Твори в 4-х томах. Том 1 - Ернест Міллер Хемінгуей
Офіціант, видно, трошки образився за піренейські квіти, тому я дав йому надто щедрі чайові. Він повеселішав. Добре жити в країні, де можна так легко повертати людям радісний настрій. В Іспанії ніколи не знаєш наперед, чи офіціант подякує тобі. У Франції ж усе поставлено на чітку фінансову основу. Ніде не живеться так просто, як у Франції. Тут ніхто не ускладнює тобі існування, домагаючись з якимись потаємними намірами твоєї дружби. Хочеш, щоб тебе любили, — витрать трошки грошей, та й по всьому. Я витратив трошки грошей, і офіціант полюбив мене. Він оцінив мою золоту вдачу. Він завжди радітиме моїй появі. Колись я знову прийду в цей ресторан, і він зрадіє мені й захоче, щоб я сів за його столик. То буде щира любов, бо вона матиме під собою здорову основу. Отже, я знов у Франції!
Наступного ранку я всім у готелі дав щедрі чайові, здобувши таким чином ще кількох друзів, і ранковим поїздом вирушив до Сан-Себастьяна. Носієві на вокзалі я, однак, дав на чай не більше, ніж заведено, бо вирішив, що мені навряд чи доведеться ще коли зустрітися з ним. Мені хотілося мати лише кількох добрих друзів французів у Байонні на випадок, якщо я повернуся туди. Я знав: якщо вони пам'ятатимуть мене, то будуть мені відданими друзями.
В Іруні була пересадка й перевірка паспортів. Мені шкода було покидати Францію. У Франції жилося так легко. Безглуздо було вертатися в Іспанію. В Іспанії нічого не вгадаєш наперед. Я знав, що роблю дурницю, вертаючись в Іспанію, але став у чергу на перевірку паспортів, відчинив свої валізи перед митниками, купив квиток, пройшов повз контролера, сів на поїзд і за сорок хвилин, проминувши вісім тунелів, зліз у Сан-Себастьяні.
Навіть у спеку вулиці Сан-Себастьяна зберігають немовби вранішню прохолоду. На листі дерев там, здається, ніколи не просихають крапельки вологи, а тротуари такі, наче їх щойно полили. Навіть у найбільшу спеку деякі вулиці тонуть у прохолодному затінку. Я обрав один із центральних готелів, у якому вже зупинявся раніше, й мені дали номер з балконом, звідки відкривався вид на міські дахи. За дахами здіймався зелений схил гори.
Я розпакував речі, розставив книжки на столику в головах ліжка, дістав приладдя для гоління, повісив дещо з речей у шафу й приготував клунок білизни для пральні. Потім прийняв душ і спустився поснідати. Іспанія ще не перейшла на літній час, тому я з'явився надто рано. Я перевів свій годинник. Приїхавши до Сан-Себастьяна, я виграв годину.
Коли я йшов до їдальні, портьє вручив мені поліційну анкету і попросив заповнити її. Я заповнив, підписався, потім відправив телеграму в готель Монтойї з проханням пересилати всі листи й телеграми на моє ім'я на дану адресу. Я підрахував, скільки днів пробуду в Сан-Себастьяні, а тоді зателеграфував на корпункт, щоб мою кореспонденцію зберігали, але телеграми протягом шести днів пересилали в Сан-Себастьян. Потім я зайшов до їдальні й поснідав.
Після сніданку я піднявся до себе в номер, трохи почитар і заснув. Прокинувся я о пів на п'яту, узяв плавки, загорнув їх разом із гребінцем у рушник, вийшов на вулицю й попрямував до затоки Конча. Був саме час відпливу. Пляж укривав рівний, твердий шар жовтого піску. Я ввійшов до кабінки, роздягся, надів плавки й попрямував по м'якенькому піску до моря. Приємно було йти босоніж по теплому піску. І в воді, і на пляжі було досить багато людей. Там, де миси затоки майже сходились, — за входом у гавань — біліли буруни, а за ними лежало відкрите море. Хоч був відплив, на берег ще зрідка накочувалися ліниві хвилі. Поверхня води бралася брижами, здіймалася, набираючи сили, і, ставши хвилею, плавно вихлюпувалася на теплий пісок. Я ввійшов у воду. Вона була холодна. Коли набігла хвиля, я пірнув, поплив під водою, а коли виринув, то холоду вже не відчував. Підпливши до плоту, я підтягся й ліг на гарячі дошки. На другому кінці плоту лежали хлопець і дівчина. Дівчина підставила сонцю засмаглу спину, розстебнувши бретельки купальника. Хлопець теж лежав долілиць і щось казав їй. Вона сміялася з його жартів, поводячи лопатками. Я лежав на плоту й грівся, поки не висох. Потім почав пірнати, щоразу в інший спосіб. Один раз я пірнув глибоко — дістав рукою дна. Я плив під водою з розплющеними очима, й мене огортала зелена темрява. Пліт невиразно чорнів угорі. Я виринув коло плоту, виліз на нього, пірнув ще раз, проплив якомога далі під водою, виринув знов і подався до берега. На пляжі я полежав, поки не висох, зайшов до кабінки, зняв плавки, сполоснувся водою з крана й як слід обтерся рушником.
Бульваром я пройшов до казино, а тоді завернув у одну з тінистих вулиць до кафе «Марінас». Там грав оркестр, і я сидів на терасі, втішався свіжою прохолодою в розпалі гарячого дня, пив лимонний сік з льодяною стружкою, а потім, розтягуючи насолоду, — віскі з содовою. Я довго сидів на терасі «Марінас» — читав, дивився на перехожих, слухав музику.
Пізніше, коли почало вечоріти, я пройшовся бульваром понад затокою й повернувся до готелю вечеряти. Велосипедисти, учасники гонок «Біскайське кільце», відпочивали тієї ночі в Сан-Себастьяні. В їдальні вони сиділи за окремим довгим столом, разом із своїми тренерами й начальниками команд. Всі вони були французи й бельгійці, і тому приділяли неабияку увагу їжі, але це не заважало їм веселитися. На почесному місці за столом сиділи дві гарненькі дівчини-француженки, вдягнені зі справжнім паризьким шиком. Я ніяк не міг визначити, хто з хлопців привіз їх сюди. Всі ті, хто сидів за довгим столом, розмовляли на спортивному жаргоні й перекидалися жартами, зрозумілими тільки їм, а часом і такими — мовленими стиха — що повторити їх не можна було, коли дівчата просили. Старт фінального етапу Сан-Себастьян — Більбао було призначено на п'яту годину ранку. Велосипедисти пили багато вина, обличчя в них були засмаглі, обпалені сонцем. Вони виборювали, власне, тільки особисту першість. А що змагання між ними відбувалися часто, то їх і не дуже обходило, хто переможе цього разу. Надто в чужій країні. Фінансовий бік справи завжди можна залагодити.
У велосипедиста, що лідирував із запасом у дві хвилини, повискакували чиряки, очевидно, дуже болючі. Він міг сидіти тільки на куприку. В нього була багрова шия й вигоріле на сонці біляве волосся. Інші хлопці кепкували з нього. Він
