Синi етюди - Микола Хвильовий

…Трiщить чавунна пiчка - паливо. За вагоном летить, виє дика фуга.

Їдемо на Кубань.

- …Отак… не так. (Це товариш Жучок).

Отак… не так…

Бiля пiчки одиниця вагону - може, я, може, хто iнший, може, всi ми.

Вона вчить, як залатати пропалену шинелю.

Але вона каже:

- Дурня нiчого валяти. Думаєш, як приїдеш додому, то я з тобою буду i тепер панькатись? Дзуськи! Як би не так!.. На, ший!

Вона нам обiд варить, вона наша куховарка - i тiльки. Вона безпартiйна, але вже має в торбинцi товстеньку книжку "Что такое коммунизм" (без автора)… Издание N-го боевого участка рабоче-крестьянской Красной Армии.

…Iнодi ми їй кажемо:

- Слухай, товаришу Жучок! Чи не можна з тобою пожирувати?

Тодi ми чуємо:

- Дзуськи!

Ми регочемось, бо знаємо, що не всiм "дзуськи"! - у нас є молодий "пареньок" - так зветься, так звемо: "пареньок". Вiн теж кирпатенький, i ми вже бачили, як вiн обiймав її, i вона мовчала.

…Ну, то їхнє дiло.

…Але вона нас конче дивувала, вона iнодi вживала таких слiв, вела такi промови, що ми лише роти роззявляли. Безумовно, коли ми думали тiльки про ворога, вона ще про щось думала.

- Чи не скiнчила ти, бува, гiмназiю? - смiявся дехто.

Вона комiчно сплескувала руками:

- Гiмназiю? Гiмназiя для панiв. А для нас - дзуськи!

Тодi один незграбний хохол авторитетно заявив:

- Це паходной Ленiн…

- Да руки порепанi.

…А за вiкном стояла туга, i звисала туга з дроту, що йшов, вiдходив за стовпами невiдомо куди.

…Хуртовина, морози, станцiї з заметеними дзвонами, зрiдка туга на дрiт, а завжди:

- Д'ех! Революцiя - так революцiя!

А потiм знову холоднi вагони, довгi потяги, потяг, як воли, i раптом:

- Стоп!

- Що таке?

- Нема палива.

Паровик одчеплюють, паровик летить у темну дику фугу, у дикий нiмий степ.

Тiльки забув я ще сказати:

Частенько, коли потяг зупинявся на станцiї "на неопредєльонноє врємя", товариш Жучок, упоравшись бiля походної кухнi, виходила з вагона невiдомо куди, i довго її не було. А вiдтiля вона приходила завжди в зажурi.

Чого в зажурi?

Це буде видно далi.

Плакати! Плакати! Плакати!

Гу-у! Гу-у!

Бах! Бах!

Плакати! Плакати! Плакати!

Схiд. Захiд. Пiвнiч. Пiвдень.

Росiя. Україна. Сибiр. Польща.

Туркестан. Грузiя. Бiлорусiя.

Азербайджан. Крим. Хiва. Бухара.

Плакати! Плакати! Плакати!

Нiмцi, поляки, петлюрiвцi - ще, ще, ще…

Колчак. Юденiч. Денiкiн - ще, ще, ще…

Плакати! Плакати! Плакати!

Мiсяць, два, три, шiсть, двадцять… ще, ще, ще…

Гу-у! Гу-у!

Бах! Бах!

Мчались мiсяцi…

Минуло… я не знаю, скiльки минуло: може, це було вчора, може, позавчора, а може, промайнуло двiстi лiт?

Коли це було?.. А може, це васильковий сон?

- Не знаю!

I от - лiто, степове лiто. Це степи бiля Днiпра - недалеко Днiпро.

…Тепер ночi в лiтнiх степах.

Це так чудово, так каламутної

Знаєте? Сидиш у степу й думаєш про тирсу. Це так чудово: думати про тирсу, коли вона таємно шелестить, коли шелест зайчиком: плиг! плиг!

Це так чудово!

Ах, який мене жаль бере, що мої попередники змалювали вже степ уночi. А то б я його так замалював - їй-право!

…Я приїхав.

На третiй день одержую записку:

"Товарiщ, ви, кажется, прiєхалi єщо в пятнiцу. Предлагаю нємєдлєнно зарегiстрiроваться в ячєйкє".

Кажу:

- Секретар, мабуть, жоха, iз старих партiйцiв.

Товариш усмiхнувся:

- Тебе дивує записка? "Это чепуха". От ти ще понюхаєш дискусiю. В печiнках менi сидить оця дискусiя.

Я зацiкавився.

- Що за дискусiя?

- Почекай, сам узнаєш.

I не сказав.

…Я пiшов.

- Де кiмната ком'ячейки?

- Он!

Входжу.

Дивлюсь - щось знайоме. Думаю, пригадую й раптом згадав: та це ж "кiт у чоботях".

Ото штука!

- Ви секретар ком'ячейки?

- Я…

- Вас, здається, товариш Жучок?

- Так.

- Ну, так ми з вами знайомi. Пам'ятаєте?..

Вона, звичайно, все пам'ятає, але вперше зареєструвала мiй партквиток, а потiм уже говорила.

…Ясно: минуло стiльки часу. Товариш Жучок дочитала - прочитала "Что такое коммунизм" (без автора)… Издание N-го боевого участка рабоче-крестьянской Красной Армии. I тiльки.

А iнше так просто: ходить "кiт у чоботях" по бур'янах революцiї i, може, й сам не знає, що вiн секретар ком'ячейки, а потiм узнає й пише:

"Предлагаю нємєдлєнно зарегiстрiроваться…"

Одне слово, я, мабуть, i не здивувався, тим паче що минуло так багато часу, а "кiт у чоботях" i тодi вже був -

- "паходной Ленiн…"

I, треба щиро сказати, друге видання Ленiна - "Паходной Ленiн" - таке ж iнодi було суворе й жахне.

От малюнок:

Я завинив.

Товариш Жучок очi драконом:

- Товаришу! I вам не соромно?

- Дозвольте… я ж… їй-право… я ж…

Товариш Жучок очi драконом:

- Ваш партквиток!.. Давайте!

Вiддаю.

Пише:

"Товарiщ такой-то в таком-то мєсяцє пропустiл столько-то собранiй. Получiл виговор от секретаря ком'ячейкi с предупрєждєнiєм винєстi єго недiсцiплiнiрованность на обсуждєнiє обществен-ного мнєнiя партiї посредством партiйного суда на предмет перевода в кандiдати iлi окончательного iсключєнiя iз нашiх коммунiстiчєскiх рядов.

Подпiсь".

Точка.

Коротко.

Ясно.

I трiшки того… нiяково.

…Звичайно, як i тодi (тодi - в дикiм степу), на нiй колiр "хакi", бо революцiя знає одну гармонiю фарб: червiньковий з кольором "хакi". Як i тодi: величезнi чоботи не на ногу. Як i тодi.

- Дзуськи!

Як i тодi, бузиновий погляд, бузиновий смiх i носик - голiвка вiд цвяшка: кирпатенький.

…Як i тодi, були ночi, але вже не холоднi, а теплi, замрiянi - лiтнi степовi ночi.

Тiльки тепер тривожили нас не козаки, а бандити-лiсовики тривожили наш тил. А з пiвдня насiдав розлютований, поранений (добивали) ведмiдь з бiлого кубла великої Росiйської iмперiї.

А от дискусiя (в печiнках сидить!).

Є ходяча фраза: треба бути начеку i не забувати про чеку.

Зробили перефразовку.

- Дискусiя - це бути начеку, щоб не попасти в секретарську чеку.

Товариш Жучок каже:

- Сьогоднi вечiр дискусiї!

Ми:

- О-ох! У печiнках вона сидить! (Це, звичайно, не вголос).

- Товаришу! Дайте менi на хвилину "Азбуку комунiзма".

- Ах, нє мєшайтє, товарiщ. От я i забил: как ето? Фу, чорт. Значiт, капiталiзм iмєєт трi прiзнака: найомний труд… найомний труд… найомний труд…

Хтось пiдказує:

- Монополiзацiя стредств проiзводства. I…

- I iдiте ви к чорту, сам прекрасно знаю.

…А от на другiм краю:

- Комедiя! Как все заволновалiсь. Товарiщ Ларiков, неужелi ви нє волнуєтесь? Нє вєрю. Нє повєрю, чтоб ви всьо зналi. Це до одного з тих, що все знають:

- Ну от, єслi ви всьо знаєте, скажiте: когда