Постріл із глибин - Ерік Ларсон

29

Лист, George Ball to Adolf Hoehling, 22 липня 1955 p., документи Хелінга.

(обратно) 30

Preston, «Lusitania», 108.

(обратно) 31

Лист, R. Barnes (dictated to K. Simpson) to Mary Hoehling, 14 липня 1955 p., документи Хелінга.

(обратно) 32

Albert Bestie to Adolf Hoehling, 10 червня 1955 p., документи Хелінга.

(обратно) 33

Лист, Thomas Mahoney to Adolf Hoehling, 14 травня 1955 p., документи Хелінга.

(обратно) 34

New York Times, 16 січня 1910 p.

(обратно) 35

Цей посібник представляли в Нью-Йорку під час судової справи з обмеження відповідальності.

Пароплавна компанія «Кунард», «Правила для працівників компанії» («Rules to Be Observed in the Company’s Service»), Ліверпуль, березень 1913 p., Admiralty Case Files: Limited Liability Claims for the Lusitania, скринька 1, Національний архів США у Нью-Йорку.

(обратно) 36

Larson, «Thunderstruck», 376.

(обратно) 37

Пароплавна компанія «Кунард», «Правила», 54.

(обратно) 38

Там само, 43.

(обратно) 39

New York Times, 23 та 24 травня 1908 р.

(обратно) 40

Протокол, вересень 1910 [число нерозбірл.], D42/B4/32, архів «Кунард».

Були й інші скарги. Протягом кількох подорожей у вересні 1914-го «вкрай зверхні» пасажири третього класу скаржилися, що їм не видали простирадл, як на кораблях інших, менш розкішних компаній — зі слів стюарда третього класу. Він писав: «Вони ніяк не розуміли, чому на таких пароплавах, як “Лузитанія” та “Мавританія”, не видають простирадл, а квитки коштують дорожче». У компанії детально вивчили це питання та з’ясували, що дві тисячі простирадл і тисяча ковдр коштуватимуть компанії 358 фунтів за один перехід. Записки, Генеральний директор — керівникові відділу постачання, 30 вересня 1914 р., 2 жовтня 1914 р., D42/PR13/3/24-28, архів «Кунард».

(обратно) 41

Lauriat, «Lusitania’s Last Voyage», 21.

(обратно) 42

Особиста справа капітана: Вільям Томас Тьорнер, D42/GM/V6/1, архів «Кунард».

(обратно) 43

Preston, «Lusitania», 110; Ramsay, «Lusitania», 49.

(обратно) 44

Schachtman, «Edith and Woodrow», 41; G. Smith, «When the Cheering Stopped», 11; New York Times 12 серпня 1914 p.

(обратно) 45

Перша дружина президента США Вудро Вільсона. (Тут і далі прим, пер.)

(обратно) 46

У 1913-му день інавгурації призначили в березні.

(обратно) 47

Schachtman,«Edith and Woodrow», 72.

(обратно) 48

Там само, 48. Володарем Гарлакевден-хаузу був американський письменник на ім’я Вінстон Черчилль, чиї книги в ті часи були популярні — настільки, що вони з Вільсоном листувалися. Президент запропонував йому всі свої листи підписувати з ініціалом його другого імені С — Спенсер. Його повне ім’я було Вінстон Леонард Спенсер-Черчилль. 50 Особливо постраждали південні штати... — Berg, «Wilson», 341—342.

(обратно) 49

Berg, «Wilson», 341-341.

(обратно) 50

New York Times, 27 червня 1914 р.

(обратно) 51

Keegan, «First World War», 53—54, 55, 57, 58; Thomson, «Twelve Days», 89.

(обратно) 52

Thomson, «Twelve Days», 186. Коли Шеклтон у газеті прочитав, що в Британії скоро буде мобілізація, він шляхетно запропонував скасувати свою експедицію та допомогти країні своїми силами й кораблем. Черчилль відправив телеграму з відповіддю: «Продовжуйте».

(обратно) 53

Там само, 64, 65, 67,97.

(обратно) 54

Keegan,«First World War», 10,12,15.

(обратно) 55

New York Times, 27 червня 1914 p.

(обратно) 56

Devlin, «Too Proud to Fight», 220; Keegan,«First World War», 17,18,19,38,42-43.

(обратно)