Там само, 240.

(обратно) 135

Там само.

(обратно) 136

Свідчення Вільяма Томаса Тьорнера, 30 квітня 1915 р., клопотання пароплавної компанії «Кунард», 15 квітня 1918 р., Національний архів США, Нью-Йорк.

(обратно) 137

Подробиці патрулювання Швіґера, наведені в цьому та інших розділах, узято з його військового журналу, переклад якого англійською мовою зберігається в колекції Бейлі/Райан в архіві Гуверівського інституту.

Цей журнал став для мене неоціненним джерелом інформації для відновлення подробиць виходу U-20 в Ірландське море та повернення. Тут і далі, де потрібно, я цитуватиму це джерело з позначкою «Швіґер, військовий журнал».

(обратно) 138

Thomas, «Raiders», 91.

(обратно) 139

Gibson and Prendergast, «German Submarine War», 356—57.

(обратно) 140

Кервер зазначає, що «нормальна» зона покриття бездротового зв’язку для субмарин складала «кількасот миль». У журналі Швіґера зазначено, що принаймні для U-20 ця зона була меншою. Koerver, «German Submarine Warfare», XIX. Ян Брімер стверджує, що на початку 1915 року відстань «надійної» передачі сигналу між субмариною і береговою станцією складала «до 140 морських миль». Breemer, «Defeating the U-Boat», 15.

(обратно) 141

Інтерв’ю Едгара фон Шпігеля, «Лузитанія», експонат № 4232, Імперський воєнний музей, Лондон.

(обратно) 142

Spiegel, «Adventures», 20.

(обратно) 143

Інтерв’ю Едгара фон Шпігеля, «Лузитанія», експонат № 4232, Імперський воєнний музей, Лондон.

(обратно) 144

Німецький капітан Пол Кеніг сказав так: «З усіх капітанів найсамотнішим є капітан субмарини — він мусить у всьому покладатися лише на себе» («Voyage», 76).

(обратно) 145

За даними Ганса Кервера, станом на травень 1915 року в Німеччини було лише в середньому 15 підводних човнів, придатних для далеких виходів щодня. Зазвичай в один момент часу лише дві субмарини патрулювали Британські острови. Koerver, «German Submarine Warfare», XXI, XXIII.

(обратно) 146

Bailey, «Sinking», 54.

(обратно) 147

Compton-Hall, «Submarine Boats», 14, 21, 36, 38—39,99,102,109; Fontenoy, «Submarines», 8,10.

(обратно) 148

Rössler, «U-Boat», 14; von Trapp, «To the Last Salute», 32—33; Neuneuther and Bergen, «U-Boat Stories», 173.

(обратно)