Нові коментарі
15 листопада 2024 18:15
Шановна пані Галино, дякуємо Вам за Вашу творчість! Ми виправили вказану Вами неточність. Дякуємо за проявлену увагу. З повагою, адміністрація сайту
З Божою правдою
3 липня 2024 02:48
Щиро вам дякую за увагу до моєї казки з книги казок ''Богданія''. На кожному з двох сайтів, з якого ви могли передрукувати цю казку, у змісті
З Божою правдою
Українські Книги Онлайн » Сучасна проза » Майстер і Маргарита - Михайло Опанасович Булгаков

Майстер і Маргарита - Михайло Опанасович Булгаков

Читаємо онлайн Майстер і Маргарита - Михайло Опанасович Булгаков
примітках усі цитування з тексту роману виділені письмівкою; слова з винесених у коментарі цитат, які пояснюються чи коментуються окремо, виділені р о з б и в а н к о ю.

Епіграф. — Узятий з першої частини трагедії Ґете «Фауст»: «Nun gut, wer bist du denn? — Ein Theil von jener Kraft, die stets das Böse will und stets das Gute schafft». Йоганн Вольфґанґ Ґете (Johann Wolfgang von Goethe, 1749–1832) — великий німецький письменник, мислитель та природознавець. Сюжетним джерелом трагедії є середньовічна оповість про доктора Йоганна Фауста, який уклав угоду з дияволом, щоб задовольнити жагу до знань, дістати розуміння першопричин усіх речей, змогу досхочу насолоджуватися життям, спромогу перетворювати нешляхетні метали на золото і т. п. Роман «Майстер і Маргарита» містить численні ремінісценції на це джерело. На титульній сторінці рукопису 1938 р. епіграф подано мовою оригіналу: «Ein Teil fon [!] jener | Kraft, | Die stets das Böse will | und stets das Gute schafft | (Goethe’s Faust)» (перевірено за рукописом Т. Рогозовською). В остаточній редакції роману Булгаков вирішив дати епіграф у російському (власному?) перекладі, оскільки текст не збігається з жодним з відомих російських перекладів (у 1930-і роки найбільш відомими були переклади О. О. Фета, В. Я. Брюсова, М. О. Холодковського та прозова переповість О. Л. Соколовського).

2

…на Патріярших ставах… — Патріярші стави (Патриаршие пруды) — сквер зі ставком у середмісті сучасної Москви, розташований між Малою Бронною вулицею, Єрмолаївським, Малим та Большим Патріяршими провулками. Віддавна ця багниста місцина, о назві «Козишине болото» або «Козиха», з якої витікав струмок Чорторий (з 1870-х років заведений в трубу), зажила недоброї слави. На початку XVII ст. низина разом з розташованою при ній слободою відійшла до вотчини патріярха Філарета (Федора Микитовича Романова). Згодом (за наказом патріярха Йоакима, 1683) на болоті було облаштовано три стави — звідси множина у сучасній назві скверу та в назві розташованого поруч Трьохпрудного провулка. З трьох ставів дотепер зберігся лише один. Дія роману починається з місця, де ніби позначаються Божі (патріярх) та диявольські (козел, чорт) прояви.

3

У виданні 1973 р. це речення звучить так: «Якось навесні, в годину небувало гарячого заходу сонця, у Москві, на Патріярших ставах, з’явилося двоє громадян».

4

…Михайло Олександрович Берліоз… — Образ голови МАССОЛІТу, що має прізвище французького композитора (див. далі), близько збігається з портретом поета Дем’яна Бєдного (Юхима Олексійовича Придворова, 1883–1945), автора ряду антирелігійних віршів. Так, у вірші «Новый завет без изъяна евангелиста Демьяна» (1925) Бєдний проголошує: «Точное суждение о Новом завете: Иисуса Христа никогда не было на свете» — саме те, чого від Бездомного вимагає Берліоз.

Берліоз (Люї-Ектор Берліоз — Louis-Hector Berlioz, 1803–1869) — французький композитор, який у своїй творчості (як і Дем’ян Бєдний) торкався теми Ісуса Христа й сатанізму (у відповідь на твір Ґете): «Фантастична симфонія» (Symphonie fantastique, 1830), ораторії «Осуд Фауста» (Damnation de Faust, 1846), «Дитинство Христа» (L’Enfance du Christ, 1854) тощо. У романі під прізвищами композиторів виступають іще професор-невропатолог Стравинський — однозванець композитора Ігоря Федоровича Стравинського (1882–1971) та фіндиректор Римський — однозванець композитора Миколи Андрійовича Римського-Корсакова (1844–1908).

5

…однієї з найбільших московських літерацьких асоціяцій, скорочено іменованої МАССОЛІТ… — МАССОЛІТ — цю абревіятуру можна розшифрувати як «Московская ассоциация литераторов» або як «Массовая литература». У 1920–1930-х рр. в СССР існувала безліч творчих об’єднань, відомих не під своїми повними, а під скороченими назвами-абревіятурами: РАПП, МАСТКОМДРАМ, ЛЕФ, ВОАПП, РАМП, МАПП, СВОМАС, УНОВИС тощо. Найбільш вірогідним прототипом вигаданої Булгаковим асоціяції може бути саме РАПП (Российская ассоциация пролетарских писателей), яка обстоювала засаду партійности літератури та зазіхала на адміністративне керівництво цілим процесом письменства, або створена замість усіх літерацьких об’єднань 1932 р. єдина Спілка совєтських письменників (Союз советских писателей — ССП). Крім ідеологічної асоціяції виконували одну дуже важливу на той час соціяльну функцію: вони правили за офіційне місце працевлаштування творчих працівників. Позбавлення членства у такій асоціяції означало для митця бути викинутим на вулицю та потрапити до кримінально караної групи дармоїдів («тунеядцев»). Безробіття в СССР не існувало, але влаштуватися деінде по вигнанні з творчої спілки було вкрай тяжко.

6

…поет Іван Миколайович Понирьов, який писав під псевдонімом Бездомний. — Серед поетів та письменників совєтської доби було поширене, за прикладом Максима Горького (Олексія Пєшкова), прибрання собі псевдонімів, які вказували б на гіркий досвід передреволюційного життя, а відтак свідчили б про вдячну лояльність до нової влади, або ж з метою позначити себе під більш милозвучним найменуванням (Шейнкман — Свєтлов, Дзюбін — Багрицький, Попов — Серафимович тощо). Так Юхим Придворов став Дем’яном Бєдним, Михайло Епштейн — Голодним і багато інших у такому ж роді. Творчість багатьох таких «перейменованих» поетів часто відзначалася апологетичністю та сумнівним мистецьким рівнем. На думку деяких дослідників, прототипом Бездомного може бути «комсомольський» поет Олександр Ілліч Безименський (1898–1973) — це також псевдонім, справжнє прізвище невідоме — який написав п’єсу «Выстрел» (1929) як пародію на п’єсу Булгакова «Дні Турбіних», пародію, різко розкритиковану та осміяну Маяковським. У 1926 р. опублікував «Открытое письмо МХАТу» (Комсомольская правда, 14 жовтня), у якій звинувачував театр у тому, що постановкою «Днів Турбіних» той «дав ляпаса пам’яті мого брата» — звідси Двубратський у романі (Л. Яновская. Комментарии. — У кн. Дневник Елены Булгаковой. — М.: Книжная палата, 1990. — С. 347). Чи не є критика Берліоза написаної Бездомним поеми про Ісуса Христа та сварка Бездомного з Рюхиним відгомоном цього конфлікту? Відтак образ Бездомного слід вважати збірним, таким, що характеризує загальну атмосферу письмацького світу того часу.

7

…у всій алеї, рівнобіжній Малій Бронній вулиці… — У Москві є дві Бронні вулиці — Велика (Большая, в романі не названа) й Мала. Мала Бронна, при якій розташовані Патріярші стави, сполучає Велику (Большую) Садову вулицю з Тверським бульваром, Большая Бронна відходить від Малої під прямим кутом і виходить до Тверської вулиці. Назва вулиць походить від розташованих на них колись майстерень із виготовлення броні — панцирних бойових обладунків.

8

…за Садове кільце… — Садове кільце — головна кільцева магістраль центральної частини Москви на місці земляного валу (знесений після 1812 р.), що складається з восьми вулиць о назві Садова (Садова-Кудринська, Велика (Большая) Садова, Садова-Тріюмфальна, Садова-Каретна, Садова-Самотьочна, Садова-Сухарівська, Садова-Спаська, Садова-Чорногрязька) та ще дев’яти вулиць і трьох бульварів, які утворюють майже правильне коло.

9

…зростом у сажень — Сажень — старовинна міра довжини; існувало 7 видів сажнів, що дорівнювали від 152,7 до 249,4 см. Тут йдеться, очевидно, про трьохаршинний

Відгуки про книгу Майстер і Маргарита - Михайло Опанасович Булгаков (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: